01 вересня 2021 р.Справа № 520/36/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 15.03.21 по справі № 520/36/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 р та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й підїзд, 2-й поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року без урахування постанови КМУ №649 від 22.08.2018 року; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й підїзд, 2-й поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 року однією сумою. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. З, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року однією сумою. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 33 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивач по даній справі перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 31.12.2010 року. Посилається, що з 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано відповідно до ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 року №103, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на підставі довідки, виданої уповноваженим органом. Виплата пенсії проводилася відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103. Вважає, що дії Головного управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року та 75% з 01.01.2019 року не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103, положення п.п. 1, 2 якої на час вчинення спірних дій були чинними та підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Посилається на приписи постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до якої виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" здійснюється у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року. Крім того, посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019 року, відповідно до яких з 1 січня 2020 року виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Зазначає, що відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, і він не мав підстав здійснювати перерахунок і виплату пенсії позивача без врахування положень Порядку №45 та постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, від 14.08.2019 року №804, від 24.12.2019 року №1088. Щодо позовної вимоги про виплату пенсії однією сумою, вказує, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Зважаючи на ті обставини, що пенсійні виплати, щодо яких заявлено позовні вимоги, відповідачем на час звернення позивача до суду виплачені не були та у зв'язку з чим спір щодо виплати недоплаченої частини розміру пенсії однією сумою ще не виник, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. Стосовно позовної вимоги про нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу, стверджує, що оскільки на цей час між сторонами існує спір щодо перерахунку пенсії, заборгованість по пенсії не нараховувалась та не виплачувалась, відповідно компенсація не могла бути нарахована та виплачена, а тому позовні вимоги щодо компенсації втрати частини доходу є передчасними та не підлягають задоволенню.
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Розмір пенсії позивача станом на 01 січня 2017 року становив 50 % грошового забезпечення, що підтверджується довідкою №4819 від 13.10.2020 року (а.с.11).
З 01.01.2018 року позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки уповноваженого органу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб".
Підсумок пенсії (з надбавками) після перерахунку з 01.01.2018 року склав 5482,91 грн.
Згідно постанови КМУ 103 від 21.02.2018 року підвищення пенсії позивача складає 2786,37 грн., з них виплачується: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення 1393,19 грн.; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення 2089,78 грн.; з 01.01.2020 року щомісячно 100% від підвищення 2786,37 грн. що підтверджується довідкою №4819 від 13.10.2020 (а.с.11).
Листом від 15.10.2020 року № 2000-0203-8/78844 ГУ ПФУ в Харківській області повідомило позивача, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - постанова № 103), головним управлінням з 01.01.2018 здійснено перерахунок пенсії. Виплата перерахованих підвищених пенсій відповідно до пункту 2 постанови № 103 проводилась з 1 січня 2018 у розмірах від суми підвищення пенсії, визначеною станом на 01 березня 2018 року: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. - 75 відсотків. На виконання постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян” від 24.12.2019 № 1088, з 01.01.2020 виплата пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, до 1 березня 2018 р. та перерахованих з 1 січня 2018 р., здійснюється з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 р. (а.с.9).
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019, оскільки на момент перерахунку пенсійним органом пенсії позивача з 01.01.2018 Постанова КМУ №103 була чинною та не скасованою. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 року однією сумою. Задовольняючи вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 згідно з Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно не виплачено позивачу пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019 та порушено строки її виплати, пенсійний орган зобов'язаний здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів з 05.03.2019 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ).
Нормами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частина 18 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ визначає, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Колегія суддів зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII.
Пунктом 1 Порядку № 45 (в редакції постанови КМУ 103) визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі по тексту - Постанова Кабінету Міністрів України № 103) відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Аналіз наведених вище норм вказує на те, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Колегія суддів зазначає, що позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №103. При цьому, Кабінет Міністрів України уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним у Порядку № 45.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем по справі проведено перерахунок та виплату пенсії позивача у розмірах, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України № 103 (з відповідними обмеженнями), що не заперечується сторонами по даній справі.
Так, Постанова Кабінету Міністрів України № 103 на час вчинення пенсійним органом перерахунку пенсії була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року по справі № 826/3858/18, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, та яке набрало законної сили 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 та зміни до пункту 5 Порядку № 45, додатку 2 до Порядку № 45.
Згідно ч. 1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 12.11.2019 по справі № 826/3858/18 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року було залишено без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відтак із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 (з 05.03.2019) позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка була викладена в постанові від 17.03.2021 року по справі №560/3762/18, а також в рішенні Верховного Суду від 16.08.2019 року по справі №160/3586/19, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми Постанови Кабінету Міністрів України №103 були діючими і пенсійний орган правомірно їх дотримувався.
Вищевказаний висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 17.06.2020 року по справі № 2540/2873/18.
Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, які в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав правових підстав не враховувати положення п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103.
Колегія суддів звертає увагу, що приписами пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103, які були чинними до 05.03.2019, прямо передбачено порядок виплати перерахованих пенсій колишнім військовослужбовцям у такий спосіб, як це здійснено відповідачем по справі (виплата 50% підвищення з 01.01.2018 та 75% підвищення з 01.01.2019 по 04.03.2019), а також була відсутня усталена практика національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників.
Разом з тим, з урахуванням вже наведеного вище, з 05.03.2019 року у пенсійного органу відсутні підстави для виплати перерахованої пенсії позивача відповідно до пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103, а тому позивач має право на виплату пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у виплаті позивачу лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року та зобов'язання відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року.
Відповідно, доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 05.03.2019 року є необґрунтованими.
Стосовно посилань пенсійного органу в апеляційній скарзі на приписи постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набула законної сили з 04.09.2019 року, то колегія суддів зазначає, що застосування вказаної постанови Кабінету Міністрів України буде порушенням ст.63 Закону №2262-ХІІ, оскільки фактично призведе до зменшення суми підвищення до пенсії позивача до 75%, з урахуванням вже визначеного позивачу з 05.03.2019 року права на виплату пенсії у 100% розмірі підвищення пенсії, що буде не відповідати ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ.
Окрім того, щодо посилання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області в апеляційній скарзі на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019 року з 01.01.2020 року виплата пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, то колегія суддів зазначає, що це не спростовує факту того, що пенсійним органом було протиправно, починаючи з 05.03.2019 року, виплачено позивачу лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року замість 100% суми підвищення пенсії.
Щодо вимог позову про здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виплати суми недоплаченої частини основного розміру однією сумою, колегія суддів зауважує наступне.
Згідно з ч.3 ст.51 Закону №2262-ХІІ визначено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до ч.3 ст.52 Закону №2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Частиною 2 ст.55 Закону №2262-ХІІ визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз ст.ст. 51, 52, 55, а також ст.63 Закону №2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати "порядок перерахунку пенсії" не є тотожним праву встановлювати "строки перерахунку пенсії", "строки виплати пенсії".
Отже, питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії".
Колегія суддів зауважує, що законодавством не передбачено виплати пенсії, належної позивачу, частинами, а отже належним виконанням судового рішення, в даному випадку, є саме виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Так, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
В даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна".
Суд апеляційної інстанції зауважує, що пенсійний орган в апеляційній скарзі посилається на те, що пенсійні виплати щодо яких заявлено позовні вимоги, відповідачем на час звернення позивача до суду нараховані не були та у зв'язку з чим спір щодо виплати недоплаченої частини розміру пенсії однією сумою ще не виник, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Приписами ч.6 ст.246 КАС України визначено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою є фактично способом захисту прав позивача, оскільки, по - перше, вказані суми недоплаченої суми повинні були вже виплачені позивачу і відповідно громадянин має право отримати одразу всю суму на виконання рішення суду, а по - друге, це буде фактично порядком виконання рішення суду, відповідно до вказаної вище норми КАС України, з огляду на спір щодо порядку виконання судового рішення, а тому суд першої інстанції мав визначити спосіб виконання рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою підлягають задоволенню.
Колегія суддів зазначає, що посилання апеляційної скарги в обґрунтування відмови у задоволенні вимог позову в наведеній вище частині, є необґрунтованими.
Разом з тим, щодо задоволених судом першої інстанції вимог позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 згідно з Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі по тексту - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Тобто, компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п.3 Порядку, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.
Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію особа набуває в момент отримання доходу.
Отже, нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 згідно з Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, з огляду на відсутність обґрунтованих підстав вважати, що право позивача на отримання вказаної компенсації при виплаті пенсії буде порушене пенсійним органом.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 10.07.2018 року по справі №404/6317/16-а, від 25.10.2018 року по справі №420/1410/17, від 10.02.2020 року по справі №134/87/16-а, від 23.12.2020 року по справі №807/1525/16, від 04.03.2021 року по справі №520/34/17, від 01.04.2021 року по справі №120/4555/18-а.
При цьому, щодо посилання суду першої інстанції на певні правові позиції, висловлені Верховним Судом в обґрунтування задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 року згідно з Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, то колегія суддів зазначає, що з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17, відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають наведені вище саме судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду.
Відповідно, з огляду на викладені висновки у цій справі, доводи позивача та його представника в обґрунтування вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч.2 ст.317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 року згідно з постановою КМУ №159 від 21.02.2001 року однією сумою, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що дана справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 по справі № 520/36/21 скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року однією сумою .
В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 № 520/36/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 06.09.2021 року