28 липня 2021 року
м. Чернівці
справа № 727/11254/18
провадження № 22-ц/822/629/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіна Н. Ю.
суддів: Височанської Н.К., Владичана А.І.
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші»
відповідач ОСОБА_1
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20 грудня 2018 року, головуючий у першій інстанції Літвінова О.Г.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» у жовтні 2018 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Зазначало, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» та ОСОБА_1 укладено договір 6 травня 2018 року №3113109798-003225 про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту в електронному вигляді шляхом реєстрації ОСОБА_1 на інтернет сайті https://e-groshi.com і виконання ним певних дій.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» надано ОСОБА_1 позику в сумі 3000 грн. шляхом перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Строк, на який надано позику, становить 13 днів. Дата повернення позики не пізніше 18 травня 2018. Проценти за користування позикою дорівнюють 11 грн. 10 коп. за 13 днів, що становить 2% за кожен день користування позикою, 730 процентів річних. У разі порушення строку повернення позики позикодавець має право стягнути 3% пені від суми позики за кожен день прострочення.
Посилалося на невиконання ОСОБА_1 зобов'язання з сплати кредиту в сумі 3000 грн., процентів за користування кредитом в сумі 8351 грн. 10 коп., пені в сумі 12505 грн.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» заборгованість за договором про надання позики від 6 травня 2018 року №3113109798-003225 в сумі 23856 грн. 10 коп.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20 грудня 2018 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» заборгованість за договором про надання позики від 6 травня 2018 року №3113109798-003225 в сумі 23856 грн. 10 коп., що складається з кредиту в сумі 3000 грн., процентів за користування кредитом в сумі 8351 грн. 10 коп., пені в сумі 12505 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 у лютому 2021 року звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20 грудня 2018 року залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Зазначає про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, відсутність доказів на підтвердження здійснення ОСОБА_1 підписання договору за допомогою одноразового ідентифікатора.
Вважає, що повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі Онлайн» від 25 вересня 2018 року про здійснення видачі займу через систему прийому платежів «Platon» на картку клієнта в сумі 3000 грн. не є належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку.
Посилається на не долучення заявки до договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» та ОСОБА_1 про надання позики від 6 травня 2018 року №3113109798-003225.
Вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» втрачено право нараховувати проценти з дня спливу визначеного договором строку кредитування.
Визначений п.7.1 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» та ОСОБА_1 про надання позики від 6 травня 2018 року №3113109798-003225 розмір пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, є більшим за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» заборгованості за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» та ОСОБА_1 про надання позики від 6 травня 2018 року №3113109798-003225 в сумі 23856 грн. 10 коп., що складається з кредиту в сумі 3000 грн., процентів за користування кредитом в сумі 8351 грн. 10 коп., пені в сумі 12505 грн.
На обґрунтування таких висновків судом першої інстанції встановлено про
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам відповідає.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» є інші види грошового посередництва відповідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші».
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту 6 травня 2018 року №3113109798-003225 в електронному вигляді шляхом реєстрації ОСОБА_1 на інтернет сайті https://e-groshi.com і виконання ним дій з вчинення договору.
За змістом розділу 3 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» та ОСОБА_1 про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту 6 травня 2018 року №3113109798-003225 позика складає 3000 грн. Проценти за користування позикою дорівнюють 11 грн. 10 коп. за 13 днів. Проценти за користування позикою становлять 2% за кожен день користування позикою, тобто 730 процентів річних, починаючи з дати видачі позики і закінчуючи датою фактичного повернення позики включно.
На підставі розділу 5 договору строк, на який надано позику, становить 13 днів. Дата повернення позики не пізніше 18 травня 2018. У разі порушення строку повернення позики позикодавець має право стягнути 3% пені від суми позики за кожен день прострочення.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» надано ОСОБА_1 позику в сумі 3000 грн. шляхом перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Строк, на який надано позику, становить 13 днів. Дата повернення позики не пізніше 18 травня 2018. Проценти за користування позикою дорівнюють 11 грн. 10 коп. за 13 днів, що становить 2% за кожен день користування позикою, 730 процентів річних. У разі порушення строку повернення позики позикодавець має право стягнути 3% пені від суми позики за кожен день прострочення.
ОСОБА_1 не виконано зобов'язання з сплати кредиту в сумі 3000 грн., процентів за користування кредитом в сумі 8351 грн. 10 коп., пені в сумі 12505 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови
На підставі ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом ч.2 ст.1055 кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 2 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту 6 травня 2018 року №3113109798-003225 в електронному вигляді шляхом реєстрації ОСОБА_1 на інтернет сайті https://e-groshi.com і виконання ним дій з вчинення договору.
Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» є інші види грошового посередництва.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» від 27 листопада 2017 року №7 затвердженні Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші», які розміщені на офіційному інтернет сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» https://e-groshi.com.
Отже, Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті товариства та в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На підставі частини 1 та 2 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 1, 2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно частини 1-4 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до ч.7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.
Пуктом 4.1 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» та ОСОБА_1 про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту 6 травня 2018 року №3113109798-003225 передбачено, що позика вважається наданою в момент отримання позичальником коштів в касі позикодавця, що підтверджується відповідним касовим ордером та/або зарахуванням коштів на поточний (картковий) рахунок позичальника.
За повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі Онлайн» від 25 вересня 2018 року проведено видачу займу 6 травня 2018 року о 16 год. 52 хв. через систему прийому платежів «Platon» на картку клієнта НОМЕР_2 в сумі 3000 грн.
Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на відсутність доказів на підтвердження здійснення підпису ОСОБА_1 у вигляді одноразового ідентифікатора.
За змістом п.6 ч.3 Закону ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Тому у розділі «Реквізити та підписи сторін» договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» та ОСОБА_1 про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту 6 травня 2018 року №3113109798-003225 міститься посилання на підписання ОСОБА_1 електронним підписом.
На підставі ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Згідно із ч.1,2 ст.16 Закону України «Про електронну комерцію» якщо інше не передбачено законом або договором, електронний документ (повідомлення) вважається відправленим суб'єктом електронної комерції у момент, коли такий документ (повідомлення) переданий за межі інформаційної системи суб'єкта або особи, уповноваженої на його відправлення.
Якщо інше не передбачено законом або договором, електронний документ (повідомлення) вважається отриманим суб'єктом електронної комерції у момент, коли такий документ (повідомлення) отриманий інформаційно-телекомунікаційною системою суб'єкта.
Відповідно до розділу 1 договору заявка - анкета в особистому кабінеті клієнта на веб-сайті Товариства, встановленої форми, яка виражає намір клієнта отримати грошові кошти у позику (на умовах фінансового кредиту) та є невід'ємною частиною цього договору.
Вбачається здійснення ОСОБА_1 відправлення заявки 6 травня 2018 року.
Отже, ОСОБА_1 здійснено відповідь про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт) з дотриманням вимог ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі Онлайн» від 25 вересня 2018 року про здійснення видачі займу через систему прийому платежів «Platon» на картку клієнта в сумі 3000 грн. не є належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку фактично зводиться до недоведеності виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Платежі Онлайн» договору з переказу грошових коштів та прийняття ОСОБА_1 грошових коштів на рахунок, відкритий ОСОБА_1 .
Частинами другою, четвертою, шостою ст.8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію» ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб'єкта електронної комерції.
Статтею 1 Закону України «Про Електронні довірчі послуги» визначено, що електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України "Про інформацію" та спеціальний Закон України "Про захист персональних даних".
Статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" визначає, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).
З матеріалів справи вбачається здійснення ОСОБА_1 надання персональних даних паспорта, ідентифікаційного номеру, даних банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, номера телефону, електронної адреси (а.с.46-49).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
У матеріалах спраи відсутні докази того, що надання персональних даних паспорта, ідентифікаційного номеру, даних банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, номера телефону, електронної адреси здійснено не ОСОБА_1 , а іншою особою.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про укладення договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» та ОСОБА_1 про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 6 травня 2018 року №3113109798-003225, досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору у належній формі.
Не можна погодитися з доводами ОСОБА_1 про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» втрачено право нараховувати проценти з дня спливу визначеного договором строку кредитування.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до частини 1, 2 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною 2статті 625 ЦК України встановлено наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому у пункті 6.20 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Таким чином Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.
Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
За змістом пункту 3.2 договору проценти за користування позикою дорівнюють 11 грн. 10 коп. за 13 днів.
У разі, якщо позичальник не повернув суму позики у строк, встановлений п.5.2 договору (18 травня 2018 року), нарахування процентів проводиться на підставі п.3.2.1 наведеного правочину в розмірі 2% за кожен день користування позикою, тобто 730 процентів річних, починаючи з дати видачі позики і закінчуючи датою фактичного повернення позики включно.
Отже п.3.2.1 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» та ОСОБА_1 про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 6 травня 2018 року №3113109798-003225 передбачено, що такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування 13 днів, тобто після 18 травня 2018 року.
Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що визначений п.7.1 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» та ОСОБА_1 про надання позики від 6 травня 2018 року №3113109798-003225 розмір пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, є більшим за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
На підставі ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Наведені положенням ч.2 ст.215 ЦК України встановлюють виняток із загального правила ч.1 ст. 11 ЦПК України щодо розгляду справ судом у межах заявлених особами вимог.
Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 06 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України тощо).
У даній справі спору про визнання договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» та ОСОБА_1 про надання позики від 6 травня 2018 року №3113109798-003225 недійсним як оспорюваного не порушено.
Крім того, законом не встановлено недійсності такого правочину з підстав перевищення розміру пені подвійної облікової ставки Національного банку України, 15 відсотків суми простроченого платежу, отже не встановлено наявності підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на наведене заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2018 року ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2018 року залишено без змін, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20 грудня 2018 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 6 серпня 2021 року.
Головуючий Н.Ю. Половінкіна
Судді Н.К. Височанська
А.І. Владичан