Номер провадження: 22-ц/813/2689/21
Номер справи місцевого суду: 522/11485/20
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.
Доповідач Князюк О. В.
26.08.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Князюка О. В.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря - Дерезюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Левіта Віктора Семеновича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2020 року про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення самочинного збудованого нерухомого майна,
17 липня 2020 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення самочинного збудованого нерухомого майна, відповідно до якого, позивач просить постановити рішення про знесення самочинно збудованих будівель ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , котре провести за рахунок останнього.
24 липня 2020 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси було відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.
При цьому, одночасно з пред'явленням позову позивачка звернулась до суду з заявою про забезпечення позову. Зазначила, якщо під час судового провадження відповідач буде продовжувати незаконне будівництво, то це, якщо не унеможливить, то принаймні, вкрай ускладнить виконання судового рішення по цій справі у майбутньому. Просила зобов'язати відповідача на час розгляду справи припинити проведення будь яких будівельно монтажних робіт на належній йому земельній ділянці.
24 липня 2020 року до суду надійшла додаткова заява про забезпечення позову. В якій позивачка зазначила, що в останні дні, а саме з ранку 21-го липня, відповідач не тільки не зупинив незаконне будівництво, а почав його проводити значно більш активніше, до того ж з долученням великої кількості будівельників та спеціальної техніки. Кожної хвилини ці незаконні та несанкціоновані будівельні роботи наражають на небезпеку пошкодження комунальних та комунікаційних мереж ДБК. Просила заборонити ОСОБА_2 проведення будівельно-монтажних робіт на належній йому земельній ділянці.
24 липня 2020 року ухвалою суду задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та заборонено ОСОБА_2 вчинити будь-які будівельно-монтажні роботи на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 (ДБК «Відпочинок-1»).
17 серпня 2018 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про скасування арешту, в якому просив скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду від 24.07.2020 року, знявши заборону ОСОБА_2 вчиняти будь-які будівельно-монтажні роботи на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що він є власником земельної ділянкм площею 0,0251 га та садового будинку загальною площею 55,5 кв.м. Ним відповідно до вимог законодавства був розроблений та затверджений Будівельний паспорт реконструкції літньої кухні літ. «Б2» та госпблоку літ. «Б3», з надбудовою другого поверху, без змін зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані, для розміщення індивідуального житлового будинку. 23.07.2020 року ОСОБА_2 повторно звернувся до центру надання адміністративних послуг і надіслав у встановленому законом порядку повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що підтверджується описом вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги від 23.07.2020 №О1-142335-ф/л. 10.08.2020 р. Повідомлення про початок виконання будівельних робіт було зареєстровано Управлінням ДАБК Одеської міської ради за № ОД051200810847. Таким чином він отримав всі необхідні та передбачені законодавством документи для проведення будівельних робіт. Отже, будівництво на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 ) не є самочинним будівництвом та відповідно ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 24 липня 2020 р., якою задоволено клопотання про забезпечення позову і заборонено вчиняти будь-які будівельно-монтажні роботи на земельній ділянці необґрунтована.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_2 було задоволено, скасовано заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення самочинного збудованого нерухомого майна, вжиті ухвалою суду від 24 липня 2020 року та скасовано заборону ОСОБА_2 вчиняти будь-які будівельно-монтажні роботи на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалу вмотивовано тим, що відповідно до наданої відповідачем інформації щодо отримання дозволу на початок виконання будівельних робіт, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 24 липня 2020 року мають бути скасовані.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 26.10.2020 року адвокат Левіт Віктор Семенович в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу посилаючись на те, що судом першої інстанції було постановлено ухвалу без повного та всебічного з'ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права.
При цьому посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов висновку, що будівництво на земельній ділянці за вказаною адресою не є самочинним будівництвом та відповідно ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 24 липня 2020 року, якою задоволено клопотання про забезпечення позову і заборонено вчиняти будь-які будівельно-монтажні роботи на земельній ділянці є необґрунтованою.
Апелянт вказує, що скасовуючи заходи забезпечення позову суд, у вказаній ухвалі надав оцінку правомірності здійснення відповідачем будівельних робіт.
Вказує, що така оцінка є передчасною, оскільки по суті вирішує спір до прийняття відповідного рішення.
До судового засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись, причину неявки суду не повідомили, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавали та не заявляли.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про скасування заходів забезпечення позову виходив з того, що відповідно до наданої відповідачем інформації щодо отримання дозволу на початок виконання будівельних робіт, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 24 липня 2020 року мають бути скасовані.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_2 було задоволено, скасовано заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення самочинного збудованого нерухомого майна, вжиті ухвалою суду від 24 липня 2020 року та скасовано заборону ОСОБА_2 вчиняти будь-які будівельно-монтажні роботи на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .
Забезпечення позову - це вжиття комплексу заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Вжиття цих заходів має гарантувати реалізацію позовних вимог у разі задоволення позову і застосовуються лише до позовів про визнання та про присудження.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Доводи наведені в заяві про скасування заходів забезпечення позову (щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, необґрунтованість заяви про забезпечення позову, неспівмірність з позовними вимогами) фактично стосуються оспорення правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову.
Предметом розгляду в даній справі є не питання правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову, а наявність чи відсутність підстав для їх скасування.
Процесуальні дії суду щодо вжиття заходів забезпечення позову і їх скасування врегульовані окремими нормами, є різними за своїм юридичним змістом і за обставинами, які підлягають встановленню.
Згідно ч.7-8 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов'язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішення спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриття провадження у справі.
За таких обставин доводи апеляційної скарги є обгрунтованими та такими, що знайшли своє відображення за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції' визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу адвоката Левіта Віктора Семеновича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2020 року - скасувати.
В задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення самочинного збудованого нерухомого майна - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню у касаційному порядкуне підлягає.
Повне судове рішення складено 01 вересня 2021 року.
Головуючий: О. В. Князюк
Судді: А. П. Заїкін
С.О. Погорєлова