Справа № 752/21902/20
Провадження № 2/752/3728/21
іменем України
17.08.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Гладибороди Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Некрилова Костянтина Юрійовича, про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, -
ухвалою Київського апеляційного суду від 28.10.2020 року визначено Голосіївський районний суд м. Києва для забезпечення розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Некрилова К.Ю., про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.
11.11.2020 року позовна заява ОСОБА_1 надійшла до Голосіївського районного суду м. Києва.
У поданому позові ОСОБА_1 просить суд:
- визнати недійсною довіреність від 05 березня 2020 року, видану від імені ОСОБА_1 на ім? ОСОБА_4 для «обслуговування, оформлення та державної реєстрації права власності на нерухоме майно - апартаменти № 32 у блоці 1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 90:15:020101:3700, а також земельні ділянки, що розташовані на території Республіки Крим», посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К.Ю. та зареєстрована в реєстрі за номером 837;
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 нерухоме майно - апартаменти готельного комплексу № 32 у блоці 1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,5 кв.м., власником якого є ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено про те, що ОСОБА_1 є власником апартаментів готельного комплексу № 32 у блоці 1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,5 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 16.08.2011 року, виданого виконавчим комітетом Партенітської селищної ради (Автономна Республіка Крим, м. Алушта, смт. Партеніт) на підставі рішення виконавчого комітету Партенітської селищної ради № 5-17 від 24.03.2011 року.
У вересні 2020 року позивач дізналась про те, що невідомі особи заволоділи належним позивачу нерухомим майном на підставі довіреності від 05.03.2020 року, виданої від імені ОСОБА_1 на ім? ОСОБА_4 , посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К.Ю. та зареєстрована в реєстрі за номером 837.
Позивач зазначає, що жодних дій по посвідченню довіреності не вчиняла, довіреність від 05.03.2020 року у нотаріальному порядку не посвідчувала. Відтак, просила на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України визнати недійсною довіреність від 05.03.2020 року на підставі якої здійснено відчужено спірного майна, а також у порядку ст.ст. 386-388 ЦК України витребувати майно з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 .
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.11.2020 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.12.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.02.2021 року зобов?язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Некрилова К.Ю. надати Голосіївському районному суду м. Києва засвідчену належним чином копію довіреності, посвідченої 05.03.2020 року від імені ОСОБА_1 на ім? ОСОБА_4 , зареєстровану в реєстрі за номером 837.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.05.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
11.06.2021 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач уточнила предмет оскарження - довіреність, посвідчену 06.03.2020 року від імені ОСОБА_1 на ім? ОСОБА_4 , зареєстровану в реєстрі за номером 837.
Від представника позивача надійшла до суду заява про розгляд справи у відсутність позивача та його представника.
Відповідачі не скористались процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, та не подали відзивів на позов. Відтак, суд розглядає справу за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд надходить до наступних висновків.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що 06 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К.Ю. за реєстровим номером 837 посвідчено довіреність від імені ОСОБА_1 (до укладення шлюбу ОСОБА_5 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 19.07.2002 Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на ім? ОСОБА_4 з питань обслуговування, оформлення і державної реєстрації на ім?я ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, що належить їй - апартаменти окремого комплексу № 12 в блоці 1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 90:15:020101:3700, а також земельні ділянки, що знаходяться на території Республіки Крим, а також продати за ціну та на умовах за власним розсудом будь-яке нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 в Республіці Крим (а.с. 139).
Також, матеріали цивільної справи містять копію договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 12.08.2020 року, підписаного ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності, виданої 06.03.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К.Ю. за реєстровим номером 837, від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , за умовами якого ОСОБА_2 , як продавець, передав у власність ОСОБА_6 , як покупця, нежиле приміщення з кадастровим номером 90:15:020101:3700, загальною площею 49,5 кв.м., що розміщено за адресою: АДРЕСА_1 , апартаменти 32, що розміщені в першому блоці літера «А» (а.с. 24-25).
Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - апартаментів готельного комплексу № 32 у блоці 1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,5 кв.м.
Вказані обставини знайшли своє ствердження в ході розгляду справи та підтверджуються наступними доказами: копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Партенітської селищної ради (Автономна Республіка Крим, м. Алушта, смт. Партеніт) на підставі рішення виконавчого комітету Партенітської селищної ради № 5-17 від 24.03.2011 року, витягом про державну реєстрацію прав Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» № 30992307 від 16.08.2011 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна № 227675375 від 11.10.2020 року (а.с. 18-21).
У поданому позові ОСОБА_1 зазначає, що не зверталась до нотаріуса для посвідчення вказаної вище довіреності, довіреність від 06.03.2020 року не підписувала.
Вказана обставина стверджується копією висновку експерта Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/122-21/155-ПЧ від 25.01.2021 року, відповідно до якого досліджуваний підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис» довіреності серії НОЕ № 077839 від 06.03.2020 року, зареєстрованої в реєстрі № 837, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Досліджуваний рукописний запис « ОСОБА_7 » у графі «Підпис» довіреності серії НОЕ № 077839 від 06.03.2020 року, зареєстрованої в реєстрі № 837, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 68 зворот).
Суд вважає вказаний висновок експерта належним та допустимим доказом в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, оскільки в ході судового розгляду вказаного не спростовано.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із частинами першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Частиною третьою статті 244 ЦК України передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно із частинами першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою і шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не підписувала оспорювану довіреність, не здійснювала жодних дій щодо її посвідчення, не мала волевиявлення на її видачу, відтак, у даному випадку наявні правові підстави, передбачені ст.ст. 203,215 ЦК України для визнання судом недійсною довіреності, від 06 березня 2020 року, виданої від імені ОСОБА_1 на ім? ОСОБА_4 для «обслуговування, оформлення та державної реєстрації права власності на нерухоме майно - апартаменти № 32 у блоці 1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 90:15:020101:3700, а також земельні ділянки, що розташовані на території Республіки Крим», посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К.Ю. та зареєстрованої в реєстрі за номером 837.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до п.п.21-25 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ за №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів. Під час розгляду позову про витребування майна відповідач згідно зі статтею 388 ЦК має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому разі пред'явлення зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем не вимагається і, крім того, не є належним способом судового захисту (стаття 16 ЦК), оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна. Разом із тим відплатність придбання майна сама по собі не свідчить про добросовісність набувача. Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника. До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).
Відтак, за встановлених обставин та з підстав, передбачених наведеними нормами права, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 як законний власник нерухомого майна - апартаментів готельного комплексу № 32 у блоці 1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,5 кв.м., наділений правом витребувати своє майно, оскільки зазначене майно вибуло із володіння ОСОБА_1 не з її волі іншим шляхом на підставі довіреності, яка у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не видавалась, а тому і подальше відчуження майна іншим особам вважається таким, що відбулося із порушенням вимог закону та майнових прав позивача.
За вказаних обставин, суд надходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат вирішити в порядку ст. 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 3, 4, 10, 12, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Некрилова Костянтина Юрійовича, про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.
Визнати недійсною довіреність від 06 березня 2020 року, видану від імені ОСОБА_1 на ім?я ОСОБА_2 для «обслуговування, оформлення та державної реєстрації права власності на нерухоме майно - апартаменти № 32 у блоці 1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 90:15:020101:3700, а також земельні ділянки, що розташовані на території Республіки Крим», посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу НекриловимКостянтином Юрійовичем та зареєстровану в реєстрі за номером 837.
Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 користь ОСОБА_1 нерухоме майно - апартаменти готельного комплексу № 32 у блоці 1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,5 кв.м., власником якого є ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі по 5 675 (п?ять тисяч шістсот сімдесят п?ять) гривень 40 копійок з кожного.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 27 серпня 2021 року.
Суддя: