07 вересня 2021 року справа №200/3323/21-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року (повне судове рішення складено 17 травня 2021 року у м. Слов'янську) у справі № 200/3323/21-а (суддя в І інстанції Волгіна Н.П.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати щомісячних страхових виплат за період з лютого 2016 року по листопад 2020 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплати позивачеві щомісячні страхові виплати за період з лютого 2016 року по листопад 2020 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що має право на отримання страхових виплат у зв'язку із частковою втратою працездатності.
У жовтні 2014 року він був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переміститися до м. Селидове Донецької області, а у 2020 році перемістився до м. Краматорськ. Має статус внутрішньо переміщеної особи.
З листопада 2014 року по січень 2016 року отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Управлінні у Селидовському відділенні.
З 1 лютого 2016 року виплата належних йому страхових виплат була припинена з причин, які позивачу не відомі.
З грудня 2020 року позивачу поновлено страхові виплати Краматорським міським відділенням Управління.
Зазначив, що у лютому 2021 року звертався із запитим про надання інформації щодо несплачених йому страхових виплат за період з лютого 2016 року по листопад 2020 року до Краматорського міського відділення, та отримав відповідь, згідно з якою заборгованість по страховим виплатам перед позивачем відсутня.
На переконання ОСОБА_1 , не виплата йому страхових виплат за період з лютого 2016 року по листопад 2020 року є порушенням гарантованого Конституцією України права громадянина на соціальний захист, яке включає, зокрема, і право на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом (а.с.1-3).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління в особі його структурного підрозділу - Краматорського міського відділення стосовно не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заборгованості зі страхових виплат, яка виникла за період з 17 січня 2016 року по 30 листопада 2020 року.
Зобов'язано Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі страхових виплат, яка виникла за період з 17 січня 2016 року по 30 листопада 2020 року.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування зазначено, що у період з 17 січня 2016 року по 30 листопада 2020 року, зауважено, що ОСОБА_1 не звертався до органів Управління у цей період за продовженням страхових виплат, тому страхові виплати за зазначений період йому не нараховувались, отже відсутня будь-яка заборгованість за даний період перед позивачем.
14 грудня 2020 року позивач звернувся з заявою до Краматорського міського відділення Управління про продовження раніше призначених страхових виплат на підставі нової довідки ВПО від 14 грудня 2020 року.
На підставі протоколу комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 24 грудня 2020 року № 57 постановою Краматорського міського відділення від 6 січня 2021 року № 0526/13200/13200/8 поновлено виплату позивачеві з 1 грудня 2019 року соціальних виплат безстроково, які він отримує і зараз.
Також відповідач зауважив, що згідно пунктів 3.8, 3.9 Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженому Постановою правління Фонду соціального страхування України № 27 від 12 грудня 2018 року, суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, та обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду.
Тому з травня 2018 року здійснюються поточні виплати потерпілим на виробництві та членам їх сімей, а заборгованість за минулий період буде виплачена з урахуванням вимог п. 4 ст. 47 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV) після затвердження Кабінетом Міністрів України окремого порядку.
За таких обставин, з посиланням на приписи постанов Кабінету Міністрів України, що регламентують соціальні виплати внутрішньо-переміщеним особам, апелянт наголошує на правомірності своїх дій та відсутності підстав для задоволення позову.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.
Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , має інвалідність ІІІ групи у зв'язку із профзахворюванням, є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території, перебуває на обліку у Краматорському міському відділенні УВД ФСС України в Донецькій області та отримує страхові виплати (а.с.4-9, 28-30).
Позивач перебуває на обліку в Краматорському міському відділенні Управління з грудня 2020 року (а.с.25, 27-29).
З 17 квітня 2002 року був взятий на постійний облік у відділенні ВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Хрестівка Донецької області, яке було переміщено із зони проведення АТО та зареєстровано у м. Краматорськ Донецької області і яке припинило свою діяльність на підставі Наказу Виконавчої дирекції Фонду від 26 травня 2017 року (зв.бік а.с.20).
Як вбачається з довідки МСЕК серія 2-18 АВ № 091562 від 10 липня 2003 року позивачеві встановлена втрата працездатності 50% безстроково (а.с.8-9).
З 1 листопада 2014 року по 16 січня 2016 року позивач отримував страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Новогродівському МВ УВД ФСС України в Донецькій області (зв.бік а.с.21,24).
Згідно листа Новогродівського МВ з 17 січня 2016 року № 31.03-20/25, виплата страхових виплат позивачу припинені у зв'язку із закінченням терміну довідки про взяття його на облік як ВПО (зв.бік а.с.21,24).
Як встановлено судами, у період з 17 січня 2016 року по 13 грудня 2020 року ОСОБА_1 не зверталась до органів Фонду соціального страхування України із заявами про продовження виплати страхових виплат.
14 грудня 2020 року позивач звернувся із заявою до Краматорського міського відділення УВД ФСС України в Донецькій області про продовження раніше призначених страхових виплат на підставі довідки ВПО від 14 грудня 2020 року (а.с.25-26).
На підставі протоколу комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 24 грудня 2020 року № 57 постановою Краматорського міського відділення від 6 січня 2021 року № 0526/13200/13200/8 було поновлено виплату соціальних виплат позивачеві з 1 грудня 2019 року безстроково (а.с.27-28).
23 березня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому заборгованості зі страхових виплат за період з лютого 2016 року по листопад 2020 року (а.с.10).
Листом від 26 лютого 2021 року (вих. № 25.01-03.2/629) відповідач повідомив позивача, що заборгованість перед ним з боку Краматорського МВ УВД ФСС України в Донецькій області відсутня, так як до січня 2016 року він перебував на обліку у Новогродівському міському відділення УВД ФСС України в Донецькій області, з лютого 2016 року по листопад 2020 року особова справа ОСОБА_1 обліковувалась у Хрестівському міського відділення УВД ФСС України, правонаступником якого з 1 січня 2018 року є Краматорське міське відділення; і що протягом зазначеного періоду позивач до відділень УВД ФСС України не звертався, як наслідок - страхові виплати не нараховувались (а.с.11).
Будучи не згодним із не виплатою йому відповідачем заборгованості зі страхових виплат за період з лютого 2016 року по листопад 2020 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з такого
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на соціальний захист у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності від нещасного випадку на виробництві визначено Законом № 1105-XIV.
Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.
Як вбачається з довідки МСЕК серія 2-18 АВ № 091562 від 10 липня 2003 року позивачеві встановлена втрата працездатності 50% безстроково (а.с.8-9).
Отже, страхові виплати, призначені позивачу у зв'язку із втратою працездатності внаслідок профзахворювання, мали сплачуватись останньому безстроково.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч.ч.1-3 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
За приписами ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-ХІV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), відповідно до Закону № 1706-VII.
Пунктом 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз.1 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.
Відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснює повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства.
При цьому, згідно зі ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.
Закон, який би передбачав можливість не здійснення виплати особі заборгованості зі страхових виплат з підстав не прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати такої заборгованості, - не приймався.
Підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач як підставу не виплати страхових виплат, не є законами, а тому, не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV) визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом № 1382-IV, не може позбавляти його права на отримання страхових виплат. Отримання позивачем страхових виплат не може фактично ставитись в залежність від місця проживання особи, прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати заборгованості.
Відповідно до Закону № 1706-VII статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи.
За викладеним у рішенні Європейського Суду з прав людини «Пічкур проти України» виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни. Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
За приписами ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Керуючись ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Положеннями ст. 78 КАС України на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладений обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Враховуючи наведене вище, місцевий суд дійшов правильного висновку про не доведення матеріалами справи правомірності припинення виплати позивачу страхових виплат Новогродівським міським відділенням УВД Фонду соціального страхування з 17 січня 2016 року.
Пунктом 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-ХІV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
8 червня 2016 року постановою Кабінету Міністрів України № 365 було затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 365), до якого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 були внесені зміни.
Серед іншого пункт 15 зазначеного Порядку викладений в такій редакції:
"15. Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.".
Вказані зміни набули чинності 12 травня 2018 року.
Отже, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період (заборгованість за минулі періоди), обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати.
В межах спірних правовідносин робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, якій здійснює соціальні виплати (страхові виплати) позивачу, є Краматорське міське відділення Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
І у постанові Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (абз.1 п.1), і у постанові Кабінету Міністрів України № 365, якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (п. 15) зазначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати […].
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року № 640/18720/18, яке набуло чинності 12 липня 2019 року, визнано протиправними та не чинними підпункт 2 п. 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365», але лише в частині, що стосується сум невиплачених пенсій.
Отже, саме в органі, що здійснює соціальні (страхові) виплати має обліковуватись заборгованість громадян із соціальних (страхових) виплат Фонду за минулі періоди.
Враховуючи те, що судами встановлено безпідставне припинення виплати позивачу страхових виплат Новогродівським міським відділенням УВД Фонду соціального страхування з 17 січня 2016 року, беручи до уваги, що позивач знаходиться на обліку у Краматорському міському відділенні Управління, місцевий суд також дійшов правильного висновку, що відмова відповідача (лист від 26 лютого 2021 року) виплатити позивачеві виниклу за період з 17 січня 2016 року по 30 листопада 2020 року заборгованість, є неправомірною.
Як наслідок, позовні вимоги позивача про визнання неправомірною бездіяльності відповідача стосовно не виплати виниклої заборгованості за спірний період - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 47 Закону України № 1105-XIV передбачено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України "Про оплату праці".
З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про необхідність задоволення вимог позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість зі страхових виплат за спірний період.
При цьому, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд першої інстанції також обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог позивача та зазначив, що період заборгованості - це період з 17 січня 2016 року по 30 листопада 2020 року.
Отже, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року в справі № 200/3323/21-а - залишити без змін.
Повне судове рішення - 07 вересня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук