Справа № 752/21597/21
Провадження № 1-кс/752/7348/21
03 вересня 2021 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024100010002027 від 25.08.2021 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -
До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 в якому просить накласти арешт на майно, яке було вилучено під час проведення огляду, а саме автомобіль INFINITI Q50, легковий, 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтоване наступним.
Слідчим відділом Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування матеріалів кримінального провадження внесеного 25.08.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100010002027, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відносно гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відкрите виконавче провадження, об'єднане з 75 виконавчими провадженнями, щодо стягнення боргів за несплату адміністративних штрафів на суму 96 396 грн. 30 коп.
В рамках виконавчого провадження № 63956331 постановою головного державного виконавця ОСОБА_6 від 06.01.2021 оголошено у розшук майно боржника: автомобіль INFINITI Q50, легковий, 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Прокурор посилається на те, що на даний час гр. ОСОБА_5 не виконує рішення суду, щодо арешту вказаного автомобіля в рамках виконавчого провадження, відповідальність за що, передбачено ч. 1 ст. 382 КК України.
Так, 01.09.2021, після зупинки автомобіля марки INFINITI Q50, легковий, 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , автопатрулем «Рубін-107» на підставі того, що вказане авто перебуває у розшуку у рамках кримінального провадження № 12021100010002027 та у рамках виконавчого провадження № 63956331, в подальшому, в порядку ст. 237 КПК України, в рамках кримінального провадження № 12021100010002027 слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні було проведено слідчу дію, а саме огляд зазначеного автомобіля.
Так прокурор вважає, що існують достатні підстави вважати, що вилучений транспортний засіб підпадає під ст. 98 KПK України, у зв'язку з чим постановою слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 від 02.09.2021 р. зазначений транспортний засіб визнано речовим доказом, тому на нього необхідно накласти арешт з метою його забезпечення як речового доказу.
Прокурор ОСОБА_3 надав заяву про розгляд клопотання без його участі, зазначив, що клопотання підтримує з викладених підстав та просить його задовольнити.
Слідчий суддя розглядає клопотання без повідомлення власників майна, керуючись вимогами ч. 2 ст. 172 КПК України.
Вивчивши клопотання та матеріали якими воно обгрунтовується, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як вбачається з матеріалів клопотання, в цьому кримінальному провадженні арешт накладається на майно оскільки у органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Однак зазначених вимог закону прокурор, який звернувся з клопотанням про арешт майна не дотримався.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Накладаючи арешт на майно з підстав передбачених п.1, ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя не тільки має переконатися в тому, що майно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, а й врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Оскільки винесення постанови про визначення майна речовим доказом, не може бути єдиною підставою, для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, прокурор в клопотанні вказує на необхідність накласти арешт на майно, як на речові докази у кримінальному провадженні, але при цьому не приводить жодного належного доказу на підтвердження вказаного , також слідчий суддя вважає, що зазначений транспортний засіб не відповідає критерію речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України.
Враховуючи вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для арешту майна, тому клопотання не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024100010002027 від 25.08.2021 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя: ОСОБА_1