ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.09.2021Справа № 910/10757/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/10757/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Індустрія Інвест"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна енергетична станція"
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
05 липня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Індустрія Інвест" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 16.06.2021 року до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна енергетична станція" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 16031/53-124-01-20-12704 від 05.11.2020 року в розмірі 233 315,36 грн., з них: основного боргу - 217 195,32 грн. (двісті сімнадцять тисяч сто дев'яносто п'ять гривень 32 копійки), 3% річних - 3088,34 грн. (три тисячі вісімдесят вісім гривень 34 копійки) та інфляційних втрат - 13 031,70 грн. (тринадцять тисяч тридцять одна гривня 70 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 16031/53-124-01-20-12704 від 05.11.2020 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10757/21, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
Як вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення № 0105478376525 та № 0105478376533 ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 року у справі № 910/10757/21 вручено уповноваженому представнику відповідача та ВП "Хмельницька атомна енергетична станція"- 12.07.2021 року.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 27.07.2021 року (включно).
19.07.2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач у відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що оплата товару не була проведена вчасно, у зв'язку з важким фінансовим становищем компанії, в якому вона опинилась в умовах законодавчих змін, що відбулися на ринку електричної енергії. Додатково зауважує на необґрунтованості розрахунку 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, вважає безпідставними відповідні нарахування на суму податку на додану вартість.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
05.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Індустрія Інвест" (надалі - позивач, постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 16031/53-124-01-20-12704 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар згідно з найменуванням, виробником, кількістю, ціною, які зазначаються в специфікації № 1 та є невід'ємною частиною договору. Предметом поставки є товар: код 31530000-0 ДК 021:2015 Частини до світильників та освітлювального обладнання (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 3.1. договору строк поставки товару протягом 30-ти календарних днів з дати укладання сторонами договору.
В п. 3.2. договору визначено, що поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: 30100, м. Нетішин, Хмельницька обл., Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство», склад № 01, вул. Енергетиків, 36.
Пунктом 4.1. договору визначено, що загальна вартість товару по договору становить 217 195,32 грн.
За умовами п. 5.1. договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів з дати поставки товару на склад вартажоотримувача, за умови відсутності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.
Відповідно до п. 6.4. договору датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної.
Договір вважається укладеним з дати його реєстрації в ДП «НАЕК «Енергоатом» за умови підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання (п. 11.1. договору).
У відповідності до специфікації № 1 загальна вартість товару становить 217 195,32 грн.
На виконання умов договору поставки № 16031/53-124-01-20-12704 від 05.11.2020 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 217 195,32 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1050 від 25.11.2020 року. Товар за видатковою накладною за якістю та кількістю прийнятий без заперечень 25.11.2020 року зав. скл. ХВ ВП СГ Зінчук О.П., що свідчать підписи та печатки сторін на видатковій накладній.
Як зазначає позивач, за отриманий товар відповідач не розрахувався, відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 217 195,32 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3088,34 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13 031,70 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір № 16031/53-124-01-20-12704 від 05.11.2020 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
За умовами частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У п. 6.4. договору сторонами передбачено, що датою поставки товару вважається дата підписання ванажоотримувачем видаткової накладної. В свою чергу, за положеннями п. 3.2. договору поставка товару здійснюється на склад вантажоотримувача за адресою: 30100, м. Нетішин, Хмельницька обл., Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство», склад № 01, вул. Енергетиків, 36.
Як вже було встановлено судом вище, на підставі видаткової накладної № 1050 від 25.11.2020 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 217 195,32 грн. Накладна підписана 25.11.2020 року зав. скл. ХВ ВП СГ Зінчук О.П. та скріплена печаткою ХВ ВП «Складське господарство», що кореспондується з місцем поставки, визначеним у п. 3.2. договору.
За умовами п. 5.1. договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів з дати поставки товару на склад вартажоотримувача, за умови відсутності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.
Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).
Отже, виходячи з умов п. 5.1. договору строк оплати товар до 28.12.2020 року включно.
Станом на момент звернення до суду з даним позовом за отриманий товар відповідач не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 217 195,32 грн.
Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 217 195,32 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.
При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо не здійснення повної оплати вартості наданих послуг, тоді як строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг настав.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 16031/53-124-01-20-12704 від 05.11.2020 року в розмірі 217 195,32 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3088,34 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13 031,70 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалося судом вище, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату товару до 28.12.2020 року включно, отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з 29.12.2020 року.
Судом встановлено, що позивач здійснює нарахування 3% річних з 26.12.2020 року, а не з дня, наступного за останнім днем, в який зобов'язання мало бути виконане, отже правомірним є період нарахування 3% річних з 29.12.2020 року по 16.06.2021 року (граничний строк нарахування 3% річних визначений позивачем).
Судом здійснено розрахунок 3% річних за період з 29.12.2020 року по 16.06.2021 року та встановлено, що оскільки у 2020 році 366 днів, вірним буде наступний розрахунок 3% річних: 217 195,32 грн. х 3 х 3 / 366 / 100 = 53,40 грн. (за період з 29.12.2020 року по 31.12.2020 року), 217 195,32 грн. х 3 х 167 / 365 / 100 = 2981,23 грн. (за період з 01.01.2021 року по 16.06.2021 року), загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 3034,63 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 53,71 грн. позивачу належить відмовити.
В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Оскільки прострочення виконання зобов'язання виникло з 29.12.2020 року, правомірним є нарахування інфляційних втрат за період з січня 2021 року.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, в межах визначеного позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 13 341,95 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 13 031,70 грн.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 233 261,65 грн., з них: основного боргу - 217 195,32 грн. (двісті сімнадцять тисяч сто дев'яносто п'ять гривень 32 копійки), 3% річних - 3034,63 грн. (три тисячі тридцять чотири гривні 63 копійки) та інфляційних втрат - 13 031,70 грн. (тринадцять тисяч тридцять одна гривня 70 копійок).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 3498,92 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція) (ідентифікаційний код 21313677, адреса: 30100, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Індустрія Інвест" (ідентифікаційний код 32242911, адреса: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 40, кв. 8) грошові кошти: основного боргу - 217 195,32 грн. (двісті сімнадцять тисяч сто дев'яносто п'ять гривень 32 копійки), 3% річних - 3034,63 грн. (три тисячі тридцять чотири гривні 63 копійки), інфляційних втрат - 13 031,70 грн. (тринадцять тисяч тридцять одна гривня 70 копійок) та судовий збір - 3498,92 грн. (три тисячі чотириста дев'яносто вісім гривень 92 копійки).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 07.09.2021р.
Суддя О.В. Котков