Справа № 735/751/21р.
3/735/211/2021р.
Категорія 208
смт.Короп 06 вересня 2021 року
Коропський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - Балаби О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Редько А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Короп матеріали, які надійшли від Головного управління ДПС у Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки смт. Короп, Чернігівської області, жительки АДРЕСА_1 , освіта вища, заміжньої, працюючої головним бухгалтером ПрАТ «Коропський Льонозавод», за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 1660 від 04.08.2021 року, який складений за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , в зв'язку з тим, що було порушено вимоги абзацу 4 п. 46.2 статті 46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме не забезпечила подання аудиторського звіту та річної фінансової звітності за 2020 рік, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом, у термін не пізніше 10 червня 2021 року.
ОСОБА_1 у судовому засіданні з протоколом про адміністративне правопорушення не погодилась, оскільки не є суб'єктом правопорушення.
Суд, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Так, за змістом ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає в разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, в тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Пунктом 46.2 статті 46 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 2 п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 652-VIII від 17.07.2015, № 909-VIII від 24.12.2015; в редакції Законів № 1797-VIII від 21.12.2016, № 466-IX від 16.01.2020) платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають разом з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором. Звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) подаються платниками податку згідно з цим абзацом за формою, визначеною згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.
Згідно абз. 4 п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають контролюючому органу річну фінансову звітність, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним. При цьому, у разі неподання (несвоєчасного подання) річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом, застосовується відповідальність, передбачена пунктом 120.1 статті 120 цього Кодексу, для подання податкових декларацій (розрахунків) (штраф в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.).
Таким чином, аналіз норми абз. 2 п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що зазначена норма Закону в частині визначення кола платників податку на прибуток, на яких податковим законодавством України покладається обов'язок з оприлюднення річної фінансової звітності разом з аудиторським звітом, містить відсильну норму до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) норми якого, у такому разі, як і норми ПК України, при вирішенні відповідних спірних правовідносин набувають ознак норм “спеціального права”, що підлягають першочерговому застосуванню при вирішенні спірних правовідносин щодо визначення кола суб'єктів, зобов'язаних на “оприлюднення річної фінансової звітності разом з аудиторським звітом”.
В свою чергу, норми абз. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) чітко визначають коло осіб на яких цим Законом покладено обов'язок оприлюднення річної фінансової звітності разом з аудиторським звітом, до яких відносяться:
- підприємства, що становлять суспільний інтерес (крім великих підприємств, які не є емітентами цінних паперів);
- публічні акціонерні товариства;
- суб'єкти природних монополій на загальнодержавному ринку;
- суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях.
Вищеперелічені платники податку на прибуток зобов'язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі) та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством.
Крім того, до кола суб'єктів, зобов'язаних на “оприлюднення річної фінансової звітності разом з аудиторським звітом”, нормою абз 2 ч. 3 ст. 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) з 01.01.2019р., згідно Закону № 2164-VIII від 05.10.2017р., віднесено наступні підприємства:
- великі підприємства, які не є емітентами цінних паперів;
- середні підприємства.
В свою чергу, зазначені платники податку на прибуток зобов'язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі).
Натомість, згідно абз 3 ч. 3 ст. 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями), “Інші фінансові установи, що належать до мікропідприємств та малих підприємств, зобов'язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на власній веб-сторінці (у повному обсязі)”.
Таким чином, враховуючи зміст та місце норм абз. 2 та 3 ч. 3 ст. 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) в їх логічно-послідовному взаємозв'язку у структурі норм ст. 14 цього Закону, вбачається висновок про те, що під “великими” та “середніми” підприємства, передбаченими абз 2 ч. 3 ст. 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями), маються на увазі або повинні матись на увазі “фінансові установи”, оскільки зміст наступної норми у структурі даної статті Закону - абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) містить посилання на “Інші фінансові установи, що належать до мікропідприємств та малих підприємств…”.
Крім того, Законом України № 2164 введено класифікацію підприємств та означені критерії поділу підприємств (окрім бюджетних установ) на мікро-, малі, середні і великі - ч. 2 ст. 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що досліджені докази свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, оскільки головний бухгалтер не може бути суб'єктом правопорушення на якого покладено обов'язок оприлюднення річної фінансової звітності разом з аудиторським звітом, та є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП суд,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити за відсутністю події і складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О. А. Балаба