07 вересня 2021 року справа №360/2804/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,
за участю секретаря судового засідання Сізонова Є.С.,
представника позивача Овчаренка Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі №360/2804/21 (суддя І інстанції Тихонов І.В., повний текст виготовлено10 червня 2021 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама-Схід» до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Джафарова Еміля Араз Огли від 19.05.2021 р. по виконавчому провадженню № 52767837 про стягнення з ТОВ «Панорама-Схід» виконавчого збору в сумі 13747,03 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Джафарова Еміля Араз Огли від 19.05.2021 по виконавчому провадженню № 52767837 про стягнення з ТОВ «Панорама-Схід» виконавчого збору в сумі 13747,03 грн. (а.с. 46-49).
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до змін до Закону України «Про виконавче провадження», внесених Законом України №2475 від 03.07.2018р., державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору. До внесення цих змін винесення окремої постанови про стягнення виконавчого збору Законом передбачено не було. На думку відповідача, недотримання державним виконавцем часового проміжку щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору не доводить втрату обов'язку стягнути виконавчий збір на користь держави. Відповідач також посилається на правові висновки викладені у постанові Верховного суду у справі №160/44781/20 від 02.06.2021р.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що на виконанні у Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебувало виконавче провадження № 52767837 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 02.10.2015р. № 913/466/15 про стягнення з ТОВ«Панорама-Схід» заборгованості в сумі 276970,30 грн..
14.09.2016р. державним виконавцем на підставі ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №52767837, якою у п.2 боржнику запропоновано добровільно виконати рішення у 7-денний строк та зазначено що при невиконанні рішення у добровільний наданий строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат пов'язаних з провадження виконавчих дій (а.с. 25).
Як зазначає відповідач у відзиві на адміністративний позов та не заперечується сторонами, згідно заяви стягувача на момент подання виконавчого документа до примусового виконання залишок боргу складав 137470, 30 грн..
07.02.2017 р. ТОВ «Панорама Схід» надано докази на підтвердження оплати боргу у повному обсязі по виконавчому провадженню № 52767837, а саме платіжне доручення №110 від 06 лютого 2017 року в сумі 137470,30 грн. (а.с. 19).
15.03.2017р. державним виконавцем Резніковою І.О. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 52767837 з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» з підстав фактичне повне виконання рішення суду (а.с. 20).
27.04.2018р. державним виконавцем Резніковою І.О. винесена постанова про відновлення виконавчого провадження № 52767837 на підставі постанови про наслідки перевірки виконавчого провадження начальником Лисичанського міського ВДВС ГТУЮ у Луганській області, скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 15.03.2017р. (а.с. 21).
20.02.2020р. державним виконавцем Осєнновим О.О. винесена постанова про передачу виконавчого провадження № 52767837 (а.с. 22).
28.01.2021р. державним виконавцем Карімовою Н.В. винесена постанова про прийняття виконавчого провадження № 52767837 (а.с. 23).
19.05.2021р. державним виконавцем Джафаровим Е.А.О. згідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про стягнення виконавчого збору з боржника ТОВ «Панорама Схід» у розмірі 13747,03 гривні (10 % від суми, що підлягає примусовому стягненню) (а.с. 24).
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла у спірний період (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною другою статті 27 Закону 1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За приписами частини 9 статті 27 Закону 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
За змістом частини п'ятої статті 26 Закону 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
За приписами частини 2 цієї статті постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця від 15.03.2017 року спірне виконавче провадження закрито на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із фактичним повним виконанням рішення суду.
Наслідки закінчення виконавчого провадження визначені статтею 40 Закону 1404-VIII, згідно частини 3 якої у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що на момент виникнення спірних правовідносин частина друга статті 27 Закону №1404-VІІІ передбачала стягнення державним виконавцем виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.
Отже, у відповідності до вимог частини другої статті 27 Закону №1404-VIII (в редакції до 28 серпня 2018р.) підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 52767837 під час виконавчого провадження державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду або будь-яких заходів які б були направлені на примусове стягнення з боржника на користь стягувача відповідних сум за наказом №913/466/15, виданим Господарським судом Луганської області від 02.10.2015р..
З 28 серпня 2018 року частину другу статті 27 Закону №1404-VІІІ змінено, (Законом України №2475-VIII від 3 липня 2018 року) та визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Верховним судом у постанові від 14 травня 2020 року у справі №640/685/19 викладена наступна правова позиція « Положення статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній у період до 28 серпня 2018 року) зменшували відповідальність Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА", як боржника, в порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній з 28 серпня 2018 року), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми що підлягає примусовому стягненню. Таким чином, з урахуванням того, що зміни внесені Законом №2475-VIII погіршили становище боржника Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА", а також те, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за наказом Господарського суду міста Києва №910/20914/16 від 27 квітня 2017 року, Верховний Суд вважає, що у державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Махової Д.А. були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 1 149 213,27 грн.».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі №160/4481/20 (п.47, п.49) зазначено, що частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла лише до 28 серпня 2018 року, а після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню. Отож, після набуття чинності змінами до частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII стягнення виконавчого збору не пов'язується із фактично стягнутою виконавцем сумою, а обчислюється у відсотках від суми, яка підлягає стягненню.
Враховуючи, що у спірних правовідносинах судове рішення Господарського суду Луганської області від 02.10.2015р. № 913/466/15 позивачем самостійно було виконано до 28 серпня 2018 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно було прийнято постанову від 19.05.2021 р. по виконавчому провадженню № 52767837 про стягнення з ТОВ «Панорама-Схід» виконавчого збору в сумі 13747,03 грн..
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Посилання відповідача в обґрунтування доводів апеляційної скарги на правові висновки викладені у постанові Верховного суду у справі №160/44781/20 від 02.06.2021р., колегія суддів вважає помилковим, оскільки в межах цієї справи позивачем самостійно було виконано судове рішення до внесення змін Законом України №2475-VIII від 3 липня 2018 року.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі №360/2804/21- залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі №360/2804/21 - залишити без змін.
Постанова у повному обсязі складена 07 вересня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 07 вересня 2021 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
І.В. Сіваченко