07 вересня 2021 року справа №200/6034/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року (повне судове рішення складено 14 липня 2021 року у м. Слов'янську) у справі № 200/6034/21 (суддя в І інстанції Олішевська В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення заборгованості з пенсії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області) про стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, яка виникла за період з 01.04.2017 по 30.04.2021 у розмірі 600 000 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі №200/4825/19-а зобов'язано Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити їй виплату пенсії з урахуванням заборгованості, що виникла з квітня 2017 року, шляхом перерахунку коштів на її поточній рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк».
Позивач наголошувала, що відповідач не виплачує заборгованість з пенсії, яка виникла з 01.04.2017 по 30.04.2021 у розмірі 600 000 грн. Так як відповідач не виконує рішення суду, позивач вважала, що єдиним шляхом захисту її порушених прав є подання адміністративного позову про стягнення з відповідача заборгованості з пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Донецькій області про стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, яка виникла за період з 01.04.2017 по 30.04.2021 у розмірі 600 000 грн.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу місцевого суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги висловлено незгоду з висновком місцевого суду, що спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже було предметом розгляду судів у інших провадженнях. Позивач вважає, що в справі № 200/4825/19 розглядались вимоги немайнового характеру, а в цій справі заявлені вимоги майнового характеру.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заяви і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с.2).
ОСОБА_1 була взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з м. Єнакієве Донецької області до м. Костянтинівка Донецької області, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 28 серпня 2019 року № 1425-5000182273 (а.с.2-зворотній бік).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі № 200/4825/19-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з квітня 2017 року.
Зобов'язано Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заборгованості, що виникла з квітня 2017 року, шляхом перерахування коштів на її поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».
Вказане рішення суду набрало законної сили 30.07.2019, у зв'язку з чим 03.09.2019 року позивачу був виданий виконавчий лист.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідач вказував на те, що на виконання рішення суду від 13.05.2019 у справі № 200/4825/19-а ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.10.2019, в межах функціональних повноважень та нормативно-правового поля нараховано в повному обсязі пенсію з 01.04.2017 по 30.06.2019 та з 01.08.2019 по 30.09.2019 в сумі 43 347,93 грн. Відповідач посилаючись на п. 1 Порядку Постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637 зазначив, що суми пенсійних виплат з 01.04.2017 по 30.06.2019 та з 01.08.2019 по 30.09.2019 в сумі 43 347,93 грн., які не закладено до бюджету, будуть виплачуватись за окремим фінансуванням на зазначені цілі.
Згідно довідки Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22.06.2021 № 2962 судами встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку у відділі обслуговування громадян № 5 управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Донецькій області і отримала пенсію за віком у липні 2019 року, та з жовтня 2019 року по червень 2021 року. Пенсійні виплати за період з 01.04.2017 по 30.06.2019 та з 01.08.2019 по 30.09.2019 у сумі 43 347,93 грн. нараховані, але не виплачені (а.с.27).
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу невиплати відповідачем нарахованої на підставі рішення суду суми пенсії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Приписами ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 N18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 N11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Отже, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі № 200/4825/19-а є обов'язковим до виконання на всій території України.
Саме з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегулювано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст.383 КАС України).
Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
З адміністративного позову вбачається, що фактичною підставою для звернення до суду із цими вимогами, слугувала незгода позивача із діями та бездіяльністю Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області під час виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі № 200/4825/19-а.
Тобто, заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Слід наголосити, що 9 жовтня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України». Пунктом 2 вищезазначеної Постанови № 925 вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до ГУ ПФУ в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком.
Відповідно до зазначеного Переліку територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до ГУ ПФУ в Донецькій області.
Слід зазначити, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року було замінено відповідача у справі № 200/6034/21 Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на правонаступника - ГУ ПФУ в Донецькій області.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що аналіз предмету позову у справі, яка розглядається, свідчить, що фактичною підставою для звернення до суду із цими позовними вимогами стала незгода позивача із бездіяльністю Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області під час виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року по справі № 200/4825/19-а.
Слід звернути увагу, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з пенсії за період з 01.04.2017 по 30.04.2021 у розмірі 600000 грн. - є одним із способів виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі № 200/4825/19-а.
Враховуючи те, що ГУ ПФУ в Донецькій області є правонаступником прав та обов'язків Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, місцевий суд правильно встановив, що в цьому випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору.
Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст.382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір у цій справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду судів у інших провадженнях, проте, на стадії виконання таких судових рішень.
Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, від 03 квітня 2019 року по справі № 820/4261/18, від 21 грудня 2020 року по справі № 440/1810/19.
З приводу доводів заявника апеляційної скарги про те, що вимоги немайнового позову і майнового позову в жодному разі не можуть збігатися та не можуть бути визнані тотожними за жодних обставин, колегія суддів звертає увагу на таке.
Вимоги про "стягнення" заборгованості з виплати пенсії та "зобов'язання нарахувати та виплатити" пенсію є двома різними способами захисту порушеного права (що, окрім іншого, передбачає відмінний механізм їх виконання/реалізації), тобто є альтернативними варіантами вирішення спору .
Відтак вирішення судом спору між сторонами шляхом застосування такого способу захисту порушених прав як "зобов'язання нарахувати та виплатити" пенсію виключає в подальшому можливість особи звернутися до суду із позовом про "стягнення" заборгованості з виплати пенсії, адже фактично спір між сторонами вже вирішено.
Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року в справі № 9901/433/18.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала місцевого суду відповідає нормам процесуального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі № 200/6034/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 07 вересня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
Т. Г. Гаврищук
А. А. Блохін