01 вересня 2021 р.Справа № 520/11647/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 03.12.19 року по справі № 520/11647/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке, починаючи з 25 квітня 2019 року, допустило порушення права позивача отримувати своєчасно та в повному обсязі пенсію як інваліду війни, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов'язків військової служби під час ліквідації Чорнобильської катастрофи при виконанні радіаційних робіт в зоні відчуження, в обсязі та порядку, який існував до обмеження, скасування їх нормативними актами, які були визнані неконституційними рішеннями Конституційного Суду України та в розмірі встановленому рішенням Конституційного суду України №1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нараховувати та виплачувати належну позивачу пенсію в порядку та розмірі, визначеному Законами №2262 та №796, з урахуванням рішень Конституційного Суду з цього приводу, без обмежень, визнаних неконституційними, в розмірі не меншому ніж 17747,20 гривень (сімнадцять тисяч сімсот сорок сім гривень 20 коп.); стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму протиправно не сплаченої позивачу частини пенсії з 26 квітня 2019 року в розмірі 67581,14 гривень (шістдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят одна грн. 14 коп.); допустити до негайного виконання рішення суду, відповідно до частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України у межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 25 квітня 2019 року у відповідності до рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) державної (основної) пенсії по інвалідності відповідно до ч.3 ст.59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 25.04.2019 по 01.07.2019, обчислюючи розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідач незаконно відмовив позивачу виконати його бажання, заявлене в письмовій формі, отримувати належну пенсію по інвалідності, як інваліду війни та ЧАЕС, в розмірі 80 процентів від п'ятикратного розміру заробітної плати, встановленої станом на 01 січня поточного року. Вказує, що військовослужбовець, який втратив працездатність в період проходження ним служби або якщо інвалідність настала внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби, набуває право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, порядку та розмірі, встановлених розділом III «Пенсії по інвалідності» Закону № 2262. Стверджує, що позивач, як інвалід війни, який отримав інвалідність під час виконання військового обов'язку при ліквідації Чорнобильської катастрофи, має право вибору умов та підстав призначення належної пенсії по інвалідності, надане ч.2 ст.59 Закону №796. Зазначає, що позивач звертався до органів Пенсійного фонду України з письмовою заявою, в якій чітко визначив своє бажання отримувати пенсію по інвалідності, розраховану з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року в порядку та на умовах, встановлених розділом III Закону № 2262, в розмірі не меншому ніж визначено статтею 21 цього закону, розраховану з п'ятикратного розміру заробітної плати встановленої станом на 01 січня поточного року. Зауважує, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 про невідповідність Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, № 12-р/2018 від 18.12.2018, № 6-р/2018 від 17.07.2018, позивач має право як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, на перерахунок пенсії в розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення (заробітку), який має визначатися у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року згідно з частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статтею 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Стверджує, що обмеження його пенсії максимальним розміром та інші обмеження розміру пенсії, зокрема, приписи Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, не мають застосовуватися.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що особа, яка має право на різні види державної пенсії та за різними законами, має обрати один закон, і один вид пенсії, подавши про це заяву, як це передбачено статтею 44 та частиною третьою статті 45 Закону № 1058, пунктом 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, та пунктами 1, 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1. Вказує, що із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону №2262 до органів, що здійснюють пенсійне забезпечення, позивач не звертався. Вважає, що позовна вимога про обчислення розміру пенсії по інвалідності одночасно відповідно до Закону №796 та Закону №2262 не ґрунтується на законодавстві. Стверджує, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України”, органами Пенсійного фонду України, починаючи з 01.07.2019, військовослужбовцям, зокрема військовозобов'язаним, призваним на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, в тому числі позивачу, централізовано проведено перерахунок пенсій по інвалідності, що призначені за правилами статті 54 Закону №796. Зауважує, що вимога позивача про перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796, починаючи з 25.04.2019, не узгоджується з вимогами законодавства. Щодо механізму обчислення пенсій по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, вказує, що виходячи з формулювання приписів ч.3 ст.59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, її застосування як норми прямої дії для проведення перерахунку пенсії не є можливим, оскільки механізм проведення перерахунку пенсії, передбачених ч.3 ст.59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011року № 1210, яка є діючою, відтак правові підстави для непоширення норми цієї постанови на спірні правовідносини відсутні. Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, зазначає, що норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії є чинними, неконституційними не визнавалися, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами. Наголошує, що з 01.12.2019 розмір пенсії позивача, з урахуванням зміни розмірів прожиткових мінімумів, становить 8599,50 грн, що не перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений статтею 67 Закону № 796, тому посилання позивача на порушення його прав через застосування статті 67 Закону № 796 не відповідає фактичним обставинам справи.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2020 року зупинено провадження у справі № 520/11647/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №520/12609/19 (Пз/9901/22/19).
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 року поновлено провадження у справі №520/11647/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 14.08.1987 по 22.10.1987.
ОСОБА_1 є особою з ІІ групою інвалідності по захворюванню пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та у відповідності до копії посвідчення позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.
26.09.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач повідомленням від 04.10.2019 року №4005/03.16-20 відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погодившись із зазначеним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 25.04.2019 року має право на призначення/перерахунок пенсії по інвалідності на підставі частини третьої статті 59 Закону №796-XII, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня відповідного року. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 року №543 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” набрала законної сили з 01.07.2019 року, є діючою, відтак, правових підстав для непоширення норм цієї постанови на спірні правовідносини суд не знаходить, тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати належну позивачу пенсію в порядку та розмірі визначеному Законами №2262 та №796 з урахуванням рішень Конституційного Суду з цього приводу, без обмежень, визнаних неконституційними, в розмірі не меншому ніж 17747,20 гривен (сімнадцять тисяч сімсот сорок сім гривен 20 коп.) та стягнення з відповідача суми протиправно не сплаченої частини пенсії з 26 квітня 2019 року в розмірі 67581,14 (шістдесят сім тисяча п'ятсот вісімдесят олна грн. 14 коп.) гривень, є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з цим, враховуючи встановлені наведеною вище нормою межі апеляційного перегляду справи, оскаржуване судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ч.3 ст.54 Закону №796-ХІІ умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Статтею 59 Закону №796-ХІІ урегульовано порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
11 жовтня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яким частину третю статті 59 Закону №796-ХІІ з 01 жовтня 2017 року викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №851 внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 (далі по тексту - Порядок №1210), згідно з якими згаданий Порядок доповнено пунктом 9-1, відповідно до якого за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:
П = Зс х Кзс х (Кв : 100%),
де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:
Кзс = (Зп (мін) х 5) : Зс1,
де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи. У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №543 абзац перший пункту 9-1 Порядку №1210 викладено в такій редакції: "За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П = Зс х Кзс х (Кв : 100%)
де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:
Кзс=Зп(мін) х 5) : Зс1
де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
При цьому, Кабінетом Міністрів України визначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №543 набирає чинності з 01 липня 2019 року.
Поряд з цим, статтею 18 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ) визначено, що пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
У силу пункту "а" частини першої статті 21 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Згідно з ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Суд враховує, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 20 травня 2020 року у зразковій справі №520/12609/19, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, наведено висновок про те, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно з частиною третьою статті 59 Зaкoну №796-XII.
Разом з цим, Верховний Суд зауважив, що при обчисленні розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону №796-XII, її розмір визначається відповідно до вимог частини третьої статті 59 цього Закону за бажанням особи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та з урахуванням формули, передбаченої пунктом 9-1 Порядку №1210.
Судом у цій справі встановлено, що основний розмір пенсії позивача обчислено з 01.07.2019 за формулою, визначеною пунктом 9-1 Порядку №1210.
Застосування формули, передбаченої Порядком №1210, при обчисленні розміру пенсії узгоджується зі змістом частини третьої статті 59 Закону №796-XII, що передбачає право особи на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до цього Закону або за бажанням - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Тобто, за Законом №796-XII умови, порядок призначення пенсії по інвалідності визначаються актами Кабінету Міністрів України (частина третя статті 54), і розмір пенсії може бути обчислений, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
При цьому, Закон №796-XII та Закон №2262-ХІІ не містять положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, водночас передбачають проведення розрахунку пенсії у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, за формулою, в якій однією зі складових є п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Колегія суддів зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 прийнята з метою практичної реалізації статей 54, 57 та 59 Закону №796-XII та в силу статті 117 Конституції України є обов'язковою до виконання.
П'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, це лише вихідний показник для обчислення пенсії, який сам по собі не враховує індивідуальних особливостей кожного окремого пенсіонера (зокрема, розміру відшкодування фактичних збитків (у відсотках)), а тому застосування формули, наведеної у пункті 9-1 Порядку №1210, дозволяє визначити розмір пенсії індивідуально для кожного пенсіонера із врахуванням його особливостей. Незастосування ж вказаної формули при обчисленні пенсії призведе до встановлення єдиного розміру пенсії для всіх пенсіонерів безвідносно до особливостей кожного, що в свою чергу не сприятимете належному та справедливому пенсійному забезпеченню окремо взятого пенсіонера.
З цих підстав, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги позивача про необхідність обчислення основного розміру його пенсії з урахуванням виключно двох складових: 1) п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2019 року та 2) відсотка втрати працездатності, визначеного статтею 21 Закону №2262-ХІІ.
При цьому, положення Закону №2262-ХІІ не застосовуються до спірних відносин, адже основний розмір пенсії позивача обчислюється відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону №796-XII з урахуванням формули, передбаченої пунктом 9-1 Порядку №1210.
Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(II)/2019 не містить висновків про необхідність обчислення пенсії по інвалідності виключно з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Так само, у цьому рішенні відсутні висновки про можливість (доцільність, необхідність) обчислення пенсійних виплат по інвалідності у розмірах, визначених Законом №2262-ХІІ.
Отже, під час здійснення перерахунку пенсії позивачу з 01.07.2019 відповідно ч.3 ст.59 Закону №796-XII за формулою, визначеною пунктом 9-1 Порядку №1210, відповідач не порушив прав позивача на належний соціальний захист.
За таких обставин, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що дана справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 по справі № 520/11647/19 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 06.09.2021 року