Справа №523/15895/21
Провадження №1-кп/523/1510/21
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
(повний текст)
02 вересня 2021 року
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора Суворовської окружної прокуратури м.Одеси - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
в ході розгляду в підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувального акта від 20.08.2021 року й доданих до нього документів у кримінальному провадженні №12021163490000395, внесеному до ЄРДР 10.06.2021 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Козятин Вінницької області, громадянина України, із неповною вищою освітою, офіційно неодруженого та непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з обвинувального акта і зі слів - раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.153 КК України,
На розгляд Суворовського районного суду м.Одеси 31.08.2021 року із Суворовської окружної прокуратури м.Одеси надійшли означений обвинувальний акт й додані до нього документи у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.153 КК України, які за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями того ж дня передані для розгляду судді ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 02.09.2021 року, у зв'язку з об'єктивною неспроможністю захисника ОСОБА_6 з'явитись в судове засідання та з обставини утримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, останньому призначено захисника з Одеського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, для проведення процесуальної дії з вирішення питання в порядку ст.315 КПК України, за рахунок держави.
Прокурором ОСОБА_3 в порядку ч.3 ст.315 КК України до суду подано та в судовому засіданні підтримано письмове клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , мотивуючи його тим, що судовий розгляд ще не розпочатий, строк тримання обвинуваченого під вартою спливає, а ризики, які існували в ході досудового розслідування й передбачені ст.177 КПК України (зокрема, переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання досудовому розслідуванню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення), не відпали.
Заслухавши в підготовчому судовому засіданні прокурора ОСОБА_3 на підтримку внесеного клопотання, вислухавши захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, дослідивши матеріали підготовчого провадження та додатково надані стороною обвинувачення відповідні документи, суд дійшов наступних висновків.
За ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ст.177 означеного Кодексу, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.
З огляду на ст.178 вказаного Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Пунктом 4 ч.2 ст.183 КПК України регламентовано, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів судового провадження вбачається, що за ухвалою слідчого судді від 05.08.2021 року продовжено строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
За обвинувальним актом, ОСОБА_5 висунуте обвинувачення у скоєнні будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), вчиненого щодо неповнолітньої особи, за яке визначена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до семи років.
Як слідує з обвинувального акту та встановлено під час підготовчого провадження, незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_5 зі слів - раніше не судимий та страждає відповідним захворюванням, має повнолітню дитину, зареєстрований і тимчасово проживає у Вінницькій області і в м.Одесі, відповідно, але останній офіційно непрацевлаштований, неодружений і суспільно-корисною працею на час затримання не займався, місцем реєстрації та постійного проживання в м.Одесі не забезпечений, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти статевої свободи і статевої недоторканності неповнолітньої особи.
Необхідно зауважити на тому, що викладені у розглядуваному клопотанні доводи сторони обвинувачення щодо обґрунтування висунутої обвинуваченому ОСОБА_5 підозри досліджені слідчим суддею під час застосування до останнього запобіжного заходу.
Сукупність наведених обставин свідчать про недостатню міцність соціальних зв'язків обвинуваченого ОСОБА_5 в місці його тимчасового проживання та неможливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки такий запобіжний захід може призвести до порушення права власності особи, якому належить житло за місцем тимчасового проживання обвинуваченого.
Наведені обставини у контексті загрози призначення покарання в разі доведеності провини обвинуваченого ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні у виді позбавлення волі строком до семи років, частково підтверджують актуальність передбачених ст.177 КПК України ризиків, а також об'єктивно доводять існування ризиків можливого ухилення обвинуваченого від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, внаслідок чого, станом на теперішній час жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігти означеним ризикам.
Попри те, зазначений прокурором ОСОБА_3 у розглядуваному клопотанні ризик перешкоджання обвинуваченим ОСОБА_5 досудовому розслідуванню іншим чином, уявляється суду сумнівним, адже означену стадію кримінального процесу вже завершено, а вказаний ризик ані матеріалами клопотання, ані в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведений та не конкретизований.
Оцінюючи ж доводи захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 щодо обрання останньому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає їх необ'єктивними й необґрунтованими, оскільки станом на теперішній час, більш м'який запобіжний захід є неспівмірним з інкримінованим вказаному обвинуваченому кримінальним правопорушенням, тяжкістю висунутого йому обвинувачення та його наслідками, а доводи захисника не містять переконливих підстав застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого, що обумовить гарантії його явки до суду та належну процесуальну поведінку.
З урахуванням викладеного та зважаючи на особисті дані обвинуваченого ОСОБА_5 , який є раніше неодноразово судимою особою за аналогічні майнові злочини, суд вважає, що у даному випадку суспільний інтерес, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом права до поваги зазначеної особи на його свободу.
Згідно зі ст.8, ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави, а принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Між тим, викладені у розглядуваному клопотанні доводи прокурора ОСОБА_3 щодо незастосування до обвинуваченого ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, - судом до уваги не приймається, адже за ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті, за якою не визначення розміру застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства, належить до права суду, а не до його обов'язків.
Зазначена позиція суду цілком узгоджується з рішенням ЄСПЛ у справі «Доронін проти України» від 19 лютого 2009 року (п.63), за якою відповідно до вимог п.3 ст.5 Конвенції, при обранні чи продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, навіть у справах про вбивство та при спробі обвинуваченого зникти із одночасним супротивом працівникам правоохоронного органу при затриманні, національні суди мають розглядати можливість застосування тих чи інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, а посилання при цьому головним чином на тяжкість обвинувачення, не уявляє собою «відповідної і достатньої» підстави.
Разом із тим, згідно з ч.5 ст.182 КПК України, у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналогічні позиції викладені у п.2 Розділу 3.5 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 07.02.2014 року, погодженого Постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 07.02.2014 року.
Отже, приймаючи до уваги викладене та виходячи із визначених в обвинувальному акті обставин інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_5 кримінального правопорушення, зважаючи на характеризуючі його особу дані, суд доходить висновку про те, що на даному етапі провадження жоден із більш м'яких запобіжних заходів до означеного обвинуваченого не зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а відтак клопотання прокурора ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Одночасно, дотримуючись справедливого балансу між інтересами суспільства і правами обвинуваченого ОСОБА_5 на особисту свободу, враховуючи положення ст.ст.8-9, ч.3 ст.183, ч.5 ст.182 КПК України, зважаючи на характер і обставини інкримінованого обвинуваченому діяння, його майновий і сімейний стан та на наявність встановлених в судовому засіданні ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, суд вважає за необхідне одночасно визначити альтернативний вид запобіжного заходу, - заставу в цьому кримінальному провадженні у розмірі, визначеному абзацом 2 ч.5 ст.182 означеного Кодексу.
Керуючись ст.ст.22, 26, 171, 177-178, 182-183, 194, 314-315, 369-372, ч.2 ст.376, Главою 18 КПК України, суд
Клопотання прокурора Суворовської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.153 КК України, - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.153 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 31.10.2021 року.
Відповідно до ч.3 ст.183, ч.5 ст.182 КПК України, ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», визначити розмір застави, як альтернативного виду запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ч.7 ст.42 КПК України, - у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 що згідно зі ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків, а застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), після чого обвинувачений звільняється з-під варти.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки: повідомити суд про своє місце проживання та прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі Одеської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.
В силу ч.ч.8, 10 ст.182 КПК України, роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у випадку звільнення з-під варти під заставу та якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а у разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ст.194 цього Кодексу.
Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виконання покладених обов'язків у разі внесення застави, закінчується 31.10.2021 року.
Копії ухвали направити для виконання начальникові ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та надати для відома іншим заінтересованим особам.
На підставі Рішення Конституційного Суду України №4рп-2019 від 13.06.2019 року, ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1