Справа №761/39928/17 Головуючий у І інстанції Притула Н.Г.
Провадження №22-ц/824/10292/2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
06 вересня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,
розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та водопостачання,
У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надає позивач. Разом з тим, відповідач не оплачує надані позивачем послуги, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, яка станом на 01.05.2017 року становить: 16 365,72 грн. - за надані послуги з централізованого опалення; 14 324,84 грн. - заборгованість за послуги з постачання гарячої води; 3% річних та інфляційна складова боргу становить 8 032,29 грн.
На підставі викладеного в позові, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на свою користь 16 365,72 грн. за надані послуги з центрального опалення; 14 324,84 грн. за постачання гарячої води, 3% річних та інфляційну складову боргу в розмірі 8 032,29 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2021 рок позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за послуги централізованого опалення в сумі 16 365 (шістнадцять тисяч триста шістдесят п'ять) гривень 75 копійки, за послуги з постачання гарячої води в сумі 14 324 (чотирнадцять тисяч триста двадцять чотири) гривни 84 копійки, три відсотки та інфляційну складову боргу в сумі 8 032 (вісім тисяч тридцять дві) гривни 29 копійок та 1 600,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки первісний позивач ПАТ «Київенерго» ніколи не надавав житлово-комунальних послуг відповідачу, жодних рахунків до сплати не надсилав та не вручав. Також позивач зобов'язаний був надіслати відповідачу текст письмової оферти, яка містила б умови договору, що свідчить про те, що між сторонами відсутні договірні відносини і відповідно відсутнє право позивача на стягнення з відповідача заборгованості за ніби то надані житлово-комунальні послуги.
Звернення до суд з вказаним позовом призводить до порушення прав відповідача на добровільне укладення договору, спрямоване на завдання матеріальної шкоди відповідачу з ознаками зловживання правом та монопольним становищем на ринку, що порушує загальні засади цивільного законодавства.
Також в доводах апеляційної скарги зазначає, що неналежним та недопустимим є наданий суду розрахунок заборгованості, тоді як єдиним доказом наявності боргу є договір, в якому має бути чітко визначено його ціну, однак в матеріалах справи відсутній такий договір як і докази, які б підтверджували факт споживання відповідачем послуг та їх фактично отриманий обсяг.
Позивач не надав суду належних та допустимих доказів результатів вимірювання кількості теплоносія, фактично спожитого відповідачем, а також в позовній заяві відсутні посилання на джерело формування тарифів у межах строку, в якому він розраховував заборгованість.
Той факт, що відповідач є власником відповідного житла не тягне за собою безумовного визнання його споживачем, оскільки для набуття цього статусу законом передбачено певну процедуру.
Також необґрунтованим є рішення суду в частині відмови в застосуванні до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, так як наданий суду розрахунок заборгованості датується липнем 2014 року, а позов було подано до суду у листопаді 2017 року.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
У порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача у справі, в якому зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам закону та не може бути скасовано з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі.
Окрім того у поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що виникнення прав та обов'язків сторін підтверджується діями сторін, зокрема: постачальник надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи на оплату таких послуг, а споживач отримує такі послуги, оскільки від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався) та має здійснювати оплату виставлених рахунків. А факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
На підставі викладеного у відзиві, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
У зв'язку з тим, що суддя-доповідач та судді-учасники колегії з 09 серпня 2021 року по 03 вересня 2021 року перебували у відпустках, у суду була відсутня можливість розглянути дану цивільну справу в межах строку, що визначений ст. 371 ЦПК України.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року було призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.
Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з урахуванням наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , про що свідчить копія Договору купівлі-продажу квартири від 17.11.1999 року.
При цьому, ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надавало ПАТ «Київенерго» (правонаступником якого є позивач).
ПАТ «Київенерго» було визначено обов'язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно Закону України №1198-VII від 10.04.2014 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 01.07.2014 року.
В той же час, згідно з розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.04.2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності та постачання теплової енергії споживачам. Так, з 01.05.2018 року, КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а отже є виконавцем цих послуг для житлових будинків комунальної форми власності.
З наданого розрахунку заборгованості, станом на 01 травня 2017 року, відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання, а тому за ним обліковується заборгованість за період з липня 2014 року по квітень 2017 року, яка становить: 16 365,72 грн. - за надані послуги з централізованого опалення; 14 324,84 грн. - заборгованість за послуги з постачання гарячої води.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином тривалий час не виконував зобов'язання зі сплати спожитих послуг, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, тому слід позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги, 3% річних та інфляційну складову боргу.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
За правилами частини четвертої статей 319 та 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно в відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строк, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
Порядок оформлення претензій споживачів до виконавців визначено статтями 27, 28 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», якими передбачено, що у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, складається акт-претензія. Зазначені положення також містилися у ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відсутність претензій, щодо надання житлово-комунальних послуг позивачем, підтверджує дотримання позивачем при наданні послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Також вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17).
Отже, наведені обставини справи свідчать про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані послуги.
Вірними є також висновки суду першої інстанції про те, що позов було пред'явлено в межах позовної давності, оскільки згідно з наданого суду розрахунку калькуляцію заборгованості за житлово-комунальні послуги позивач нараховував починаючи з листопада 2014 року, так як в графі «Нараховано» за період з липня 2014 року по листопад 2014 року міститься позначка «0», з позовом до суду позивач звернувся в листопаді 2017 року, що свідчить про дотримання позивачем трирічного строку на право звернення до суду з позов омом з метою захисту свого порушеного права.
Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Таким чином, судом апеляційної інстанції перевіряється правильність висновків першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не може бути скасовано з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, а тому суд доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 80, 82, 367, 369, 374, 375 України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та водопостачання залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач
Судді: