07 вересня 2021 року справа №360/1945/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегія суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 р. у справі № 360/1945/21 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О., повний текст рішення складено 19.05.2020 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням виправленої позовної заяви, просив визнати противоправними бездіяльність відповідача щодо нарахування при розрахунку пенсії періоду праці в районі Крайньої Півночі з 24.02.1986р. по 16.05.1991р. в пільговому обчисленні зарахувавши кожній рік роботи за два роки, зазначеного коефіцієнта 2 визначеного територією району; зобов'язати зарахувати період праці в районі Крайньої Півночі з 24.02.1986р. по 16.05.1991р. у пільговому обчислюванні з розрахунку один рік за два роки праці в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі та провести перерахунок нарахування та виплату пенсії з 27.07.2016 року по день набрання законної сили судового рішення та в подальшому здійснювати виплати з урахуванням перерахунку (а.с. 21-22).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком і по інвалідності, періоду роботи з 24 лютого 1986 року по 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців. Зобов'язано Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01 березня 2021 року з зарахуванням до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком і по інвалідності, періоду роботи з 24 лютого 1986 року по 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців та здійснити її виплату з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 74-79).
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважає рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове в частині перерахунку раніше призначеної пенсії.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся до Управління ПФУ в Новоайдарському районі Луганської області 27.03.2017 року, а не 10.03.2021 року, як зазначено судом. Отже, суд помилково застосував частину 4 статті 45 Закону України №1058-IV. Відповідно до статті 46 Закону України №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Тобто, суд повинен був застосувати статтю 46 Закону України №1058-IV, оскільки саме з вини відповідача, як відповідного суб'єкта владних повноважень позивач не отримував пенсію у пільговому обчисленні після заяви про призначення пенсії за віком з 27.07.2016 року та здійснення перерахунку з 27.03.2017 року. Крім того, суд розглянув справу за правилами загального позовного провадження, хоча повинен був розглянути за правилами спрощеного провадження, чим вів в оману позивача та порушив норми процесуального права (а.с. 84-86).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду, також подав апеляційну скаргу, вважає рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що 10.03.2021р. позивач звернувся із заявою довільної форми, відповідно до якої просив надати інформацію щодо сум нарахованої та виплаченої пенсії з врахуванням стажу праці, який враховувався рік за два працюючи на Крайній Півночі , якщо ні, позивач просив здійснити такий перерахунок. 12.03.2021р. Пенсійним фондом було надано відповідь в порядку Закону України «Про звернення громадян» щодо врахування періоду роботи на копальні «ТЕНКЕЛІ» Депутатського ГОКа з 24.02.1986 по 16.05.1991 при призначення пенсії до страхового стажу в одинарному розмірі, у зв'язку з відсутністю в трудовій книжці штампу підприємства про поширення пільг щодо обчислення стажу роботи, строкового трудового договору та інших документів, підтверджуючих пільговий характер роботи на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР. Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 визначено, що за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Таким чином, відповідач вважає, що при призначенні позивачеві пенсії ним правомірно було зараховано до страхового стажу період роботи на копальні «ТЕНКЕЛІ» Депутатського ГОКа з 24.02.1986р. по 16.05.1991р. в одинарному розмірі.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є пенсіонером за віком з 27.07.2016р., про що свідчить протокол від 10.10.2016р. № 1059 (а.с. 23-24, 48).
10.03.2021р. позивач звернувся до Старобільського ОУПФУ Луганської області із заявою довільної форми, відповідно до якої просив надати інформацію щодо сум нарахованої та виплаченої пенсії з врахуванням стажу праці, який враховувався рік за два працюючи на Крайній Півночі - копальні «ТЕНКЕЛІ» Депутатського ГОКУ. У разі неправильної сплати пенсії, просив здійснити перерахунок згідно діючого законодавства (а.с. 47).
Листом від 12.03.2021р. № 47-44/П-32/8-1240/21 Старобільське ОУПФУ Луганської області повідомило позивача про те, що період роботи на копальні «ТЕНКЕЛІ» Депутатського ГОКа з 24.02.1986р. по 16.05.1991р. при призначення пенсії було зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі, у зв'язку з відсутністю в трудовій книжці штампу підприємства про поширення пільг щодо обчислення стажу роботи, строкового трудового договору та інших документів, підтверджуючих пільговий характер роботи на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР (а.с. 9-10).
Відповідно до записів у трудовій книжці від 30.10.1973р. в межах спірних правовідносин, судом встановлено, що вона містить наступні записи про роботу ОСОБА_1 :
- 24.02.1986р. прийнятий електромонтером електричного цеху до копальні «ТЕНКЕЛІ» Депутатського ГОКа, наказ № 43ото, запис № 10;
- 16.05.1991р. звільнений по ст. 32 КЗпП РРФСР у зв'язку із розірванням строкового договору за ініціативою працівника, наказ № 389 від 21.05.1991р., запис № 13, печатка підприємства відсутня (а.с. 13-14).
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, посилаючись на ч.4 статті 45 Закону України №1058-IV, зазначав, що оскільки відповідачем не зарахований до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, у пільговому обчисленні період з 24.02.1986 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі, та не проведений перерахунок розміру раніше призначеної пенсії, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання такої бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача зарахувати цей стаж у пільговому обчисленні, здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії з 01.03.2021р., з урахуванням виплачених сум.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантії конституційного права людини на соціальний захист визначені в положеннях Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
У частині 4 статті 1 Закону України “ Про пенсійне забезпечення”( далі Закон № 1788-XII) встановлено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 5 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року “Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”.
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Статтями 1-4 Указу від 10.02.1960 передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій наступних пільг: виплату надбавок до заробітної плати; надання додаткових відпусток; можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки; виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) в разі тимчасової втрати працездатності.
У статті 5 цього Указу зазначено про надання додаткових пільг, в тому числі щодо зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком або по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Статтею 3 Указу від 26.09.1967 р. встановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960, з п'яти до трьох років та надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10.02.1960, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960, - за умови укладання трудового договору, йдеться також в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28 (далі - Інструкція).
Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф “б” цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.
Отже, з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічні правові висновки міститься у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №265/6105/16-а.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач у період з 24.02.1986р. по 16.05.1991р. працював в районі Крайної Півночі, а саме електромонтером електричного цеху на копальні «ТЕНКЕЛІ» Депутатського ГОКа (с. Дептутаське Усть-Янського району Республіка Саха (Якутія)), що підтверджується записами у його трудовій книжці, а також архівними довідками Муніципальної бюджетної установи «Муніципальний архів Усть-Янського району» № 1614 від 31.10.2016р. (а.с. 26, 27).
У свою чергу, суд зазначає, що при визначенні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991р., то Законами України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено пільг при його обчисленні.
Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., Тимчасовій угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 та затвердженому відповідно до Тимчасової угоди Порядку переведення і виплати пенсій (постанова правління Пенсійного фонду від 07.08.1996 № 10-3).
За таких обставин, відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991р. в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №352/1612/15а, від 19.09.2019 у справі №348/2208/16-а.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці, які також безпосередньо кореспондуються з записами в наданій довідці, а тому спірний період роботи позивача в районах Крайньої Півночі підлягає пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем протиправною не було зараховано до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком і по інвалідності, періоду роботи з 24 лютого 1986 року по 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, а тому правомірно задоволено позов в цій частині.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а тому колегією суддів не прийняті до уваги.
Водночас, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо застосування до спірних правовідносин положень ч.4 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-IV та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії з 01.03.2021 року, оскільки 10.03.2021р. позивач звернувся до Старобільського ОУПФУ Луганської області із заявою про надання інформації, а не із заявою про перерахунок пенсії. Звертаючись до суду з позовом позивач наголошував саме на неправильне призначення пенсії з 27.06.2016 року.
Разом з тим, частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст. 122 КАС України).
Частиною 3 статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, за загальним правилом встановлено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Це правило застосовується, якщо іншими законами не встановлені інші строки для звернення до адміністративного суду.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до суду з позовом 09 квітня 2021 року. Оскільки пенсія є періодичним платежем та про розмір цих виплат позивачу було відомо, колегія суддів вважає, що в разі незгоди позивач мав достатньо часу для звернення до суду за захистом своїх прав.
Колегія суддів зауважує, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.
Докази, що засвідчують не можливість вчасного звернення з позовом або інші причини, які не залежали від волі позивача, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що адміністративний позов в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок нарахування та виплату пенсії з 27.07.2016 р. по 09.10.2020р. подано позивачем з пропуском строку звернення до суду, а тому позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується до вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ, а тому положення наведеної норми не розповсюджується на спірні правовідносини.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Доводи апелянта, що суд розглянув справу за правилами загального позовного провадження, хоча повинен був розглянути за правилами спрощеного провадження, чим вів в оману позивача та порушив норми процесуального права, колегія суддів не приймає, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року справа розглянута в порядку письмового провадження, крім того в матеріалах справи наявна заява позивача від 14.05.2021 року про розгляд справи без участі. Так в рішенні від 19 травня 2021 року Луганським окружним адміністративним судом, в описовій частині помилково вказана дата ухвали від 16.11.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, адже відповідно до посилання на арк.спр. 37-38, в матеріалах справи ухвала від 29.04.2021 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі за правилами спрощеного провадження. Отже, посилання у рішенні суду на ухвалу з помилковою датою та порядком розгляду справи не створюють правових наслідків для позивача, оскільки надіслано було на адресу позивача вірну копію ухвали про відкриття провадження.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
На підставі вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для часткового скасування рішення.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 р. у справі № 360/1945/21- залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 р. у справі № 360/1945/21 - задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 р. у справі № 360/1945/21 - скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01 березня 2021 року з зарахуванням до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком і по інвалідності, періоду роботи з 24 лютого 1986 року по 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців та здійснити її виплату з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області про зобов'язання здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії з зарахуванням до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком і по інвалідності, періоду роботи з 24 лютого 1986 року по 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців та здійснити її виплату з урахуванням виплачених сум, за період з 27.07.2016 року по 09.10.2020 року - залишити без розгляду.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити з 09.10.2020 року перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії з зарахуванням до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком і по інвалідності, періоду роботи з 24 лютого 1986 року по 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців та здійснити її виплату з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 р. у справі № 360/1945/21 - залишити без змін.
Постанова складена та підписана 07 вересня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко