07 вересня 2021 року справа №200/365/21-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року в справі №200/365/21-а (головуючий І інстанції Молочна І.С., повний текст складено 01.03.2021 року в м. Слов'янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із позовною заявою до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Донецькій області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила визнати протиправною бездіяльність відповідача в не здійсненні розрахунку і виплати сум індексації щомісячних страхових виплат за період з липня 2012 року по січень 2021 року, без врахування розміру пенсії ОСОБА_1 та з визначенням базових місяців в яких відбулося підвищення страхових виплат та компенсації втрати частини доходу, обрахованої по день фактичної сплати відповідних сум індексації та зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та виплату на користь ОСОБА_1 нарахованої суми індексації щомісячних страхових виплат за період з липня 2012 року по січень 2021 року, без врахування розміру пенсії, та з визначенням базових місяців в яких відбулося підвищення страхових виплат, а також компенсації втрати частини доходів в зв'язку з несвоєчасністю виплати індексації страхових виплат за весь період перебування на обліку в Фонді по день фактичної сплати донарахованих сум індексації щомісячних страхових виплат (а.с. 50-55).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації щомісячних страхових виплат за період з 01.05.2014р. по 31.12.2016р., з 01.03.2018р. по 30.11.2018р. та з 01.01.2019р.. Зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити індексацію щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 за періоди з 01.05.2014р. по 31.12.2016р., з 01.03.2018р. по 30.11.2018р. та з 01.01.2019р. з урахуванням фактично виплачених сум без врахування розміру пенсії та з визначенням у якості базових місяців, в яких відбулося підвищення страхових виплат. Зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю виплати індексації страхових виплат за періоди з 01.05.2014 по 31.12.2016, з 01.03.2018 по 30.11.2018 та з 01.01.2019 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-111 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 75-80).
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що відповідно до ч.4 ст. 47 Закону України №1105-ХIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Діючим законодавством не передбачений обов'язок Фонду щодо самостійного збирання будь-якої інформації стосовно особи, яка перебуває на обліку у відділенні, направлення запитів до місця її працевлаштування, Пенсійного фонду, оскільки згідно ст. 44 Закону України №1105-ХIV, це насамперед обов'язок застрахованої особи - надавати до Фонду документи, що впливають на умови та розмір її матеріального забезпечення. Наголошує, що відповідно до ст.4 Закону №2050-ІІІ та п.5 Порядку №159 вбачається, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Аналіз вказаної норми свідчить, що компенсація повинна бути обчислена при виплаті доходу (а.с. 113-116).
Справа розглянута у порядку письмовому провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Артемівським МВ УМВС України в Донецькій області 09.11.2000, має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (а.с. 7-11).
Позивач перебував на обліку і відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушті.
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушті №0101/139/139/15 від 04.09.2013 призначено потерпілій ОСОБА_1 номер справи 139, номер випадку 139, щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 1333,58 грн. Виплати провадити з 11.06.2013 по 30.06.2014 включно (а.с. 64 зв.).
19.01.2014 р. позивач звернулась до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушті з заявою про передачу страхової справи до відділення за місце її мешкання, а саме до м. Артемівська (м. Бахмут) Донецької області (а.с. 65).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушті №0101/139/139/20 від 04.02.2014 щомісячні страхові виплати позивачу були припинені з 01.05.2014р. у зв'язку із зняттям з обліку справи потерпілого та передачі за межі області (а.с. 65 зв.).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області №0503/987/987/1 від 06.05.2014, на підставі заяви позивача, взято потерпілу на облік з 01.05.2014р. за номером справи 987, зареєстровано страховий випадок «трудове каліцтво» за номером НОМЕР_3 з датою реєстрації 06.05.2014р. та з датою початку виплат 01.05.2014р. (а.с. 67).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області №0503/9226/987/6 від 06.05.2014р. продовжено потерпілій ОСОБА_1 номер справи 9226, номер випадку 987, раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 1333,58 грн. (а.с. 67 зв.).
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV (далі Закон - № 1105-XIV).
Пункт 18 статті 34 вказаного Закону в редакції, чинній до 01.01.2015 та пункт 15 статті 42 Закону № 1105-XIV, в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №77-VIII, чинній з 01.01.2015 до 11.10.2017, передбачав, що індексація суми страхової виплати провадиться відповідно до законодавства. Редакція пункту 15 статті 42 Закону № 1105-XIV в редакції, чинній з 11.10.2017 передбачала, що індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до частини другої статті 37 цього Закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначалися Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (надалі - Закон № 1282-ХІІ).
Відповідно до ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування тощо.
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації. Наведений поріг індексації в редакції Закону, чинній до 01.07.2002 визначався на рівні 105%, в редакції закону, чинній з 01.07.2002 по 01.01.2016 - на рівні 101%, з 01.01.2016 на рівні 103%.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
За унормуванням частини 7 статті 47 Закону № 1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
З аналізу вищезазначених положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» законодавством передбачено обов'язок відповідача здійснювати індексацію щомісячної страхової виплати. Такий обов'язок не залежить від здійснення застрахованою особою певних активних дій.
Відповідно до матеріалів справи, після звільнення позивача, та взяття його на облік до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області, в період з 13.06.2013р. по 31.12.2016р., з 01.03.2018р. по 30.11.2018р. та з 01.01.2019р. позивачу не нараховувалася та не виплачувалась індексація щомісячних страхових виплат.
Разом з тим, нарахування індексації щомісячних страхових виплат позивачу відповідач здійснював за період з 01.01.2017р. по 28.02.2018р. та грудень 2018р. (а.с. 68-70).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 24 січня 2017 року № 5, Фонд соціального страхування, в тому числі: забезпечує ведення реєстру потерпілих від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань, а також осіб, які у разі смерті потерпілого мають право на одержання страхових виплат; здійснює обмін інформацією з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, державної фінансової політики, реалізації державної податкової політики та з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Пенсійним Фондом України іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування та громадськими формуваннями для виконання Фондом покладених на нього функцій і завдань, визначених законодавством України.
Пунктом 11 сумісної постанови правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 встановлено, що у разі необхідності органи Пенсійного фонду повинні безкоштовно надавати відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків додаткову інформацію щодо призначення та розміру пенсій, щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, допомоги на поховання і витрат на виплату та доставку пенсій.
За текстом апеляційної скарги зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Разом з тим, враховуючи встановлене судами першої та апеляційної інстанції протиправне не нарахування сум індексації страхових виплат, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню ч. 7 ст. 47 Закону № 1105-XIV, відповідно до якої якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації щомісячних страхових виплат за період з 01.05.2014р. по 31.12.2016р., з 01.03.2018р. по 30.11.2018р. та з 01.01.2019р..
Щодо доводів апелянта, що відповідно до ст.4 Закону №2050-ІІІ та п.5 Порядку №159 вбачається, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отже компенсація повинна бути обчислена при виплаті доходу, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).
Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно з п. 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі соціальні виплати). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі соціальні виплати, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, індексації щомісячних страхових виплат).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що як вбачається із матеріалів справи, відповідач вчинив по відношенню до позивача протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації щомісячних страхових виплат за період з 01.05.2014р. по 31.12.2016р., з 01.03.2018р. по 30.11.2018р. та з 01.01.2019р.
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога в частині компенсації втрати частини доходів в зв'язку з несвоєчасністю виплати індексації страхових виплат підлягає задоволенню (висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18).
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року в справі №200/365/21-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року в справі №200/365/21-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 07 вересня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
А.В. Гайдар