07 вересня 2021 року м. Чернівці
справа № 718/939/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Владичан А. І.
суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю.
секретар Скрипка С.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 червня 2021 року (головуючий у 1-й інстанції Скорейка В.В.),-
У квітні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги банк обґрунтовував тим, що 15.04.2010 року ОСОБА_2 звернулася до банку з метою тримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н, згідно умов якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому збільшився до 50000 гривень, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «тарифами банку», складає між позивачем та відповідачем договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Вказують, що заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ "Приват банк", які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.
Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Провадження 22ц/822/810/21
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 договору.
Відповідач зобов'язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором.
Вказував, що відповідач не надавав своєчасно позивачеві грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 22.03.2021 року має заборгованість - 68316,34 грн., з яких: 48805,42 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 19510,92 грн. - заборгованість за відсотками.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і заборгованість за договором не погашає, що свідчить про порушенням законних прав та інтересів банку.
Просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість у сумі 68316,34 грн., а також судові витрати.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 червня 2021 року позовні вимоги банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 48805,42 гривень. Вирішено питання розподілу судових витрат. В решті частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій банк просив рішення суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення відсотків за користування кредитом скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю, в іншій частині рішення суду залишити без змін; стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Доводи скарги мотивує тим, що суд при вирішенні спору не дотримався засад змагальності сторін, оскільки ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Посилається на те, що на відповідно до анкети заяви відповідачка ОСОБА_2 з Умовами та правилами, Тарифами банку та їх положень ознайомлена зобов'язується неухильно дотримуватися. Відповідач підтвердила, що в подальшому зобов'язується самостійно знайомитися зі всіма змінами на сайті банку. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком.
Зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував паспорт споживчого кредиту, який особисто підписаний відповідачкою, в якому зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом (43,2% річних), відсоткова ставка, що застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту (86,4% річних) та визначено розмір штрафів при порушенні термінів платежів. Тобто, сторонами при укладені кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Вказана довідка подана до суду разом із позовною заявою, проте суд на даний доказ уваги взагалі не звернув, натомість цілком безпідставно вважав стягнення заборгованості за відсотками необґрунтованим, оскільки вони нібито не встановлені умовами договору.
Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, отримувала кредитні кошти з власної ініціативи, а також здійснювала частково погашення заборгованості по кредитному договору. Активація картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Відповідач користувалася кредитним коштами, а тому зобов'язана повернути суму отриманих кредитних коштів та сплатити відсотки за користування кредитом. Виписка про рух коштів клієнта є первинним документом та підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів банку.
Крім того, умови і правила і надання банківських послуг, а також тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.
20 липня 2021 року від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові письмові пояснення, в яких банк зазначив, що разом із анкетою-заявою надав до суду першої інстанції копію паспорта споживчого кредиту, особисто підписаного відповідачкою, тобто вона була письмово ознайомлена з умовами кредитування щодо сплати відсотків, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні в цій частині позовних вимог.
Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно відхилити, рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції відповідає в повному обсязі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У підписаній ОСОБА_1 заяві-анкеті від 15.04.2010 року відсутня вказівка щодо конкретно запропонованої їй редакції Умов та Правил надання банківських послуг. Доказів того, що відповідачка в момент підписання анкети-заяви та отримання кредитних коштів була ознайомлена саме з цією редакцією банківських документів не надано.
Колегія суддів ппогоджується із зазначеними висновками суду, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 2010 року відповідачкою ОСОБА_2 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, у якій зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця Заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Відповідно до довідки, яка наявна в матеріалах справи, в період часу з 25.11.2013 року по 30.10.2020 року кредитний ліміт було збільшено до 50 000 грн., а 05.11.2020 року розмір кредитного ліміту зменшено і такий встановлений на рівні 0,00 грн.
Згідно розрахунку банку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, яку банк просить стягнути, становить 68 316,34 грн. , дана сума складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 48 805,42 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 19 510,92 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У заяві-анкеті позичальника від 15 квітня 2010 року, на яку посилається банк у позовній заяві, яка підписана позичальником, базова процентна ставка за кредитним лімітом не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) стягнути проценти за користування кредитними коштами.
На підтвердження позовних вимог в цій частині, в тому числі їх розміру та порядку нарахування, крім розрахунку кредитної заборгованості, позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід'ємні частини кредитного договору, якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, комісія, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), та інші умови.
Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг, розумів відповідач та ознайомився й погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі й порядку нарахування.
Роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача, а тому не є частиною кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала в постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17.
Крім того, доводи апеляційної скарги також мотивовані тим, що суд першої інстанції при вирішенні справи по суті не взяв до уваги копію паспорта споживчого кредиту, який особисто підписаний відповідачкою, де зазначені відсоткові ставки за користування кредитом.
На спростування таких доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що наявна в матеріалах справи копія паспорта споживчого кредиту не може являтися належним доказом, який би підтвердив ознайомлення відповідача з умовами кредитного договору, а саме щодо порядку нарахування та сплати відсотків за користування кредитними коштами, оскільки при укладенні кредитного договору, а саме 15 квітня 2010 року, даний паспорт споживчого кредиту із зазначенням відсоткової ставки не існував і сторонами на час укладення кредитного договору не підписувався. Наявний в матеріалах справи паспорт споживчого кредиту підписаний сторонами лише 24 червня 2020 року, та не підтверджує того факту, що даний паспорт підписаний сторонами щодо укладення кредитного договору укладеного саме 15 квітня 2010 року. З поданого позивачем доказу не можливо встановити до якого саме договору про надання споживчого кредиту були застосовані вказані відсоткові ставки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що АТ КБ «ПриватБанк» не надано належних та допустимих доказів погодження з позичальником ОСОБА_1 умов щодо розміру та порядку нарахування відсотків, а тому відмовив в задоволенні цих позовних вимог з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.
Згідно положень статті 76 ЦК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на те, що позивач АТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні заборгованості за відсотками, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі, та доводи апеляційної скарги зводяться саме до незгоди з висновками суду в частині відсутності правових підстав для стягнення відсотків, у визначеному позивачем розмірі, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанцій щодо встановлених обставин справи. Розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі заявник. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
За таких обставин, колегія суддів дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає відхиленню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 07 вересня 2021 року.
Головуючий А.І. Владичан
Судді: Н.К. Височанська
Н.Ю. Половінкіна