Справа № 642/2431/21(1-кс/642/1809/21) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/1330/21 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: арешт майна
02 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6 ,
власника майна - ОСОБА_7 ,
представників власника майна - адвокатів - ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 25 червня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021220000000133 від 17.03.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 25 червня 2021 року задоволено клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021220000000133 від 17.03.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Згідно оскаржуваної ухвали накладено арешт на майно, вилучене 17.06.2021 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 :
1.Грошові кошти загальною сумою 5900 грн: купюри номіналом 500 гривень у кількості 2 штуки із серіями: ЛВ 8197833, АВ 2331706; купюри номіналом 200 гривень у кількості 21 штука із серіями: УЕ 0877135, УР 5684720, ЄЖ 2604064, ХЗ 5227238, ХЄ 5201501, ЦА 9371999, ТА 7137558, СЄ 9400088, ХГ 2438203, ХД 2941103, СА 0314536, ХЄ 0164888, УИ 3340635, ГВ 6942251, ХГ 2113306, СА 3945987, ГГ 4757384, ВИ 4642877, ГВ 8764085, ДГ 7268774, ДВ 2357240; купюри номіналом 100 гривень у кількості 7 штук із серіями: АЄ 1844726, УЄ 2897033, УФ 5827685, УТ 9273568, МГ 5528212, УТ 1153240, УЖ 8236270.
2.Грошові кошти загальною сумою 1600 доларів США: купюри номіналом 100 доларів США у кількості 15 штук із серіями: LF 18329853 D, AL 95767850 B, BG 53437174 A, BB 97531020 A, MB 28514612 L, MB 79637086 N, HF 076227098 D, MB 60763073 N, LF 49333390 K, LF 81884995 D, KB 62335640995 G, KB 07695216 L, DB 733374781, AG 58189561 A, KF 48810129 B; купюра номіналом 50 доларів США у кількості 1 штука із серією MD 56812118 A, купюра номіналом 20 доларів США у кількості 1 штука із серією MB 76072387 E, купюри номіналом 10 доларів США у кількості 3 штуки із серіями: MF 85095104 D, CC 74788799 A, BK 38665923A.
3.Банківська картка Приват Банк із номером НОМЕР_1 .
4.Банківська картка Приват Банк із номером НОМЕР_2 .
5.Службове посвідчення працівника поліції на ім'я ОСОБА_7 , видане 21.09.2018, серії НОМЕР_3 , дійсне до 21.09.2022 та спеціальний жетон поліцейського із номером 0086617.
6.Мобільний телефон, який перебував у користуванні ОСОБА_7 , iPhone білого кольору в чохлі чорного кольору, model MQAD 2 AH/А, ser.№ НОМЕР_4 , IMEI НОМЕР_5 .
7.Ноутбук Aspire 5732Z, model KAWFO, s/n LXPG1010019440C23-A1601 та зарядний пристрій до нього.
8.DVD-R диск ANV, DVD-R диск AR/TA, DVD-R диск RIDATA, micro SD «Good Bam», DVD-R диск Verbatim, СD-R диск Verbatim, DVD диск «Dam MP» 06.07.2019.
Зазначені речові докази визначено зберігати відповідно до діючого Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження до вирішення їх долі судом або прокурором.
На зазначену ухвалу слідчого судді представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали, копію якої заявником було отримано лише 01.07.2021, а також її скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_8 зазначає, що вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Посилається на те, що під час розгляду клопотання у суді прокурор не надав рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, оскільки витяг з ЄРДР не може замінити постанову керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує зазначені правові наслідки в конкретному кримінальному провадженні. Також посилається на незаконність проведення обшуку під час якого було вилучено майно та невідповідність вилученого майна ознакам речових доказів, та можливості звернення на нього стягнення в порядку конфіскації майна, як виду покарання. Зазначає, що слідчий суддя не перевірив відповідність кожного з вилучених предметів ознакам речових доказів та можливість звернення стягнення на них. Ухвалою слідчого судді не вмотивовано відповідність ознакам речових доказів банківських карток, які не є майном, щодо якого може бути застосована конфіскація, як вид покарання, оскільки вони не мають жодної цінності та їх вартість як майна мізерно мала. Крім того, грошові кошти, які не були зазначені в ухвалі слідчого судді є спільною власністю подружжя ОСОБА_11 і не можуть бути арештованими, оскільки ці кошти є необхідними для лікування дитини ОСОБА_7 , який хворіє бронхіальною астмою, про що було заявлено дружиною ОСОБА_7 - ОСОБА_12 і не може заперечуватись прокурором.
Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна ОСОБА_7 та його представників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтримала вимоги апеляційної скарги, а також прокурора, який заперечував щодо її задоволення, колегія суддів визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, передбачений п.3 ч.2 ст. 395 КПК України, у зв'язку з чим, строк підлягає поновленню, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
З матеріалів провадження вбачається, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021220000000133 від 17.03.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
17.06.2021 на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду ОСОБА_13 від 28.06.2021 проведено обшук у квартирі за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 під час якого виявлено та вилучено майно відповідно до переліку в протоколі про обшук та клопотання слідчого про арешт майна.
Постановою слідчого Другого СВ ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві від 17.06.2021 року вилучене майно визнано речовими доказами.
Слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова з клопотанням про арешт майна, вилученого 17.06.2021 на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду від 28.06.2021 при проведенні обшуку у квартирі за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, на: грошові кошти загальною сумою 5900 грн.: купюри номіналом 500 гривень у кількості 2 штуки із серіями: ЛВ 8197833, АВ 2331706; купюри номіналом 200 гривень у кількості 21 штука із серіями: УЕ 0877135, УР 5684720, ЄЖ 2604064, ХЗ 5227238, ХЄ 5201501, ЦА 9371999, ТА 7137558, СЄ 9400088, ХГ 2438203, ХД 2941103, СА 0314536, ХЄ 0164888, УИ 3340635, ГВ 6942251, ХГ 2113306, СА 3945987, ГГ 4757384, ВИ 4642877, ГВ 8764085, ДГ 7268774, ДВ 2357240; купюри номіналом 100 гривень у кількості 7 штук із серіями: АЄ 1844726, УЄ 2897033, УФ 5827685, УТ 9273568, МГ 5528212, УТ 1153240, УЖ 8236270; грошові кошти загальною сумою 1600 доларів США: купюри номіналом 100 доларів США у кількості 15 штук із серіями: LF 18329853 D, AL 95767850 B, BG 53437174 A, BB 97531020 A, MB 28514612 L, MB 79637086 N, HF 076227098 D, MB 60763073 N, LF 49333390 K, LF 81884995 D, KB 62335640995 G, KB 07695216 L, DB 733374781, AG 58189561 A, KF 48810129 B; купюра номіналом 50 доларів США у кількості 1 штука із серією MD 56812118 A, купюра номіналом 20 доларів США у кількості 1 штука із серією MB 76072387 E, купюри номіналом 10 доларів США у кількості 3 штуки із серіями: MF 85095104 D, CC 74788799 A, BK 38665923A; банківська картка Приват Банк із номером НОМЕР_1 ; банківська картка Приват Банк із номером НОМЕР_2 ; службове посвідчення працівника поліції на ім'я ОСОБА_7 , видане 21.09.2018, серії НОМЕР_3 , дійсне до 21.09.2022 та спеціальний жетон поліцейського із номером 0086617; мобільний телефон, який перебував у користуванні ОСОБА_7 , iPhone білого кольору в чохлі чорного кольору, model MQAD 2 AH/А, ser. № НОМЕР_4 , IMEI НОМЕР_5 ; ноутбук Aspire 5732Z, model KAWFO, s/n LXPG1010019440C23-A1601 та зарядний пристрій до нього; DVD-R диск ANV, DVD-R диск AR/TA, DVD-R диск RIDATA, micro SD «Good Bam», DVD-R диск Verbatim, СD-R диск Verbatim, DVD диск «Dam MP» 06.07.2019.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що вилучені речі можливо зберегли на собі сліди злочину, та містять інші дані, які будуть використані, як доказ факту і обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, постановою слідчого від 17.06.2021 вони визнані речовими доказами.
Зазначені виявлені речі потребують подальшої перевірки шляхом детального огляду, аналізу отриманої інформації та перевірки шляхом проведення подальших слідчих (розшукових) дій, дослідження з участю спеціалістів.
В обґрунтування необхідності накладення арешту на майно сторона обвинувачення зазначає: забезпечення збереження речових доказів, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Щодо мети накладення арешту відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України:
Слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, винесено постанову про визнання речовими доказами вилученого майна, оскільки мається необхідність проведення ряду експертних досліджень та інших процесуальних дій з вилученим майном. Окрім того, частина вилученого, на думку органу розслідування майна, сама по собі підтверджує факти вчинених правопорушень.
Слідчий зазначив, що вилучені грошові кошти у вигляді доларів США мають доказове значення у кримінальному провадженні оскільки під час документування вчинення злочину під час проведення контролю за вчиненням злочину, 02.04.2021 заявником ОСОБА_14 на виконання висунених вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_15 було передано заздалегідь ідентифіковані засоби, а саме грошові кошти в сумі 3 000 тисячі доларів США через адвоката ОСОБА_16 . В ході проведення обшуку у ОСОБА_7 окрім іншого було виявлено та вилучено грошові кошти у вигляді доларів США, номінали серії та номери яких збігаються із врученими ОСОБА_14 заздалегідь ідентифікованих засобів, а саме грошові кошти у вигляді доларів США серії та номеру DB 733374781, AG 58189561 A. Вказані купюри окрім іншого могли зберегти на собі сліди вчинення злочину, а саме відбитки або інші сліди ОСОБА_7 . Тож, вказані грошові кошти, є речовими доказами у кримінальному провадженні, які необхідні також для експертного дослідження щодо наявності на них слідів ОСОБА_7 , експертного дослідження щодо справжності грошових коштів та інших експертиз.
Вилучений мобільний телефон, який перебував у користуванні ОСОБА_7 , а саме iPhone білого кольору в чохлі чорного кольору, model MQAD 2 AH/А, ser. № НОМЕР_4 , IMEI НОМЕР_5 також є речовим доказом у кримінальному провадженні оскільки на ньому можуть зберігатися відомості, щодо його телефонних з'єднань із заявником ОСОБА_14 , повідомлень тощо, що можуть свідчити про його протиправну діяльність та попередню змову з ОСОБА_15 та іншими особами. Крім того, у зв'язку з тим, що вилучений мобільний телефон та ноутбук є власністю ОСОБА_7 їх також може бути конфісковано за вироком суду за вчинений ним злочин.
Вилучені банківські картки «Приватбанку» також є речовими доказами і можуть свідчити про грошові перекази ОСОБА_7 від інших осіб, що можуть бути причетними до вчинення злочину, а також підтвердити надходження неправомірної вигоди ОСОБА_7 від інших осіб.
Вилучене службове посвідчення працівника поліції на ім'я ОСОБА_7 , видане 21.09.2018, серії НОМЕР_3 є речовим доказом та свідчить про використанням ОСОБА_7 свого службового становища.
Вилучені носії інформації та ноутбук також є речовими доказами у кримінальному провадженні та на них може зберігатися інформація на підтвердження причетності ОСОБА_7 до вчиненого злочину. Вказані речі та документи потребують детального огляду та подальшого проведення експертиз.
Вилучені під час обшуку інші грошові кошти, які не зазначені в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку також є речовими доказами у кримінальному провадженні, крім того, в обґрунтування накладення арешту на вказане майно встановлено, що арешт може бути накладено з метою конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. У такому випадку, згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. З огляду на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчинені злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України йому може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Слідчий вважав, що у матеріалах кримінального провадження маються достатні дані вважати, що вилучені речі мають відношення до кримінального провадження та їх повернення унеможливить досягти мети досудового розслідування, винні особи не понесуть покарання, а також враховуючи, що після повернення зазначених речей їх місце знаходження встановити буде неможливо, оскільки вони можуть бути знищені, втрачені, сховані, спотворені, а тому підлягають арешту.
Постановляючи рішення, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, оскільки прокурором в судовому засіданні доведено, що зазначене вище вилучене майно, має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, тому повернення вищевказаних речей може призвести до їх знищення, втрати, пошкодження або інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, з метою встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.
Слідчий суддя зазначив, що прокурором надано достатньо доказів, що вказані речі мають доказове значення для даного кримінального провадження, і незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може перешкодити кримінальному провадженню, а тому, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання на накладення арешту на вказані вилучені речі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадку, передбаченому Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Переглядаючи ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на грошові кошти, мобільний телефон та ноутбук з метою забезпечення їх конфіскації, колегія судді погоджується з висновком слідчого судді про те, що надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на належне ОСОБА_7 майно, в тому числі, з метою забезпечення конфіскації, як виду покарання, у разі засудження особи.
Частиною 2 ст.59 КК України передбачено, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Тобто, для перевірки апеляційним судом доцільності застосування такої правової підстави для арешту майна, як його можлива конфіскація, обов'язковими умовами є обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , а також можливість застосування конфіскації майна, як додаткового покарання за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Викладена у письмовому повідомленні та вручена у належний спосіб підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з'являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення. Сформульована підозра встановлює межі, в яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний та його захисник одержують можливість цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених статтею 42 КПК України (п.2.2. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 р. у справі №536/2475/14-к, провадження №13-34кс19).
При цьому, статус підозрюваного особа набуває з моменту вручення їй повідомлення про підозру у належний спосіб.
17.06.2021 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Надані суду матеріали є достатніми для встановлення ймовірності причетності ОСОБА_7 до інкримінованого йому злочину, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини вказує на обґрунтованість підозри.
Підозрюваний ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Зважаючи на наведене, слідчий суддя суду першої інстанції правомірно врахував правову підставу для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_7 , що передбачена п.3 ч.2 ст.170 КПК України, - забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Доводи апеляційної скарги про те, що вилучені грошові кошти, які не були зазначені в ухвалі слідчого судді, є спільною власністю подружжя ОСОБА_11 і не можуть бути арештованими, оскільки ці кошти є необхідними для лікування дитини ОСОБА_7 , який хворіє бронхіальною астмою колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки апелянтом не надано будь яких доказів на підтвердження належності цих грошових коштів подружжю ОСОБА_11 .
Крім того, під час проведення обшуку в присутності ОСОБА_7 ним в протоколі обшуку не було зазначено про належність грошових коштів будь-якій іншій особі.
Більш того, твердження апелянта про призначення зазначених коштів для лікування дитини ОСОБА_7 суперечать зазначеним ним в протоколі обшуку зауваженням про те, що грошові кошти знайдені у шафі йому не належать (а.с. 74), а тому зазначене питання буде предметом розгляду органу досудового розслідування та на цьому етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати вказані питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Із вищенаведених підстав колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає фактичним обставинам справи та доказам, наданим стороною обвинувачення на обґрунтування клопотання про арешт майна, а тому є цілком законною та обґрунтованою.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді першої інстанції в частині накладення арешту на мобільний телефон, ноутбук, DVD-R диски та банківські картки, оскільки незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема псуванню, зникненню, знищенню, передачі майна, яке є речовим доказом та може бути використане, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Як зазначено в ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Також колегія судді погоджується з висновком слідчого судді щодо накладення арешту на службове посвідчення працівника поліції на ім'я ОСОБА_7 , видане 21.09.2018, серії НОМЕР_3 , дійсне до 21.09.2022 та спеціальний жетон поліцейського із номером 0086617, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про національну поліцію» - служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень, а тому, вилучене службове посвідчення є речовим доказом та свідчить про використанням ОСОБА_7 свого службового становища.
Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яка має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом або доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів погоджується з доводами слідчого, що вилучений мобільний телефон, який перебував у користуванні ОСОБА_7 , а саме iPhone білого кольору в чохлі чорного кольору, model MQAD 2 AH/А, ser. № НОМЕР_4 , IMEI НОМЕР_5 , може містити відомості, щодо його телефонних з'єднань із заявником ОСОБА_14 , повідомлень тощо, що можуть свідчити про його протиправну діяльність та попередню змову з іншим підозрюваним або іншими особами.
Крім того, відомості щодо кваліфікації злочину який внесений до ЄРДР не є остаточними, оскільки пов'язаний з попередньою кваліфікацією дій, який може в подальшому уточнюватись.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що банківські картки не можуть бути предметом конфіскації та не представляють ніякої цінності, як об'єкт майна, оскільки вилучені банківські картки є речовими доказами і можуть свідчити про грошові перекази ОСОБА_7 від інших осіб, що можуть бути причетними до вчинення злочину, а також підтвердити надходження неправомірної вигоди ОСОБА_7 від інших осіб.
Крім того, колегія суддів, зазначає, що накладення арешту на банківські картки не становить надмірного тягаря для власників карток та не перешкоджає реалізації їх прав, оскільки арешт накладається лише на банківські картки, як окремі речі, а не на банківські рахунки, та власники не позбавлені права звернутись до банку для отримання нової картки для обслуговування банківського рахунку.
Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією. ОСОБА_7 оголошено підозру у кримінальному провадженні за ч.3. ст. 368 КК України і вилучене майно з високою вірогідністю пов'язує особу підозрюваного з фактичними обставинами кримінального правопорушення, які встановлюються.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.
Таким чином, слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.1, 2, 3 ст.170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно відповідно до переліку в протоколі обшуку, оскільки воно, відповідає критеріям ст.98 КПК України та постановою слідчого Другого СВ ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві від 17.06.2021 року визнано речовими доказами та на час апеляційного розгляду постанова не скасована.
Тому твердження апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні відомості, які б давали підстави вважати, що вилучене майно відповідає критеріям речового доказу, в тому числі і банківські картки, є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
Отже, вказане свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки невжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його відчуження, пошкодження, знищення, перетворення, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане вилучене майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, ані власником, ані його представником не надано та колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що повноваження прокурора ОСОБА_17 , який погодив клопотання про арешт майна та приймав участь у справі в суді першої інстанції не підтверджені належними доказами спростовуються поясненнями прокурора, наданими в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, з посиланням на постанову від 18.03.2021 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №42021220000000133 від 17.03.2021 відповідно до якої прокурор ОСОБА_18 входить до складу групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Крім цього, істотних порушень норм КПК України, що можуть стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено.
Колегія суддів також враховує, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений проведенням певних експертних досліджень, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.
У подальшому, за наявністю певних процесуальних підстав та фактичних обставин, що можуть бути встановлені під час досудового розслідування, власники майна мають право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно їм може бути повернуто, згідно положень ст. 174 КПК України.
За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 376, 392, 395, 404, 405, 407 ч.3 п.1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику власника майна ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 25 червня 2021 року.
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 25 червня 2021 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, але в частині поновлення строку на апеляційне оскарження може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді