ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.09.2021 м. КиївСправа № 910/9579/21
За позовом: приватного акціонерного товариства "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД";
до: акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ";
про: стягнення 7.970,80 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники: без виклику сторін.
Приватне акціонерне товариство "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - відповідач) про стягнення 7.970,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснено несвоєчасну доставку вантажу, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача штрафу в сумі 7.970,80 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9579/21 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням того, що прострочення термінів доставки вантажу здійснено з незалежних від відповідача причин. Також в поданому відзиві відповідач заперечує з приводу задоволення судом заявленого до стягнення розміру витрат на правову допомогу.
Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив про те, що відповідачем не доведено відсутність вини останнього у простроченні доставки вантажу.
До господарського суду надійшла заява відповідача про зменшення розміру штрафу.
Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,
Відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N 138), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Так відповідачем від позивача був прийнятий до відправлення вантаж за залізничними накладними: від 31.03.2021 № 46361911 у вагоні № 50235530, від 07.04.2021 № 46581674 у вагоні № 57057010 та від 05.04.2021 № 46520045 у вагонах № 50427616 та № 57341968.
Вантаж за накладною від 31.03.2021 № 46361911 доставлено з простроченням на 2 доби.
Вантаж за накладною від 07.04.2021 № 46581674 доставлено з простроченням на 3 доби.
Вантаж за накладною від 05.04.2021 № 46520045 доставлено з простроченням на 2 доби.
Приймаючи до уваги порушення відповідачем термінів доставки вантажу, визначених статутом залізниць України та правилами обчислення термінів доставки вантажу, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафу в сумі 7.970,80 грн.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням наступного.
Відповідно до статті 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут) залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Пунктом 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила) визначено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до п. 1.1, 2.1 Правил, залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням у такі терміни: зокрема, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 доби на кожні повні та неповні 200 км. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Згідно п. 2.4 Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Згідно з відбитком штемпеля на зазначених вище накладних відповідачем допущене прострочення термінів доставки вантажу, визначених Статутом та Правилами, яке за розрахунком позивача становить 7.970,80 грн.
Положеннями ст. 116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Таким чином, факт порушення відповідачем Статуту та Правил в частині несвоєчасної доставки вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 7.970,80 грн., за розрахунком позивача, який перевірений і визнаний судом вірним.
Твердження відповідача про прострочення термінів доставки вантажу здійснено з незалежних від останнього причин судом відхилені, оскільки є виключно припущеннями відповідача.
Твердження відповідача про зменшення штрафу судом відхилені з огляду на наступне:
- підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, а відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов'язань (ч. 1 ст. 42 та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України);
- сума штрафу заявлена до стягнення, жодним чином не погіршить фінансовий стан відповідача.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В матеріалах справи наявна додаткова угода від 20.05.2021 № 11/10/24 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 19.03.2018 № 320/18Ю, укладена між позивачем та адвокатським об'єднанням "ВСЕУКРАЇНСЬКА АДВОКАТСЬКА ДОПОМОГА" та акт приймання-передачі наданих послуг від 20.05.2021 № 11/10/24 на суму 2.724,00 грн.
Приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем, в поданому до суду відзиві зазначено про необґрунтованість заявленої до стягнення суми витрат позивача на правничу допомогу.
Приймаючи до уваги приписи статті 126 Господарського процесуального кодексу України та заперечення відповідача на заявлену позивачем до стягнення суму витрат на правову допомогу, суд вказує, що дана справа є непоодинокою, а також справою незначної складності в розумінні пунктів 1, 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених представником позивача витрат на правову допомогу підлягає зменшенню до 500,00 грн., в розумінні пунктів 1, 4 частини 4, частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, ідентифікаційний код: 40075815) на користь приватного акціонерного товариства "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" (Україна, 86065, Донецька обл., місто Авдіївка, ПРОЇЗД ІНДУСТРІАЛЬНИЙ, будинок 1, ідентифікаційний код: 00191075) штраф в сумі 7.970 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 80 коп., витрати на правову допомогу в сумі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Балац