Провадження № 22-ц/803/6452/21 Справа № 183/3481/20 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
01 вересня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.
при секретарі - Кравченко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2021 року,
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, -
У червні 2020 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що з 27 жовтня 2012 року він з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, який у відповідності до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2017 року між ними був розірваний. Від даного шлюбу вони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 вказує, що відповідач постійно чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою, на неодноразові прохання побачитись або поспілкуватись з дитиною відмовляє, мотивуючи карантином. Позивач має бажання спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, а створення йому відповідних перешкод відповідачем порушує його права як батька дитини, зокрема права доньки, що суперечить її та його інтересам.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 в участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити ОСОБА_2 способи участі у вихованні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з нею, а саме:
-кожну середу з 17:00 год. до 19:00 год. за умови попереднього узгодження з матір'ю дитини - ОСОБА_1 ;
-кожну суботу з 10:00 год. до 10:00 год. неділі за місцем проживання ОСОБА_2 за умови попереднього узгодження з матір'ю дитини - ОСОБА_1 .
-Щорічно, три дні на осінніх, три дні на зимових та три дні на весняних канікулах за місцем проживання батька - ОСОБА_2 ;
-Щорічно, під час літніх канікул протягом п'ятнадцяти днів поспіль за домовленістю сторін за місцем проживання батька - ОСОБА_2 , з можливістю у цей період виїзду дитини разом з батьком на відпочинок в межах території України
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 , - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У відзиві ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2021 року просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 жовтня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , актовий запис № 438. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 було присвоєне прізвище ОСОБА_1 .
Від даного шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 619 від 09 жовтня 2013 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 09 жовтня 2013 року.
Відповідно до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2017 року, шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 був розірваний. Рішення набрало законної сили 14 квітня 2017 року.
Також судом першої інстанції було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 02 липня 2020 року за вих. №1504.
Дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 за вищевказаною адресою.
Суду надано висновок виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, як органу опіки та піклування від 22 грудня 2020 року за вих. №1967/0/2-20, згідно якого встановлені наступні обставини. З 17 вересня 2020 року по 20 вересня 2020 року фахівцями соціальної роботи Новомосковського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді здійснено вихід у родину відповідача ОСОБА_1 , за результатами якого був складений акт оцінки потреб дітей та сім'ї. Зі спостережень спеціаліста ознак складних життєвих обставин не встановлено. Відповідно до інформації КЗ ЗДО № 14 «Струмочок» від 16 вересня 2020 року, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 прибула у зазначений заклад в червні 2018 року. У серпні 2020 року вибула до ЗЗСО № 2 м.Новомосковська. до дитячого садочка батько не приводив і не забирав дитину, не відвідував свята з її участю та батьківські збори. Мама цікавилася успіхами своєї дитини та її психоемоційним станом, приймала участь у груповому житті. Дитину з закладу частіше забирала бабуся по татовій лінії, на візити якої дівчинка реагувала позитивно і доброзичливо. Вихованню дитини приділялася достатня увага, в родині створені сприятливі умови для комфортного життя та її всебічного розвитку. Згідно із психолого-педагогічною характеристикою малолітньої ОСОБА_3 , яка була надана адміністрацією СЗЩ № 2 м.Новомосковська, дівчинка є ученицею даного шкільного навчального закладу з 01.09.2020 року. Дитина характеризується позитивно, відвідує групу продовженого дня на базі школи. В документі зазначено, що батько дитини ОСОБА_2 цікавився у адміністрації школи, в якому класі навчається його донька, але вихованням дитини займається мама ОСОБА_1 , яка кожного ранку приводить її до школи та забирає її, спілкується з класним керівником, відвідує батьківські збори. В інформації головного лікаря КНП «Новомосковський міський центр первинної допомоги медико-санітарної допомоги» від 15.10.2020 року зазначено, що мати з дитиною регулярно відвідує сімейного лікаря та виконує усі рекомендації по догляду, а з батьком дитини сімейний лікар не контактував жодного разу. 29 жовтня 2020 року спеціалістом служби у справах дітей була проведена бесіда з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка легко йде на контакт, емоційна, легко та відверто відповідає на питання. Дівчинка розповідає, що любить маму, тата та інших родичів. ОСОБА_3 - дитина настрою, на пропозицію періодично спілкуватися та приходити в гості до батька висловила зацікавленість. Щодо батька дитини - ОСОБА_8 , то встановлено, що останній проживає зі своєю матір'ю ОСОБА_9 за адресо: АДРЕСА_2 . Вони є співвласниками житлового приміщення. Згідно з актом обстеження умов проживання за вказаною адресою від 15.10.2020 року, батьком дитини ОСОБА_2 створені належні умови для тимчасового перебування малолітньої дитини. В 4-хкімнатній квартирі для дівчинки є окрема кімната, в наявності диван, для відпочинку, стіл, стільці для занять, іграшки та книжки для її віку, санітарно-гігієнічний стан житла задовільний. ОСОБА_2 офіційно не працює, з офіційних доходів має державну соціальну допомогу з інвалідності. Відповідно до медичних довідок у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. З лютого 2020 року батько дитини ОСОБА_2 самоусунувся від утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З письмових пояснень матері дитини ОСОБА_1 , вона самостійно матеріально забезпечила належну підготовку дитини до навчального року 2020-2021. Мати докладає багато зусиль щодо всебічного розвитку дитини, а саме: забезпечила відвідування дочкою різноманітних розвиваючих позашкільних занять, разом з нею неодноразово виїжджала за межі України подорожувати. Дівчинка виховується в дусі поваги до її інтересів, в родині до думки дитини прислухаються. Орган опіки та піклування у висновку зазначає, що позивач ОСОБА_2 висловлює бажання приймати участь у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та спілкуватися з нею.
Отже, позивач ОСОБА_2 офіційно не працює, в той же час отримує доходи у вигляді державної соціальної допомоги по інвалідності, позитивно характеризуються як за місцем проживання, не має медичних протипоказань, хоче приділяти увагу вихованню дитини, піклуватися про стан її здоров'я, матеріальне забезпечення, харчування тощо.
Згідно висновку виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 22 грудня 2020 року за вих. № 1967/0/2-20, орган опіки та піклування вважає за доцільним встановити такий порядок участі батькаОСОБА_2 у вихованні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з нею, а саме: кожну суботу з 10:00 год. до 18:00 год. (з урахуванням бажання дитини).
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
У відповідності до ст. 158 СК України,за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
На підставі статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Приписами статті 19 СК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обгрунтованого висновку, що можливо визначити спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дочкою, що відповідатиме його інтересам та інтересам дитини, а саме: кожну середу з 17:00 год. до 19:00 год. за умови попереднього узгодження з матір'ю дитини - ОСОБА_1 ; кожну суботу з 10:00 год. до 10:00 год. неділі за місцем проживання батька, за умови попереднього узгодження з матір'ю дитини - ОСОБА_1 ; за місцем проживання батька щороку, три дні на осінніх, три дні на зимових та три дні на весняних канікулах; кожен рік під час літніх канікул протягом п'ятнадцяти днів поспіль за домовленістю сторін за місцем проживання батька з можливістю у цей період виїзду дитини разом з батьком на відпочинок в межах території України.
Доводи апеляційної скарги, що позивач ОСОБА_2 самоусунувся від спілкування з дитиною, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки батько щомісячно сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 та заборгованості по сплаті аліментів не має і бажає спілкуватись з дитиною.
Також, після отримання судового рішення від 08.02.2021 року та після вступу в законну силу позивач постійно намагається зустрітися з донькою згідно графіку, який був ухвалений судом першої інстанції.
26 травня 2021 року головним державним виконавцем Новомосковського міськрайонного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального ВДВС (м.Дніпро) Червоноштан О.І. винесено постанову про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні з метою встановлення тиску на дитину з боку матері.
Між тим, ОСОБА_1 не виконує вказану постанову, а саме не забезпечує явку дитини ОСОБА_3 до спеціаліста ОСОБА_12 , чим фактично продовжує ігнорувати рішення суду першої інстанції.
Окрім того, позивач неодноразово звертався до Новомосковського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області з проханням вжити заходів до колишньої дружини, яка не дає йому бачитись з їх спільною дитиною, всіляко ігнорує та не виконує рішення суду першої інстанції, яке вступило в законну силу.
Вказані звернення залишились без належного реагування з боку працівників поліції.
Отже, ОСОБА_3 бажає приймати участь у вихованні дитини та відшукує будь-які можливості для цього, тоді як відповідач всіляко перешкоджає позивачу у спілкуванні з його дитиною.
Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді В.С.Городнича
М.Ю.Петешенкова