06.09.2021 Єдиний унікальний № 371/376/21
06 вересня 2021 року м. Миронівка
ЄУН 371/376/21
Провадження № 2/371/509/21
Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Капшук Л.О.,
за участі секретаря судових засідань Сахненко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Відділ (служба) у справах дітей та сім?ї виконавчого комітету Миронівської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав,
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що 9 жовтня 2010 року зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .
З липня 2012 року шлюбні стосунки між нею та відповідачем були фактично припинені, вона разом з малолітнім сином переїхала проживати до своїх батьків.
З того часу відповідач жодного разу не відвідав сина, хоча достовірно знав про його місце перебування, участі у вихованні дитини він не приймає, не цікавився його станом здоров?я, успіхами в навчанні, не приділяє сину відповідної уваги та матеріально не утримує його, має заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина в розмірі 39684,22 грн.
Рішенням Миронівського районного суду від 30 липня 2013 року шлюб між нею та відповідачем розірваний в судовому порядку.
У 2021 році, на прохання сина, вона привозила його до відповідача для знайомства, проте відповідач не проявив ніякого інтересу до дитини.
22 березня 2021 року відповідач безумовно відмовився від прийняття участі у вихованні дитини, написавши нотаріально посвідчену заяву про безперечну відмову від батьківських прав на сина та надання згоди на позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У заяві визнав факти, що син проживає з матір?ю, яка його утримує, виховує та забезпечує матеріально.
З метою захисту інтересів дитини, просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_3 .
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 21 травня 2021 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 26 липня 2021 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
Аргументи учасників справи
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, в поданій до суду заяві просять розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримують.
Відповідач відзиву на позов не подав. В судове засідання відповідач не з'явився, в поданій до суду заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги визнав повністю.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Відділу (служби) у справах дітей та сім?ї виконавчого комітету Миронівської міської ради в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, в поданій до суду заяві представник органу опіки та піклування Бабкіна О.В. просила розгляд справи проводити у відсутності представника вказаного органу.
Враховуючи правила статті 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість вирішення справи у відсутності відповідача та представника органу опіки та піклування.
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, тому, за правилами частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 9 жовтня 2010 року. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 .
З липня 2012 року сторони припинили шлюбні стосунки та спільне проживання. Малолітній ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання разом з матір?ю ОСОБА_1 за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
30 липня 2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано в судовому порядку.
Вказані обставини підтверджуються даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22 січня 2012 року виконавчим комітетом Маслівської сільської ради Миронівського району (а.с. 12), рішення Миронівського районного суду Київської області від 30 липня 2013 року у справі № 371/1220/13-ц (а.с. 15), довідок про реєстрацію місця проживання особи № 02-42/88 та № 02-42/87, виданих 26 березня 2021 року Миронівською міською радою (а.с. 8,14).
За даними довідки Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 1768 від 3 лютого 2021 року, станом на 01 лютого 2021 року відповідач має заборгованість за аліментами у розмірі 39 684,22 грн. згідно виконавчого листа № 1017/5204/12 від 03 вересня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 (а.с. 16-17).
Відповідач усунувся від виконання своїх батьківських обов'язків та участі у вихованні та утриманні сина, не зустрічається та не спілкується з сином, не цікавиться його життям, здоров'ям, успіхами у навчанні, має значну заборгованість зі сплати аліментів на його утримання. Вихованням дитини повністю займається позивач ОСОБА_1 .
Вказані обставини підтверджуються даними довідки Комунального некомерційного підприємства Миронівської міської ради «Миронівський центр первинної медико-санітарної допомоги» № 05 від 09 квітня 2021 року (а.с. 19), психолого-педагогічної характеристики Маслівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на учня ОСОБА_3 (а.с. 20), акту обстеження житлово - побутових умов проживання ОСОБА_1 (а.с. 21).
Питання про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 розглядалося 29 червня 2021 року органом опіки та піклування Миронівської міської ради.
Під час розгляду вказаного питання, на підставі наданих відомостей та одержаних в результаті обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 , було встановлено, що ОСОБА_2 , з моменту розірвання шлюбу з ОСОБА_1 в липні 2013 року, участі у вихованні та утриманні сина ОСОБА_3 не приймає, добровільну відмову від батьківських прав засвідчив нотаріально посвідченою заявою.
З урахуванням наданих документів, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Висновок органу опіки та піклування Миронівської міської ради затверджений рішенням виконавчого комітету Миронівської міської ради № 291 від 29 червня 2021 року, наданий до суду та є достатньо обґрунтованим. (а.с. 38-40).
Відповідач визнав ті факти, що не приймає участі у вихованні та утриманні свого малолітнього сина ОСОБА_3 , вихованням та утриманням сина займається мати ОСОБА_1 . Вказані обставини він виклав у нотаріально посвідченій заяві, в якій надав згоду на позбавлення його батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_3 . Крім того,
відповідач подав до суду заяву про визнання позовних вимог.
Вказані обставини підтверджуються даними заяви, складеної відповідачем 22 березня 2021 року, та посвідченої приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В.В., зареєстрованої в реєстром за номером 748 (а.с. 18), та заяви відповідача про визнання позовних вимог від 23 липня 2021 року (а.с. 42).
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.
Як зазначено в Декларації ООН прав дитини 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
За змістом статтей 51, 52 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року передбачає, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. При цьому, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
На підставі статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Статтею 150 Сімейного кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Вказаною нормою передбачено, що батьки повинні піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, готувати їх до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати своїх дітей. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з частиною 1 статті 152 Сімейного кодексу України, право дітей на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, яка встановлена законом.
Частиною 4 статті 155 Сімейного кодексу України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Правовою санкцією, яка може вважатися юридичною відповідальністю, є, в тому числі, позбавлення батьківських прав.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, підставами до позбавлення батьків батьківських прав судом є ухилення їх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування; медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 206 ЦПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що після припинення спільного проживання відповідач не намагався зустрітися з дитиною, не цікавився її життям, здоров'ям, успіхами, матеріальним забезпеченням.
Відповідачу відомі місце проживання, місце навчання дитини, проте він жодного разу не намагався поспілкуватися з сином, встановити з ним емоційний зв?язок, не цікавився станом здоров'я сина, його успішністю в закладах освіти, не намагався налагодити відносини з сином. за допомогою соціальних служб та органу опіки та піклування.
Досліджені в судовому засіданні докази вказують на те, що відповідач не виконує батьківських обов'язків по вихованню малолітньої дитини та її утриманню, не піклується про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, свідомо нехтує своїми обов'язками. Будучи зобов'язаним створити умови для проживання, виховання та розвитку, відповідач самоусунувся від піклування та виховання сина ОСОБА_4 , постійного спілкування з ним.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 неналежно виконує батьківські обов'язки та взагалі нехтує ними, зокрема, не створив належних умов для проживання, виховання, навчання та всебічного розвитку дитини, не піклується про її духовний розвиток, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не забезпечує дитині необхідного харчування, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі та не виявляє батьківського піклування відносно дитини.
Всі вищезазначені обставини, а також наявність нотаріально посвідченої заяви про безумовну відмову від батьківських прав та визнання відповідачем позову свідчать про відсутність емоційного зв'язку між батьком та дитиною, відсутність у відповідача бажання та сформованих життєвих принципів щодо необхідності виконання батьківських обов?язків, участі у вихованні дитини, піклуванні про її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Така поведінка батька є винною по відношенню до дитини. Ухилення від виконання батьківських обов'язків є навмисним.
Суд вважає, що визнання позову відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а позбавлення відповідача батьківських прав має стати засобом захисту прав дитини та заходом впливу на батька, який неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки стосовно сина.
Висновки за результатами розгляду
На підставі статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як зазначено в частині 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, мали місце, позовні вимоги є доведеними.
Враховуючи викладене та факт визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітнього сина ОСОБА_4 , не забезпечує дитину мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання, остаточно втратив емоційний зв?язок з сином, а тому єдиним способом захисту прав та інтересів дитини є позбавлення батька батьківських прав щодо неї.
Вказаний захід є крайнім, проте єдиним для захисту прав малолітньої дитини з урахуванням ставлення до неї батька.
Щодо розподілу судових витрат
При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в сумі 908,00 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно вказаного правила, сплачений позивачем судовий збір, який підтверджено документально доданою до справи квитанцією, підлягає стягненню на її користь з відповідача.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Відділ (служба) у справах дітей та сім?ї виконавчого комітету Миронівської міської ради, про позбавлення батьківських прав, задовольнити повністю.
Позбавити громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця села Ємчиха Миронівського району Київської області, батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 908 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Апеляційна скарга, з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, подається до Миронівського районного суду Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_2 .
Третя особа: Відділ (служба) у справах дітей та сім?ї виконавчого комітету Миронівської міської ради, код ЄДРПОУ 04054984, місцезнаходження: будинок під номером 48, вулиця Соборності, місто Миронівка, Київська область.
Суддя підпис Л.О. Капшук
Згідно з оригіналом
Суддя Л.О. Капшук