03.09.2021
Справа № 497/1330/2021
Провадження № 2-о/497/71/2021
03.09.2021 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Раца В.А.,
секретаря - Божевої І.Д.,
розглянувши, в порядку окремого провадження, у відкритому судовому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області, Болградський районний відділ міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
27.07.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою та просить встановити факт її постійного проживання на території України до 1989 року.
Свої вимоги мотивує тим, що вона, дошлюбне прізвище ОСОБА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в Республіці Молдова Радянського Союзу. Коли їй було декілька років її батьки переїхали до м.Болград. В перший клас вона пішла в м.Болграді. Після закінчення школи вона поступила на навчанні до Ізмаїльського державного педагогічного інституту, якій закінчила в 1988 році. 06.09.1986 році вона вийшла заміж в м.Болграді і отримала прізвище « ОСОБА_3 », а вже ІНФОРМАЦІЯ_2 вона народила сина ОСОБА_4 , а 15.12.1988 році розлучилася. В м.Болграді вона мешкала з батьками за адресою: АДРЕСА_1 . В 1989 році їй запропонували роботу в Новому ОСОБА_5 автономного округу, тому залишивши дворічну дитину матері вона поїхала на північ. В 1993 році вона вийшла заміж за ОСОБА_6 в м.Болграді та змінила прізвище на « ОСОБА_7 », після чого вони удвох поїхали до міста її роботи. Багато років вона працювала в Новому Уренгої та отримала громадянство Росії, але на даний час вона хоче жити в Україні, де проживає її син. Заявниця намагалася отримати посвідку на постійне проживання на території України, але з'ясувалося, що будинок, в якому вона мешкала, відносився до майна Міноборони і був на обліку в квартиро-експлуатаційній частині. З м.Болград військову частину було переведено до іншого міста, КЕЧ була реорганізована і деякі документи знищені. Відомостей про те, що вона мешкала в ОСОБА_8 немає, тому вона змушена звернутися до суду.
01.09.2021 року заявниця додатково повідомила, про те, що вона виходила заміж у 1993 році по паспорту, який отримала в 1992 році, вона не вказала цей факт в заяві, тому що не пам'ятала про це. У зв'язку з тим, що вона знаходилася в Новому Уренгої, вона пропустила строк вклейки фотографії у паспорті, а коли вона приїхала у відпустку до батьків і сина, вже вклеювати фотокартку було пізно, тому їй прийшлось отримати новий радянський паспорт.
Без встановлення факту проживання на території України, вона позбавлена можливості отримати підтвердження того, що вона є громадянкою України, та отримати дозвіл на імміграцію на Україну.
Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надала заяву, в якій підтримує свої вимоги в повному обсязі та просить розглянути справу у її відсутності (а.с.22).
Представник заінтересованої особи - Болградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - начальник відділу Пейчева С., в судове засідання не прибула, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, проти задоволення заяви не заперечує.
Представник заінтересованої особи - Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомити, письмовим заперечень або пояснень суду не надали.
Розглянувши подані документи та матеріали, суд прийшов до висновку, що заява є обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження Молдавська ССР, є громадянкою Російської Федерації, що підтверджується паспортом громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданого 03.08.2014 року, орган що видав документ ФМС 89003, дійсний до 03.08.2024 року (а.с.4).
Як вбачається з витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00017558605 від 19.01.2017 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 уклали 06 вересня 1986 року шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Болградського районного управління юстиції Одеської області, складено актовий запис №118, при цьому прізвище дружині змінено на « ОСОБА_3 ». Цій шлюб було розірвано, про що складено актовий запис №135 від 15 грудня 1988 року (а.с.6).
Під час шлюбу у сторін в м.Болград Болградського району Одеської області УРСР, народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , виданого Болградьський райвідділом ЗАГС Одеської області ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.7).
Також судом встановлено, що ОСОБА_11 з 1984 рік по 1988 рік здобувала вищу освіту в Ізмаїльському державному педагогічного інституті, про що свідчить диплом серії НОМЕР_3 , виданий 30 червня 1988 року у м.Ізмаїл.
Окрім цього з довідки, виданою у грудні 2008 року Керівником відділу реєстрації актів цивільного стану Болградського районного управління юстиції Одеської області вбачається, що у відділі є запис акту про укладення шлюбу № 65 від 28 квітня 1993 року, тобто вже після проголошення незалежності України, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 уклали шлюбу та після цього ОСОБА_11 присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».
Тобто судом було встановлено з наданих суду доказів, що ОСОБА_11 вона же ОСОБА_1 постійно проживала на території України з 1984 рік по грудень 1988 рік, тобто на період навчання у вузі і здобуття вищої освіти та до розірвання шлюбу у грудні 1988 року. Інших доказів проживання заявниці на території України суду надано не було.
Згідно ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Наведений у ст. 315 ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним.
Відповідно до ч 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
В силу ст. 17 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає.
Стаття 1 ЗУ «Про громадянство» дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Підстави та порядок встановлення належності до громадянства, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади урегульовані Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року № 2235-ПІ (далі закон), Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України Про громадянство України" (із змінами).
За положеннями ч. 1 ст. 8 Закону та п. п. 25,44 Порядку для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УPCP) (частина перша статті 8 Закону, подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях. У разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Таким чином, надані заявницею докази суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета доказування, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують факт проживання заявниці на території України.
Приймаючи до уваги те, що встановлення факту постійного проживання на території України має для заявника юридичне значення та необхідне їй для отримання дозволу на імміграцію до України, враховуючи наявність доказів на підтвердження постійного проживання на території України з 1984 по грудень 1988 року, суд приходить до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, так як заявниця просить встановити факт її постійного проживання на території України до 1989 року, але не зазначає з якого періоду та не надає відповідних доказів.
На підставі викладеного та керуючись, ст. ст.4,10, 258-259, 265, 293-294, 315, 319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області, Болградський районний відділ міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити частково.
Встановити факт постійно проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки Молдавської РСР, на території України з 1984 року по грудень 1988 року.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.А. Раца