07.09.21
22-ц/812/1598/21
Провадження №22-ц/812/1598/21
Іменем України
07 вересня 2021 року м. Миколаїв
колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу №489/1876/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Ленінський районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Коваленка Ігоря Володимировича у приміщенні цього суду 14 червня 2021 року, повний текст якого виготовлений того ж дня, за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Позов мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі спільної часткової власності. Вказана квартира розташована на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку. 28 лютого 2019 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСББ «Двадцятка» було укладено договір на виконання робіт. У вересні 2020 року робітники ФОП ОСОБА_2 розпочали ремонтні роботи покрівлі будинку, в результаті чого було знято покрівлю, але будівельні матеріали для вказаного ремонту не було придбано. 30 вересня 2020 року позивачка виявила, що у її помешканні сталося підтоплення стін двох кімнат, кухні, ванної кімнати та балкону та вважає, що вказане підтоплення сталося в результаті зняття покрівлі з даху будинку ФОП ОСОБА_2 для проведення ремонту покрівлі даху, з яким ОСББ «Двадцятка» 28 серпня 2019 року уклало договір. Факт залиття квартири підтверджується актом від 05 жовтня 2020 року, який окрім позивачки підписали мешканці квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Претензію про відшкодування вказаної шкоди, за попередніми розрахунками позивача це 15000 грн., 20 жовтня 2020 року позивачка направила відповідачу, який добровільно відшкодовувати завдану шкоду не бажає. На замовлення позивачки за договором підряду з ОСОБА_3 останньою визначено вартість будівельно-ремонтних робіт у розмірі 11270 грн. та вартість матеріалів у сумі 4703 грн., що у загальному розмірі складає 15973 грн.
Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь 15973 грн., з яких вартість будівельно-ремонтних робіт - 11270 грн. та вартість матеріалів - 4703 грн., а також судові витрати в розмірі 908 грн.
У відзиві на позовну заяву ФОП ОСОБА_2 вказував, що підстави для ремонту даху виникли ще в березні 2020 року, коли внаслідок стихійного лиха - урагану була суттєво пошкоджена існуюча покрівля будинку, після чого до правління ОСББ почали надходити скарги на протікання покрівлі від мешканців квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та позивачки. Ці звернення зафіксовані в протоколі засідання правління ОСББ «Двадцятка» від 04 серпня 2020 року. Крім того, відповідач посилається на те, що висновки в акті про визнання його винним у підтопленні квартири позивачки у вересні 2020 року зроблені з незрозумілих причин і відповідних доказів, а визначена за договором підряду вартість заподіяної позивачці шкоди зроблена не особою, яка наділена правом робити відповідні висновки. Посилаючись на те, що позивачкою не надано доказів того, коли саме відбулось підтоплення її квартири та того, що таке підтоплення відбулось з вини відповідача, а також відсутності належних доказів реальної вартості завданої шкоди, враховуючи, що позивачкою не заявлено клопотання про проведення відповідної експертизи, ФОП ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачка є співвласником квартири АДРЕСА_1 , яка розташована на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку, управлінням якого займається ФОП ОСОБА_2 на підставі підписаного між ним та ОСББ «Двадцятка» договору № 1 відносин ОСББ та управителя від 28 лютого 2019 року. 20 серпня 2020 року між ФОП ОСОБА_2 як виконавцем та ОСББ «Двадцятка» як замовником було укладено договір про надання послуг № 8, зі змісту якого вбачається, що виконавець повинен організувати та виконати роботи з ремонту покрівлі даху 3-4 під'їздів матеріалами наданими замовником.
Суд дійшов висновку, що з матеріалів справи достовірно встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , співвласником якої є ОСОБА_1 була пошкоджена внаслідок її залиття, проте відсутні докази того, коли саме відбулось дане залиття та того, що залиття квартири відбулось саме з вини ФОП ОСОБА_2 , і що саме цей відповідач має нести відповідальність за даним позовом.
Крім того, суд критично оцінив надані позивачкою кошториси заподіяних їй збитків, оскільки такі не є висновком експертного будівельно-технічного дослідження та носять лише інформативний характер і не можуть бути визнані належним та допустимий доказом і не є висновком експерта щодо заподіяних позивачу збитків, а ОСОБА_1 не було заявлено клопотання про призначення експертизи для встановлення матеріальної шкоди та причин залиття квартири АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що висновки суду при ухваленні рішення не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд відмовив у позові з формальних підстав, тоді як позивачка надала суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та довела причинний зв'язок між бездіяльністю відповідача та залиттям квартири. Суд всупереч вимогам закону визнав недопустимим доказом наданий нею акт про залиття квартири та поклав обов'язок з проведення експертизи на позивачку, не врахувавши, що відповідач вводить суд в оману, і що у справі є докази на підтвердження неналежного виконання останнім обов'язків за договором щодо проведення ремонтних робіт покрівлі будинку. Суд в порушення положень частини 4 статті 81 ЦПК України не зобов'язав відповідача надати докази неправильності розрахунку шкоди, наданого позивачкою. Крім того, суд не запропонував сторонам притягнути до участі у справі в якості третьої особи ОСББ «Двадцятка» та сам не вчинив такі дії, а також проігнорував положення статті 1166 ЦК України, між тим належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у завданні шкоди майну позивачки суду не надано, напроти, наданим позивачкою актом підтверджений факт залиття квартири з вини останнього. Суд першої інстанції, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи позбавив позивачку можливості заявити клопотання про призначення експертизи, надати пояснення по справі, бути допитаною в якості свідка.
У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 вказує, що не згоден з апеляційною скаргою і просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачка не надала переконливих доказів на підтвердження безпосереднього зв'язка між бездіяльністю відповідача та залиттям її квартири. Дата залиття квартири у справі не встановлена та причини цього також не визначені.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним положенням процесуального закону не в повній мірі.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , яка розташована на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку (а.с.31-32).
Згідно дослідженої судом апеляційної інстанції інформації з відкритих джерел (Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) у цьому житловому будинку створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - ОСББ «Двадцятка»), вид діяльності якого - комплексне обслуговування об'єктів.
28 лютого 2019 року між ОСББ «Двадцятка» як замовником та ФОП ОСОБА_2 як управителем укладений договір № 1 відносин ОСББ та управителя, згідно з пунктами 1, 2 якого відповідач є управителем та надає послуги власникам приміщень з управління неподільним та загальним майном житлового комплексу, забезпечує належну його експлуатацію, якісне та своєчасне надання житлово-комунальних послуг, забезпечує відповідні умови користування загальним майном - житловим будинком по АДРЕСА_6 (а.с.8).
Згідно пункту 5 цього договору визначений вичерпний перелік послуг, які надає управитель: прибирання за домовленістю із замовником прибудинкової території згідно належної схеми та внутрішньобудинкових приміщень, місць загального користування засобами, наданими замовником; озеленення та благоустрій прибудинкової території за допомогою інструментів та матеріалів, наданих замовником; профілактика та усунення аварій систем водопостачання, опалення, електропостачання власними можливостями за допомогою інструментів та матеріалів, наданих замовником, або із залученням додаткових фізичних або юридичних осіб на оплатній основі; поточний ремонт, модернізація, реконструкція внутрішньобудинкових систем та мереж власними можливостями за допомогою інструментів та матеріалів, наданих замовником, або із залученням додаткових фізичних або юридичних осіб на оплатній основі; ведення обліку доходів (у вигляді внесків на утримання багатоквартирного будинку, а також інших джерел та витрат замовника, пов'язаних з утриманням багатоквартирного будинку; звіти про споживання електроенергії та води, пов'язаних та забезпечующих утримання та функціювання багатоквартирного будинку; звіти до Державної фіскальної служби, Державної служби статистики, Управління соціального захисту.
20 серпня 2020 року між ФОП ОСОБА_2 як виконавцем та ОСББ «Двадцятка» як замовником було укладено договір про надання послуг № 8, зі змісту якого вбачається, що виконавець повинен організувати та виконати роботи з ремонту покрівлі даху 3-4 під'їздів матеріалами, наданими замовником (а.с.43-44).
Як встановив суд першої інстанції і такі обставини не оспорюються учасниками справи в суді апеляційної інстанції, квартира, співвласником якої є позивачка, була пошкоджена у зв'язку із затопленням.
Вважаючи, що пошкодження її квартири сталося внаслідок неналежного виконання відповідачем ФОП ОСОБА_2 робіт з ремонту покрівлі будинку АДРЕСА_6 , позивачка просила стягнути з нього вартість відновлювального ремонту.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з того, що належними та допустимими доказами позивачка не довела наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача щодо проведення ремонтних робіт покрівлі будинку та настанням шкоди, на відшкодуванні якої наполягає позивачка, а також розміру цієї шкоди.
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
В силу частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини 2 статті 11 ЦК України).
Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частина друга статті 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.
Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
За змістом частини другої статті 1166 ЦК України у справах про завдання шкоди діє презумпція вини відповідача, тобто позивач має надати суду лише докази наявності шкоди, а докази спростування своєї вини має надати відповідач.
Вказаними нормами закону встановлені загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди.
Між тим, в силу положень частини 2 статті 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.
За своїми характеристиками договір від 20 серпня 2020 року, який укладений ФОП ОСОБА_2 як виконавцем та ОСББ «Двадцятка» як замовником про виконання роботи з ремонту покрівлі даху, є договором будівельного підряду (стаття 875 ЦК України).
Суд першої інстанції, встановивши, що позивачці завдано майнової шкоди через затоплення квартири, співвласником якої вона є, неповно визначився з характером спірних правовідносин, а тому не вирішив питання про належність вказаного позивачкою відповідача.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини 1 та 3 статті 13 ЦПК України).
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина 1 статті 47 ЦПК України).
Згідно з вимогами до змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін (пункт 2 частини 3 статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України), до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Отже, можливість інших суб'єктів, зокрема посадових осіб, у тому числі державних реєстраторів, брати участь у цивільному процесі в якості позивачів і відповідачів у цивільному процесі обмежена.
Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина 2 статті 51 ЦПК України).
Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (пункт 4 частини 2 статті 197 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи (аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц(пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, не визначив реальний суб'єктний склад учасників спірних правовідносин.
Так, дослідивши договір від 20 серпня 2020 року, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що саме ОСББ «Двадцятка» як замовник за договором будівельного підряду на підставі вимог частини 2 статті 1172 ЦК України відповідає за шкоду, завдану третім особам виконавцем (підрядником) під час виконання робіт за цим договором, тоді як позивачка, звернувшись із позовом щодо захисту її прав на відшкодування майнової шкоди внаслідок, як вона вважає, неякісного проведення ремонтних робіт підрядником, зазначила відповідачем лише останнього -ФОП ОСОБА_2 , та в порушення вимог пункту 3 частини 5 статті 12, частини 2 статті 51 ЦПК України не роз'яснив позивачці її права щодо пред'явлення позовних вимог до належного кола відповідачів, зокрема - до ОСББ «Двадцятка», тоді як вирішення цього спору безпосередньо стосується прав та обов'язків цієї особи.
За такого суд першої інстанції помилково зробив висновок щодо відмови у задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди через неналежність та недостатність наданих позивачкою доказів, оскільки такий висновок є передчасним без залучення до участі у справі усіх заінтересованих осіб.
Апеляційний суд з огляду на положення статті 13, частин 1, 6 статті 367 ЦПК України позбавлений повноважень щодо залучення до участі у справі нових осіб.
Враховуючи викладене, положення частини 4 статті 367 ЦПК України, рішення суду відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України необхідно скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у позові з підстав його пред'явлення до неналежного відповідача.
Оскільки результати розгляду апеляційної скарги не призвели до зміни вирішення справи по суті, у колегії суддів відсутні передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14 червня 2021 року скасувати, постановити нове судове рішення.
В позові ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складений 07 вересня 2021 року