Справа №755//5816/21 Головуючий у І інстанції Галаган В.І.
Провадження №22-ц/824/10736/2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
06 вересня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,
розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2021 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У березні 2021 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач отримує від позивача житлово-комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води на підставі публічного Договору, який був опубліковано 05.08.2014 року в газеті «Хрещатик» № 110(4510) відносно квартири АДРЕСА_1 . Однак, у зв'язку із невиконанням своїх зобов'язань у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги на загальну суму 54 108,39 грн.
На підставі викладеного в позові, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 54 108,39 грн., з яких: 40 887,76 грн. - заборгованість за житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення; 3 119,55 грн. - 3% річних; 10 101,10 грн. - інфляційні витрати та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» зазначає, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки зміна постійного місця проживання не звільняє відповідача від покладених на нього зобов'язань щодо оплати наданих послуг, якими користувався в період з липня 2014 року по 31 січня 2021 року.
Позивач у справі не знав та не міг знати, що відповідач ОСОБА_1 не значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 .
Окрім того, в доводах апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 отримувала послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, так як жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг від відповідача не надходило. Сам факт відсутності оформленого письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою звільнення споживачів від оплати таких послуг.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» просить суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У зв'язку з тим, що суддя-доповідач та судді-учасники колегії з 09 серпня 2021 року по 03 вересня 2021 року перебували у відпустках, у суду була відсутня можливість розглянути дану цивільну справу в межах строку, що визначений ст. 371 ЦПК України.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року було відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.
Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з урахуванням наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110(4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» в подальшому перейменованим у Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення. Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору, у разі відмови, така відмова має бути оформлена письмова та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.
За даними Довідки відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА від 06 квітня 2021 року, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 - зареєстрованою не значиться.
За період з 01.07.2014 року по 31.01.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 нарахована заборгованість з послуг водопостачання та водовідведення, що підтверджується представленими підприємством позивача довідкою та розрахунками.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, спожиті за адресою: АДРЕСА_2 , - оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 є споживачем послуг позивача за вказаною адресою. В матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на квартиру, за адресою якої позивачем нараховано заборгованість, тому суд позбавлено можливості встановити споживача послуг, наданих позивачем за вказаною адресою, при цьому позивачем не надано доказів того, що відповідач відкривав особовий рахунок, що обліковує заявлену позивачем заборгованість. Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін і тарифів на них.
Відповідно до частини 7 статті 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. (ч. 1 ст. 69, ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідач у справі користувався житлово-комунальними послугами, є зареєстрованим за вказаною в позові адресою, або що саме відповідач є власником нерухомого майна, яке забезпечувалось житлово-комунальними послугами з боку позивача.
Ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не вповноважені самостійно збирати докази у справі, тоді як саме позивач зобов'язаний був вжити всіх необхідних заходів з метою збирання доказів на підтвердження наявності між сторонами спірних правовідносин.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги є недоведеними, а тому не підлягають до задоволення з підстав, що зазначені в позовній заяві, оскільки незрозуміло з чого виходив позивач визначаючи саме ОСОБА_1 відповідачем у даній справі та чим саме керувався позивач вважаючи, що саме ОСОБА_1 є споживачем наданих житлово-комунальних послуг.
Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Таким чином, судом апеляційної інстанції перевіряється правильність висновків першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не може бути скасовано з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, а тому суд доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 80, 82, 367, 369, 374, 375 України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2021 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач
Судді: