справа № 570/3899/19
провадження № 2/570/79/2021
16 липня 2021 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Новоселецької М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу,
покликаючись на вину відповідача у ДТП та виплату позивачем страхового відшкодування на користь власника пошкодженого транспортного засобу, представник позивача ОСОБА_3 у поданій до суду 14 серпня 2019 року позовній заяві просить стягнути з відповідача в порядку регресу завдану шкоду в розмірі 21 008 грн. 01 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 1 921 грн. 00 коп.
У відзиві відповідач зазначила, що розмір зобов'язання визначено без її участі, сума позову обґрунтовується неналежними та недопустимими доказами, позивач не здійснив ніяких запитів до відповідача для розслідування страхового випадку, а тому просила відмовити у позові та покласти на позивача понесені відповідачем судові витрати.
У поданій до суду заяві вказаний представник позивача Атаманчук А.О. позов підтримує повністю.
У поданій до суду заяві представник відповідача адвокат Курись О.П. просить відмовити у позові та врахувати те, що акт і протокол огляду транспортного засобу "Mazda 626" д.н.з. НОМЕР_1 не підписаний представником страхувальника.
У поданих до суду заявах представники сторін просять розглянути справу у їх відсутність.
Сторін відповідно до ст.ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи. Зважаючи на те, що явку сторін не визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність в порядку заочного розгляду та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Встановлено, що 06 серпня 2016 року між Сарненським районним відділенням Рівненської обласної дирекції ПАТ "НАСК "ОРАНТА" (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АК/0311634) зі строком дії з 07 серпня 2016 року по 06 серпня 2017 року, згідно якого забезпеченим транспортним засобом є ВАЗ 21093, номерний знак НОМЕР_2 , 1992 року випуску, страхова сума становить 100 000,00 грн.
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 04 липня 2017 року у справі № 570/2421/17 встановлено, що 05 червня 2017 року о 14 годині 30 хвилині ОСОБА_1 по вул. Зарічній в с.Городок Рівненського району Рівненської області керувала автомобілем "ВАЗ 21093", державний номерний знак НОМЕР_2 , не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечного інтервалу руху та допустила зіткнення з автомобілем "Мазда 626", державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказаними діями ОСОБА_1 порушила п.12.1 та п.13.1 Правил дорожнього руху, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.
Зазначеною постановою суду також встановлено, ОСОБА_1 керувала автомобілем, не маючи права керувати таким транспортним засобом. Вказаними діями ОСОБА_1 здійснила порушення вимог п. 2.1а Правил дорожнього руху, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КпАП України.
Рівненський районний суд Рівненської області вказаною постановою визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.2 ст.126 КпАП України, та застосував до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Повідомлення про зазначене ДТП за реєстраційним № 789 надійшло 07 червня 2017 року, на підставі якого ПАТ "НАСК "ОРАНТА" 20 червня 2017 року проведено огляд транспортного засобу "Mazda 626", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1995 року випуску, що належить ОСОБА_2 , про що складено протокол (акт) огляду транспортного засобу.
Згідно ремонтної калькуляції № АС 7405 ВО від 23 червня 2017 року вартість ремонту становить 56 506,78 грн.
У заяві про страхове відшкодування за реєстраційним № 1253 від 07 серпня 2017 року потерпіла особа ОСОБА_2 просив ПАТ "НАСК "ОРАНТА" оцінити та відшкодувати шкоду (збитки), завдані внаслідок ДТП транспортному засобу "Мазда 626", реєстраційний номер НОМЕР_1 по калькуляції, складеній спеціалістом страховика.
За вказаною ДТП, яка є страховим випадком, відповідно до складеного страхового акту № ОЦВ-17-5719/1 від 28 серпня 2017 року позивач сплатив потерпілій особі ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 21 008 грн. 01 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 42665 від 30 серпня 2017 року, реєстром безготівкових термінових переказів від суб'єктів господарювання № 139 від 30 серпня 2017 року.
Позивач надіслав відповідачу регресну вимогу № 1790-05-22/213 від 01 березня 2019 року на суму 21 008 грн. 01 коп., яка згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримана відповідачем 13 березня 2019 року.
Відповіді на вказану регресну вимогу позивач не отримав.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, вона відшкодовується її володільцем.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст.ст.7, 8 Закону "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні здійснюється обов'язково. Страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.25 цього Закону здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.990 ЦК України.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п.22.1 ст.22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
П.п.33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Відповідно до підпунктів б) та ґ) підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.
Відповідно до п.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу, про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на зазначені положення закону та з урахуванням приписів ст.ст.11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок. Так, відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його, при цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Отже, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань: деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК України підстав.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним у застосуванні до спірних правовідносин у порівнянні з нормами ЦК України, яким регулюється, зокрема, порядок здійснення страхового відшкодування на території України.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності вказаний Закон у ст.3 визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону).
Згідно зі ст.6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону (ст.ст.9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Предметом позову у даній справі є стягнення в порядку регресу суми виплаченого позивачем страхового відшкодування потерпілому. За обставинами, викладеними у позовній заяві, позивач просив стягнути з винної у ДТП особи те страхове відшкодування, яке було виплачене ним на виконання договору страхування АК/0311634 від 06 серпня 2016 року.
Оскільки позивач виплатив страхові відшкодування потерпілому, то він отримав права кредитора. Потерпілий скористався своїм правом звернення безпосередньо до страховика та отримав відшкодування з врахуванням вказаних положень Закону. Суд вважає, що у позивача після виплати страхових відшкодувань виникло право зворотної вимоги до винної особи в порядку регресу, тому наявне порушене право позивача, за захистом якого він і звернувся до суду. Відповідачем не надано належних доказів на спростування доказів, наданих позивачем і у суду немає підстав вважати обставини, викладені в матеріалах справи, такими, що не відповідають дійсності.
Справедливість, добросовісність та розумність згідно з п.6 ст.3 ЦК України є одними із засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд
задоволити цивільний позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 21 008 грн. 01 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", місцезнаходження: вул.Здолбунівська, 7Д, м.Київ, код ЄДРПОУ 00034186.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП не відомий.
Суддя: Кушнір Н.В.