06 вересня 2021 року справа №200/2329/21-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., секретар судового засідання - Харечко О.П., за участю позивача ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі № 200/2329/21-а (головуючий суддя в І інстанції - Бєломєстнов О.Ю.), повний текст складено 02 червня 2021 року в м. Слов'янськ Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області та Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Донецькій області про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-
03 березня 2021 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного Управління МВС України в Донецькій області та Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Донецькій області, у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління МВС України в Донецькій області та керівництва Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Донецькій області щодо неприйняття рішення за результатами підготовки матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків;
- зобов'язати Головне Управління МВС України в Донецькій області та керівництво ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецької області підготувати матеріали та висновок про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 08.10.2019 (200 х 2007 грн) = 401,400 грн. та направити їх до МВС України;
- стягнути з ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 18000,00 грн. відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої неправомірним рішеннями органу чи посадової особи при розгляді його заяви від 19 лютого 2020 року, судової справи та порушенням строку її розгляду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі № 200/8267/20-а відмовлено у задоволені позовних вимог.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач відмовився підготувати висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 21 жовтня 2015 року №850.
Також позивач зазначає, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку №850, і підстави, з якої виходив відповідач, вказана норма не містить.
Порядком №850 визначено, що саме МВС України приймає рішення про виплату або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги. Відповідачі ж виконують лише функцію із збирання та надіслання документів для цього разом з висновком щодо виплати грошової допомоги.
За твердженням позивача відповідач зобов'язаний прийняти за його зверненням рішення стосовно виплати одноразової допомоги, а не ухилятися від його розгляду, повертаючи документи.
При цьому позивач посилається на практику застосування аналогічних норм Верховним Судом, апеляційними та окружними судами.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове_ яким задовольнити позовні вимоги.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційних скарг, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, з огляду на наступне.
В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1
Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 01 лютого 1980 року до 21 квітня 1998 року. Остання посада - начальник відділення Андріївського СВМ Слов'янського РВ ГУ МВС України в Донецькій області.
У зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків, відповідно до довідок МСЕК: від 18 серпня 1998 року №118479 позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності; від 22 березня 2019 року серії 12ААБ №054412 позивачеві встановлено ІІ групу інвалідності.
05 лютого 2020 року позивач звернувся до ГУ МВС в Донецькій області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги (надалі - ОГД) в зв'язку зі зміною групи інвалідності з третьої на другу (а.с. 92). Згідно з переліком додатків до цієї заяви були додані в оригіналах та копіях 12 документів.
Листом ГУ МВС України в Донецькій області від 26 лютого 2020 року №122 лк позивачеві повідомлено про відсутність підстав для складання висновку про призначення ОГД. Крім того, позивачеві повернуті надані ним для одержання ОГД документи, у тому числі їх оригінали (а.с. 101-102).
Спірним питанням цієї справи є правомірність дій (бездіяльності) відповідачів щодо відмови в наданні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на призначення спірної допомоги, тобто розглянув позов в контексті наявності у позивача права на грошову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратногопрожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання статті 23 Закону України "Про міліцію" постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Відповідно до пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії,травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Згідно пункту 2 цього Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктами 7 - 9 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні одноразової грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року у справі№822/1579/17, від 23 червня 2020 року у справі № 296/10884/16-а.
Системний аналіз вищезазначених норм права дозволяє дійти висновку, що передумовою отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується Міністерство внутрішніх справ України, є звернення до уповноваженого органу, в даному випадку - Головного управління МВС України в Донецькій області, із відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок за результатами розгляду заяви про призначення та виплати одноразової грошової допомоги виплати одноразової грошової допомоги, який направляється розпоряднику бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення (про призначення чи про відмову в призначенні такої допомоги).
При цьому, на відповідача покладено обов'язок направити до Міністерство внутрішніх справ України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги працівнику міліції, який визнаний інвалідом, із викладенням свого судження стосовно того, наявне чи відсутнє у особи право на отримання зазначеної допомоги, та документи для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначені одноразової грошової допомоги, а до компетенції Міністерства внутрішніх справ України віднесено прийняття відповідного рішення.
Водночас, суд наголошує на тому, що відповідач не наділений повноваженнями на залишення таких заяв без реалізації (зупинення розгляду, повернення) якщо вважає, що подані заявником документи не дають можливості зробити висновок щодо призначення одноразової грошової допомоги.
В разі отримання не всіх документів, відповідач, відповідно до п. 4.8 Положення № 530, може надати допомогу заявнику в їх оформленні, проте це не звільняє його від обов'язку у 15-денний строк з дня реєстрації всіх поданих позивачем документів, направити їх до Міністерства внутрішніх справ України разом із відповідним висновком щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги.
У даному випадку відповідач не направляв заяву позивача та додатні до неї документи до Міністерства внутрішніх справ України, а повернув документи позивачу.
Разом з тим Порядок не надає відповідачу (територіальному органу) повноважень відмовляти у направленні висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, в тому числі з підстав відсутності у особи права на призначення одноразової грошової допомоги.
У зв'язку з надходженням заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги відповідач зобов'язаний був у 15-денний строк з дня реєстрації документів подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додати відповідні документи.
Факт подання заяви позивачем до відповідача 19.03.2020 року встановлений постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 року у справі № 200/6657/20-а, яке набрало законної сили та відповідно до вимог ч.4 ст.78 КАС України не доказується при розгляді даної справи.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що є передчасними висновки суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки розпорядником бюджетних коштів є Міністерство внутрішніх справ України, до компетенції якого віднесено прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги. Таке рішення в матеріалах справи відсутнє, до того ж Міністерство внутрішніх справ України не є відповідачем у даній справі.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невиконанні свого визначеного нормативно-правовими актами обов'язку надати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд апеляційної інстанції застосовує ч. 2 ст. 9 КАС України та вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо не підготовки висновку та не направлення документів позивача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги до розпорядника бюджетних коштів Міністерства внутрішніх справ України та зобов'язання відповідача в 15-денний строк подати на розгляд розпорядникові бюджетних коштів Міністерству внутрішніх справ України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги позивачу та заяву з документами позивача подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 850.
Позивач/апелянт оскаржує постанову суду першої інстанції, зокрема, в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення на користь позивача моральної шкоди.
За змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіянихфізичнійчиюридичнійособінезаконнимидіямиабобездіяльністюіншихосіб.
Відповідно до підпункту 2 частити третьої статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.
Аналогічні положення містяться в п. 13 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”.
Згідно з абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Отже, обов'язок доведення факту спричинення моральної шкоди покладається на позивача.
Однак, позивачем не доведено будь-якими доказами спричинення йому моральної шкоди.
Таким чином, суд вважає, що висновки апелянта щодо неправомірності відмови суду першої інстанції у задоволенні її позовних вимог про стягнення на користь позивача моральної є необґрунтованими та такими, що не мають свого підтвердження і які суд не приймає з огляду на положення ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі № 200/2329/21-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області, Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Донецькій області про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення відшкодування моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності Головного управління МВС України в Донецькій області щодо не підготовки висновку та не направлення документів ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги до розпорядника бюджетних коштів Міністерства внутрішніх справ України.
Зобов'язати Головне управління МВС України в Донецькій області в 15-денний строк подати на розгляд розпорядникові бюджетних коштів Міністерству внутрішніх справ України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та заяву з документами ОСОБА_1 подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 850.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 вересня 2021 року
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко