01 вересня 2021 р.Справа № 520/1288/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 15.03.21 року по справі № 520/1288/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивачу на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.04.2020 №157, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, отриманої позивачем за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням за період з 03.04.2015 по 03.04.2017; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.04.2020 №157, обчисливши розмір пенсії з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та здійснити виплату позивачу недоплаченої частини основного розмір пенсії однією сумою разом з першою нарахованою та виплаченою пенсією з 04.04.2017, з нарахуванням компенсації втрати частини доходу; стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що Закон №2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Вказує, що факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону №2262-ХІІ, який є вичерпним. Зауважує, що отримувана позивачем згідно з довідкою про види грошового забезпечення щомісячна додаткова грошова винагорода, з якої щомісяця її виплати утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, відтак, розмір призначеної позивачу пенсії підлягає перерахунку. Вважає, що після отримання оновленої довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.04.2020 №157 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повинно, з урахуванням видів грошового забезпечення на підставі ст. ст. 43, 8, 10 та ст. 63 Закону №2262-ХІІ, за формою, передбаченою Додатком № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 та іншого чинного законодавства, призначити, здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 року № 889 зі змінами та здійснити виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 04.04.2017 року.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив публічну військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 міста Харкова, до набуття права на пенсію.
Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФ України в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної з 04.04.2017 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII.
15.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо подання до Адміністрації Державної прикордонної служби України довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, для перерахунку пенсії.
Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України листом від 05.212.2019 №11/Я-288/14855 відмовив позивачу у наданні довідки, мотивуючи відмову тим, що щомісячна грошова додаткова грошова допомога, передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889 не входить до місячного грошового забезпечення та відповідно не враховується при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Не погоджуючись із відмовою у видачі довідки, позивач звернулася до суду з позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 у справі №520/2004/2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України скласти довідку про додаткові види грошового забезпечення для призначення пенсії, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців перед звільненням з військової служби, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і яка має містити дані щодо отриманої щомісячної додаткової грошової винагороди. Зобов'язано Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України подати належним чином оформлену довідку про додаткові види грошового забезпечення для призначення пенсії, які ОСОБА_1 отримував протягом 24 місяців перед звільненням з військової служби, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і яка містить дані щодо отримання щомісячної додаткової грошової винагороди до Адміністрації Державної прикордонної служби України. Зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України після отримання належним чином оформленої довідки про додаткові види грошового забезпечення для призначення пенсії, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців перед звільненням з військової служби, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і яка містить дані щодо отримання щомісячної додаткової грошової винагороди подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. У решті позовних вимог - відмовлено.
Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання зазначеного рішення суду, 08.04.2020 Адміністрацією Державної прикордонної служби України виготовлено довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням) №157, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вказана довідка отримана відповідачем 13.10.2020, що зазначено позивачем у позовній заяві та не спростовано відповідачем під час надання відзиву на позовну заяву.
Позивач 11.11.2020 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.04.2020 №157 та з урахуванням судових рішень у справі №520/2004/2020.
Відповідачем листом від 14.12.2020 №10138-15171/Я-02/8-2000/20 роз'яснено позивачу порядок перерахунку пенсії та зазначено про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку його пенсії.
Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності порушення прав позивача з боку відповідача, оскільки алгоритм дій державних органів під час проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України №2262-XII, передбачений у Постанові №45, не змінився у зв'язку з прийняттям урядом постанови №103 та надана позивачем довідка до пенсійного органу не відповідає формі, передбаченій Порядком №45.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною 1 ст.9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон № 2011-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 1 ст.15 Закону №2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Статтею 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Тобто, виходячи з приписів наведених норм, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Велика Палата Верховного Суду, приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, дійшла висновку, що при обчисленні пенсії на підставі статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Крім того, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є вичерпним.
Постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (чинної, на час проходження військової служби позивачем), встановлена щомісячна додаткова грошова винагорода.
Згідно з довідкою від 08.04.2020 року №157 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії (із урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 у справі №520/2004/2020) ОСОБА_2 за останні 24 місяці служби підряд перед звільненням з 01.04.2015 по 31.03.2017 р.р., позивачу з січня 2016 року по березень 2017 року відповідачем сплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 (а.с. 23).
Враховуючи, що додаткова грошова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року, яку отримував позивач, носила систематичний, щомісячний характер, колегія суддів зазначає про її належність до додаткових видів грошового забезпечення, які відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підлягають врахуванню під час обчислення пенсії позивачу.
Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.06.2020 року у справі № 0640/4032/18, від 21.04.2021 року у справі №380/2427/20, від 09.06.2021 року у справі №638/18385/17.
Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 року у справі №520/2004/2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 року, зокрема, зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України після отримання належним чином оформленої довідки про додаткові види грошового забезпечення для призначення пенсії, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців перед звільненням з військової служби, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і яка містить дані щодо отримання щомісячної додаткової грошової винагороди, подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами), затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3- 1 (далі по тексту - Порядок №3-1).
Відповідно до п.23 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону №2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Водночас, абз.1 п.4 Порядку №3-1 встановлено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, повідомляють орган ПФУ.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону, провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що довідка Адміністрації Державної прикордонної служби України про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача від 08.04.2020 №157 отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 13.10.2020 року.
Позивач 11.11.2020 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.04.2020 №157 та з урахуванням судових рішень у справі №520/2004/2020.
Отже, у відповідача виник обов'язок щодо проведення перерахунку пенсії позивача, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 з моменту призначення пенсії, проте останнім протиправно не здійснено такого перерахунку.
Загальний порядок виплати пенсій визначений статтею 52 Закону України №2262-ХІІ, відповідно до частини третьої якої виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відповідача не було підстав для не вирішення питання щодо здійснення перерахунку пенсії позивача згідно довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.04.2020 №157 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_2 за останні 24 місяці служби підряд перед звільненням з 01.04.2015 по 31.03.2017 р.р.
Щодо доводів відповідача про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з урахуванням вже вказаного вище, та зазначає, що позивачу нараховувалась та виплачувалась винагорода згідно з Постановою КМУ №889, що підтверджується довідкою від 08.04.2020 №157 та не заперечується відповідачем, тому підстави вважати таку винагороду одноразовим та нерегулярним видом грошового забезпечення відсутні.
Стосовно посилання відповідача на втрату чинності постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", то колегія суддів зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року була чинною на час проходження військової служби позивачем, на підставі якої нараховувалась та виплачувалась додаткова грошова винагорода, отже остання підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, доводи відповідача в обґрунтування відмови у задоволенні вимог позову в наведеній вище частині, є необґрунтованими.
На підставі викладеного вище, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідачем протиправно нездійснено перерахунок пенсії позивача відповідно до наданої оновленої довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.04.2020 №157 про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії за останніх 24 місяців, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889.
Щодо вимог позову про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату перерахованої суми пенсії однією сумою, то колегія суддів зазначає, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії".
Колегія суддів зауважує, що законодавством не передбачено виплати пенсії, належної позивачу, частинами, а отже належним виконанням судового рішення, в даному випадку, є саме виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Так, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
В даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна".
Суд апеляційної інстанції зауважує, що пенсійний орган посилається на те, що пенсійні виплати щодо яких заявлено позовні вимоги, відповідачем на час звернення позивача до суду нараховані не були та у зв'язку з чим спір щодо виплати недоплаченої частини розміру пенсії однією сумою ще не виник, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Приписами ч.6 ст.246 КАС України визначено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою є фактично способом захисту прав позивача, оскільки, по - перше, вказані суми недоплаченої суми повинні були вже виплачені позивачу і відповідно громадянин має право отримати одразу всю суму на виконання рішення суду, а по - друге, це буде фактично порядком виконання рішення суду, відповідно до вказаної вище норми КАС України, з огляду на спір щодо порядку виконання судового рішення, а тому суд першої інстанції мав визначити спосіб виконання рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату перерахованої суми пенсії однією сумою підлягають задоволенню.
Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача в обґрунтування відмови у задоволенні вимог позову в наведеній вище частині, є необґрунтованими.
Разом з тим, щодо вимог позову про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати компенсацію втрати частини доходу, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі по тексту - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Тобто, компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п.3 Порядку, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.
Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію особа набуває в момент отримання доходу.
Отже, нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії, а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на відсутність обґрунтованих підстав вважати, що право позивача на отримання вказаної компенсації при виплаті пенсії буде порушене пенсійним органом.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 10.07.2018 року по справі №404/6317/16-а, від 25.10.2018 року по справі №420/1410/17, від 10.02.2020 року по справі №134/87/16-а, від 23.12.2020 року по справі №807/1525/16, від 04.03.2021 року по справі №520/34/17, від 01.04.2021 року по справі №120/4555/18-а.
Відповідно, з огляду на викладені висновки у цій справі, доводи позивача в обґрунтування вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч.2 ст.317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову шляхом визання протиправними дій відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача відповідно до наданої оновленої довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.04.2020 №157 про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії за останніх 24 місяців, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889; зобов'язання відповідача з 04.04.2017 здійснити перерахунок та провести виплату пенсії позивачу відповідно до наданої оновленої довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.04.2020 №157 про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії за останніх 24 місяців, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, здійснивши виплату перерахованої суми пенсії однією сумою. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що дана справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 по справі № 520/1288/21 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду у Харківській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до наданої оновленої довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.04.2020 №157 про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії за останніх 24 місяців, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду у Харківській області з 04.04.2017 здійснити перерахунок та провести виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до наданої оновленої довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.04.2020 №157 про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії за останніх 24 місяців, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, здійснивши виплату перерахованої суми пенсії однією сумою.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 06.09.2021 року