Справа № 126/2162/20
Провадження № 22-ц/801/1262/2021
Категорія: 47
Головуючий у суді 1-ї інстанції Токарчук Л. Г.
Доповідач:Копаничук С. Г.
02 вересня 2021 рокуСправа № 126/2162/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого : Копаничук С.Г.
Суддів: Медвецького С.К., Денишенко Т.О.,
за участю секретаря Ліннік Я.С.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: Вінницька обласна прокуратура, Державне казначейство України
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 19 квітня 2021 року, повний текст якого виготовлений 28 квітня 2021 року, постановленого в приміщенні того ж суду під головуванням судді Токарчук Л.Г. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури та Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю посадових осіб органів прокуратури,-
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Вінницької обласної прокуратури та Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю посадових осіб органів прокуратури. Вказав, що 10.10.2018 року за його заявою про злочин, Бершадською місцевою прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР по кримінальному провадженню №42018020190000059 та розпочато досудове слідство слідчим Бершадського ВП ГУНП Туром А.В. Позивач вважає, що внаслідок протиправної бездіяльності керівника Бершадської місцевої прокуратури Гирби В.М. та прокурора Жужука М.В. щодо незаконних дій слідчих ОСОБА_2 та Штойка В.Ф., які затягують досудове слідство, він як власник ПСП «Війтівське» не може оформити незавершене будівництво магазину у м. Бершаді, що було виділено йому як правонаступнику КСК «Агрофірма Війтівська» комісійно актом під забезпечення кредиторської заборгованості. Посилаючись на те, що йому як власнику ПСП «Війтівське» нанесено збитків у розмірі 270 429 грн на період 2018 року, але так як злочин до суду з обвинувальним висновком не передали, а за період з 2018 до 2020 року процент інфляції складає 111 %, тому загальна сума збитків складає 300 466 грн.
Просив стягнути вказану суму з Державного казначейства України.
Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 19 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне встановлення судом обставин, що мають істотне значення для справи, просив рішення суду скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити. Вказав, що 16.01.2020 року Бершадським районним судом встановлений факт протиправної бездіяльності слідчого Тура А.В. при проведенні досудового слідства, що призвело до його затягування. А кримінальний злочин, вчинений Бершадським міським головою Кольченком М.І. і землевпорядником ОСОБА_3 прикривається прокуратурою.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду вищевказаним вимогам закону відповідає.
Судом встановлено, що за заявою ОСОБА_1 про злочин від 09.10.2018 року Бершадською місцевою прокуратурою були внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове слідство у кримінальному провадженні №42018020190000059, проведення якого доручено заступнику начальника СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Туру А.В.
Постановою заступника начальника СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області від 16.11.2018 року ОСОБА_2 , юридичну особу ПСП «Війтівське» визнано потерпілою у даному кримінальному провадженні.
11.01.2019 року ОСОБА_2 винесено постанову про закриття кримінального провадження №42018020190000059 в зв'язку з відсутністю складу злочину.
Ухвалою Бершадського районного суду від 05.04.2019 року задоволено скаргу представника ПСП «Війтівське» і скасовано вказану постанову.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10.07.2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та скасовано ухвалу слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 20.06.2019 року, якою відмовлено в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Тура А.В. та призначено новий розгляд в судді першої інстанції.
Ухвалами Бершадського районного суду від 09.09.2019 року, 17.10.2019 року та 16.01.2020 року скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Тура А.В. при проведенні досудового розслідування кримінального провадження №42018020190000059 задоволено частково та зобов'язано ОСОБА_2 виконати вказівки прокурора та ухвалу слідчого судді у даному кримінальному провадженні.
08.01.2020 року ОСОБА_2 відсторонено від проведення досудового розслідування по кримінальному провадженні №42018020190000059 та на його місце призначено слідчого Штойка В.Ф., який своєю постановою від 13.03.2020 року закрив дане кримінальне провадження в зв'язку з відсутністю складу злочину.
За заявою ОСОБА_1 від 05.05.2020 року про шахрайські дії ОСОБА_4 , відомості про злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України внесено до ЄРДР за №12020020090000284. Постановою прокурора Бершадської місцевої прокуратури Джужука М.В. від 24.06.2020 року матеріали досудового розслідування №42018020190000059 об'єднано з матеріалами досудового розслідування №12020020090000284, відомості про що внесено до ЄРДР.
Ухвалою Бершадського районного суду від 20.11.2020 року скасовано постанову слідчого Штойка В.Ф. від 31.12.2020 року про закриття кримінального провадження,
Постановою керівника Гайсинської окружної прокуратури Гирби В. від 31.03.2021 року скасовано постанову слідчого Штойка В.Ф. від 31.12.2020 року про закриття кримінального провадження.
Позивачем надавались пояснення в судовому засіданні, що йому як засновнику ПСП «Війтівське» було передано майно для погашення кредиторської заборгованості, в тому числі і незавершене будівництво магазину, яке він не може реалізувати, так як частину земельної ділянки, на якій знаходиться це будівництво передано іншій особі, в зв'язку з чим за його заявою відомості про вчинення злочину внесено до ЄРДР і проводиться досудове розслідування. При цьому посадові особи слідства і прокуратури неодноразово намагались закрити дане кримінальне провадження. Розмір шкоди, яку просить стягнути ОСОБА_1 з відповідачів складається з боргу ПСП «Війтівське», що стягується виконавчою службою на підставі наказу Господарського суду Вінницької області №14/243-07 від 25.12.2007 року з урахуванням інфляції за період розслідування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд, виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності факту заподіяння відповідачами йому, як фізичній особі матеріальної шкоди наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювачів, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювачів та вини останніх в її заподіянні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові з підстав недоведеності позивачем своїх вимог.
Доводи апеляційної скарги про неправильне встановлення судом обставин, що мають істотне значення для справи не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167, 1173,1174 ЦК України.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди (статті 1173,1174 ЦК України).
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1173, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
Реалізація механізму оскарження постанов слідчого чи прокурора не є підставою для відшкодування шкоди, оскільки не є порушенням прав особи та не тягне за собою автоматичного відшкодування шкоди заявнику чи потерпілому.
Сам факт встановлення незаконності дій та бездіяльності працівників прокуратури не підтверджує заподіяння шкоди особі.
Враховуючи зміст вищевказаних норм ЦК України у цьому виді деліктних зобов'язань треба доводити як наявність шкоди, так і її заподіяння внаслідок протиправного рішення дії або бездіяльності конкретно визначеної посадової особи.
Зазначені ОСОБА_1 обставини не вказують на наявність в діях працівників органів прокуратури ознак заподіяння йому шкоди.
Той факт, що прийняті прокурором в порядку КПК України процесуальні документи згодом були скасовані судом, не свідчить про заподіяння шкоди позивачу.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від
від 22.12.2020 року у справі №686/24223/17 та у постанові Великої Палати Верховного суду від 12.03.2019 року у справі №920/715/17.
За ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному. Повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок всіх доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у справі виступає власник ПСП «Війтівське», в той час як постановою заступника начальника СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Тура А.В. від 16.11.2018 року потерпілою особою по кримінальному провадженню №42018020190000059 визнано юридичну особу ПСП «Війтівське», тобто, шкода завдана юридичній особі. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності факту заподіяння йому, як фізичній особі матеріальної шкоди відповідачами.
ОСОБА_1 просить стягнути з держави в особі Державного казначейства України в безспірному порядку шкоду, заподіяну йому, як власнику ПСП «Війтівське», посадовими особами досудового слідства в розмірі 300 336 грн., проте доказів на підтвердження заподіяння йому шкоди у такому розмірі саме посадовими особами досудового слідства та прокуратури, як і доказів причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та діями (бездіяльністю) відповідачів, не надав, хоча це є відповідно до ст. 81 ЦПК України його процесуальним обов'язком.
Ухвалюючи рішення у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, в результаті чого дав об'єктивну оцінку всім обставинам справи та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Оскільки, обставини на які скаржник посилається в апеляційній скарзі належними, допустимими та достатніми доказами не підтвердженні, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
На підставі викладеного і керуючись ст. 375, 382, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 19 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: С.Г. Копаничук
Судді: С.К. Медвецький
Т.О. Денишенко