іменем України
31 серпня 2021 року м. Кропивницький
справа № 398/766/21
провадження № 22-ц/4809/1433/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Черненка В.В.
за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 червня 2021 року, у складі судді Авраменка О.В.
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі по тексту - АТ «Українська залізниця») про відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю.
В обґрунтування заявленого позову посилалася на те, що 25 вересня 2017 року в м. Олександрії пасажирський потяг №12 сполученням «Київ-Новоолексіївка» на 350 км, пікет 1, 2, здійснив наїзд на її сина- ОСОБА_2 , який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень загинув. 25 липня 2017 року за фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017120070002848 та розпочато досудове розслідування. Постановою слідчого Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області від 30 вересня 2017 року кримінальне провадження №12017120070002848 закрито. В ході досудового розслідування було проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_2 , в результаті якої було встановлено, що смерть ОСОБА_2 знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями.
Посилаючись на зазначені обставини просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 червня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення її позову у повному обсязі.
АТ «Українська залізниця» також подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
У судовому засіданні ОСОБА_3 , який діє в інтересахОСОБА_1 , підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити, апеляційну скаргу відповідача - відхилити.
Кучер М.М., яка діє в інтересах АТ «Українська залізниця», підтримала доводи поданої апеляційної скарги, просила її задовольнити, апеляційну скаргу позивача - відхилити.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ «Українська залізниця» підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 25 вересня 2017 року в м. Олександрії пасажирський потяг №12 сполученням «Київ-Новоолексіївка» на 350 км, пікет 1, 2, здійснив наїзд на ОСОБА_2 , який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Позивач є матір'ю ОСОБА_2 .
Згідно з висновком експерта від 26 жовтня 2017 року №313 смерть ОСОБА_2 настала внаслідок шоку, який розвинувся в результаті комплексу виявлених ушкоджень у вигляді: синців та саден кінцівок; відкритої проникаючої черепно-мозкової травми:рана обличчя та волосистої частини голови, вивільнення тканини головного мозку в комплексі з багато уламковими переломами кісток лицевого та мозкового відділу черепу. Вказаний комплекс ушкоджень міг утворитися від дії тупих твердих предметів (предмету) якими могли виступати і виступаючі ділянки потягу, на що вказують обставини випадку, ознаки струсу тіла, наявність мастильних нашарувань на обличчі, в своїй сукупності та в комплексі з ознаками шоку несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент заподіяння та знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю. При судово-медичній токсикологічній експертизі крові ОСОБА_2 виявлений етиловий спирт в концентрації 3,57 г/дм куб, що відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння (а.с.10-13).
З матеріалів кримінального провадження №12017120070002848, відкритого за фактом смерті ОСОБА_2 , убачається, що крім вищезазначеної експертизи під час досудового розслідування допитано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 25 вересня 2017 року остання зазначила, що 25 вересня 2017 року близько 00:11 год. чергувала на своєму робочому місці на залізничній станції в м. Олександрії та по радіозв'язку їй повідомив машиніст потягу №12 сполученням «Київ-Новоолексіївка» ОСОБА_6 , що на 350 км., пікет 1, 2, збив людину, після чого вона викликала поліцію.
Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 26 вересня 2017 року остання зазначила, що 24 вересня 2017 року її співмешканець ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння пішов на роботу в нічну зміну на Єкатеринославський завод, де він працював вантажником. Близько 09:00 год. 25 вересня 2017 року чоловік повинен був повернутися додому зі зміни, але не прийшов. Від знайомої вона дізналася, що на завод ОСОБА_2 не пустили, бо він був у стані алкогольного сп'яніння. Потім вона зателефонувала до лікарні та поліції, де їй повідомили, що на залізниці в районі заводу було виявлено труп чоловіка. Вона з'явилася до моргу та впізнала ОСОБА_2 . Зазначила, що він міг потрапити під потяг через алкогольне сп'яніння.
Також з матеріалів справи убачається, що електровоз ЧС8 №028, що тягнув рухомий склад пасажирського потягу №12 сполученням «Київ-Новоолексіївка», перебуває на балансі Виробничого підрозділу «Локомотивне депо Київ-Пасажирський Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця». Керування зазначеним електровозом здійснював ОСОБА_6 , який з 12 травня 2014 року по 22 жовтня 2020 року працював на посаді машиніста електровоза в Виробничому підрозділі «Локомотивне депо Київ-Пасажирський Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» (а.с.17).
Судом встановлено, що машиніст електровоза ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з відповідачем та під час виконання трудових обов'язків здійснив наїзд на ОСОБА_2 , внаслідок чого останній загинув (а.с.18).
Постановою слідчого від 30 вересня 2017 року закрито вищезазначене кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, в діях машиніста ОСОБА_6 . Постановою встановлено, що у даному випадку, настання смерті ОСОБА_2 стало можливим в результаті дій самого потерпілого, між якими наявний причинний зв'язок, що є нещасним випадком.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції, враховуючи відсутність вини відповідача в настанні смерті ОСОБА_2 , оскільки смерть останнього сталася саме внаслідок його власної грубої необережності, перебування в тяжкому ступені алкогольного сп'яніння та порушення правил безпеки громадян на залізничному транспорті, дійшов висновку про те, що зазначене в сукупності сприяло виникненню моральної шкоди та відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування такої шкоди до 30 000 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Виходячи з наведених норм права шкода, завдана внаслідок ДТП водієм (машиністом), який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №760/28302/18-ц провадження №61-12464св20 та від 02 листопада 2020 року у справі №133/1238/17 провадження №61-19345св19.
Встановлено, що причиною нещасного випадку на залізниці стала особиста неуважність ОСОБА_2 та нехтування ним правилами безпеки на залізничному транспорті. В той же час, між діями машиніста ОСОБА_6 та наслідками, які настали в результаті події є прямий причинний зв'язок. При цьому, відсутність у діях машиніста ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності.
Отже, АТ «Українські залізниці», з яким машиніст ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Колегія суддів також погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди з огляду на таке.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
Стягуючи з відповідача на користь позивача 30 000 грнморальної шкоди суд правомірно врахував, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинув син позивача, що призвело до непоправної втрати. Також суд, зменшуючи розмір моральної шкоди, яку позивач просив стягнути у свою користь, правомірно врахував, що відсутність вини відповідача в настанні смерті ОСОБА_2 , при цьому смерть останнього сталася саме внаслідок його власної грубої необережності, перебування в тяжкому ступені алкогольного сп'яніння та порушення правил безпеки громадян на залізничному транспорті. При цьому суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Пункт 1 частини 2 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала , якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Доводи апеляційних скарг не впливають на правильність рішення суду рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, дослідив всі наявні у справі докази в їх сукупності та надав їм належну оцінку. Висновки суду відповідають нормам матеріального і процесуального права, а також встановленим обставинам справи.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Українська залізниця підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 червня 2021 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 вересня 2021 року.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді C.М. Єгорова
В.В. Черненко