Справа № 369/2779/21
Провадження № 2/369/3215/21
Іменем України
03.09.2021 року м. Київ
Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна,-
В березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач, являється спадкоємицею за законом Ѕ спадкового майна свого батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Батькові позивача належала і відповідно являється спадковим майном земельна ділянка площею 0,1118 га, кадастровий номер 3222482002:03:001:5012, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 50043832224.
Спадкову справу № 4/2020 щодо майна ОСОБА_2 було заведено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпак А.П. Звернувшись у встановлений законодавством строк та порядку до зазначеного нотаріуса з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,1118 га, кадастровий номер 3222482002:03:001:5012, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем було отримано відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії. Відмова зумовлена тим, що за результатами перевірки фактів відсутності (наявності) заборони або арешту на спадкове майно, нотаріусом було встановлено, що у Розділі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень міститься запис № 793813 від 01.09.2004 року про арешт земельної ділянки 0,1118 га, кадастровий номер 3222482002:03:001:5012, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 50043832224, належної померлому ОСОБА_2 .
Як слідує зі змісту вказаної Інформаційної довідки, арешт нерухомого майна було накладено на підставі постанови № 21952/7, виданої 13.07.2004 року ВДВС Києво-Святошинського р-ну Київської області. Причому арешт стосувався не спадкодавця ОСОБА_2 , а іншої особи - ОСОБА_3 . Підстави існування зазначеного обтяження мені, ОСОБА_1 , залишаються невідомі, хоч попередньо дізнавшись від нотаріуса про наявність такого запису, позивач намагалася з'ясувати всі обставини та зверталась із заявою про зняття арешту до органу, який наклав арешт на нерухоме майно - до Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ: 34903037.
Києво-Святошинським відділом ДВС Міжрегіонального управління міністерства юстиції листом від 05.10.2020 року позивачу було повідомлено, що матеріали виконавчого провадження, в межах якого було накладено арешт, знищені, а відтак арешт зняти неможливо, для вирішення питання також рекомендовано звернутися до суду.
Тому позивач звернулася до суду та просила скасувати обтяження - арешт нерухомого майна (земельної ділянки площею 0,1118 га, кадастровий номер 3222482002:03:001:5012, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 50043832224), накладений Постановою №21952/7, виданою 13.07.2004 року ВДВС Києво-Святошинського району Київської області, номер запису про обтяження: 793813, дата, час державної реєстрації: 01.09.2004 10:12:39, державний реєстратор: Лещук Альона Олександрівна, Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.03.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.04.2021.
Ухвалою Києво-Святошинського районного Київської області від 17.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
У судове засідання 03.09.2021 року позивач не з'явилася, подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи без її участі, яка задоволена судом.
Представники відповідача у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового розгляду відповідач був повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, перевіривши матеріали справи, та зібрані в ній докази, знаходить, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач являється спадкоємицею за законом Ѕ спадкового майна свого батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Батькові позивача належала і відповідно являється спадковим майном земельна ділянка площею 0,1118 га, кадастровий номер 3222482002:03:001:5012, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 50043832224.
Спадкову справу № 4/2020 щодо майна ОСОБА_2 було заведено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпак А.П. Звернувшись у встановлений законодавством строк та порядку до зазначеного нотаріуса з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,1118 га, кадастровий номер 3222482002:03:001:5012, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем було отримано відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії. Відмова зумовлена тим, що за результатами перевірки фактів відсутності (наявності) заборони або арешту на спадкове майно, нотаріусом було встановлено, що у Розділі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень міститься запис № 793813 від 01.09.2004 року про арешт земельної ділянки 0,1118 га, кадастровий номер 3222482002:03:001:5012, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 50043832224, належної померлому ОСОБА_2 .
Як слідує зі змісту вказаної Інформаційної довідки, арешт нерухомого майна було накладено на підставі постанови № 21952/7, виданої 13.07.2004 року ВДВС Києво-Святошинського р-ну Київської області. Арешт стосувався не спадкодавця ОСОБА_2 , а іншої особи - ОСОБА_3 . Підстави існування зазначеного обтяження мені, ОСОБА_1 , залишаються невідомі, хоч попередньо дізнавшись від нотаріуса про наявність такого запису, позивач намагалася з'ясувати всі обставини та зверталась із заявою про зняття арешту до органу, який наклав арешт на нерухоме майно - до Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ: 34903037.
Києво-Святошинським відділом ДВС Міжрегіонального управління міністерства юстиції листом від 05.10.2020 року позивачу було повідомлено, що матеріали виконавчого провадження, в межах якого було накладено арешт, знищені, а відтак арешт зняти неможливо, для вирішення питання також рекомендовано звернутися до суду.
Як слідує з відповіді Києво-Святошинського відділу ДВС Міжрегіонального управління міністерства юстиції, не завершеного (діючого) виконавчого провадження, в межах якого було накладено арешт на нерухоме майно (зазначену земельну ділянку, що являється спадковим майном), немає, матеріали відповідного провадження знищені.
З редакції норм Закону України «Про виконавче провадження» (Закон втратив чинність на підставі Закону №1404-VIII (1404-19) від 02.06.2016, ВВР, 2016, N 30, ст.542), що діяли час проведення виконавчих дій по провадженню, в межах якого було винесено постанову № 21952/7 від 13.07.2004 року про арешт, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню - ч. 1 ст. 1 Закону України.
У відповідності до частин 1 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» від 1999 року (втратив чинність), наслідками завершення виконавчого провадження є (зокрема): у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином арешт та заборона відчуження, мали бути зняті, а не залишатися чинними після напевне завершення виконавчого провадження, в межах якого накладалися та після знищення матеріалів відповідного виконавчого провадження.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 №6 (в редакції від 30.06.1978 № 5) надані роз'яснення, що вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз'яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Нормами частин 1 та 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.
Згідно до ст. 391 ЦК України, власник майна може вимагати скасування заборон в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.
За правилами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» (чинна редакція) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
В той же час частиною 4 вище зазначеної статті передбачено підстави для знання арешту з майна. А частиною 5 статті 59 діючих норм ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Таким чином, оскільки позивач, є спадкоємицею за законом Ѕ спадкового майна мого батька ОСОБА_2 , маю намір отримати свідоцтво про право на спадщину, тобто реалізувати моє право власності, проте через наявність арешту, заборони на відчуження (причому накладених у зв'язку з обтяженням майна іншої особи, ніж спадкодавець), я позбавлена можливості оформлення спадщини.
Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи позивача, що запис № 793813 від 01.09.2004 року про арешт земельної ділянки 0,1118 га, кадастровий номер 3222482002:03:001:5012, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 50043832224, який наявний в Розділі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, порушує її право власності є доказово та нормативно підтвердженими.
Тому аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю.
Витрати по сплаті судового збору, суд покладає на відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 274,279 ЦПК України, суд -,
Позов ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити повністю.
Скасувати обтяження - арешт нерухомого майна (земельної ділянки площею 0,1118 га, кадастровий номер 3222482002:03:001:5012, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 50043832224), накладений Постановою №21952/7, виданою 13.07.2004 року ВДВС Києво-Святошинського району Київської області, номер запису про обтяження: 793813, дата, час державної реєстрації: 01.09.2004 10:12:39, державний реєстратор: Лещук Альона Олександрівна, Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області.
Стягнути з Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (08132, Київська обл., Бучанський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, ідентифікаційний код 349003037) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім гривень) 00 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено: 03.09.2021 року.
Суддя А.В. Янченко