вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 358/1134/20 Апеляційне провадження № 22-ц/796/11494/2021Головуючий у суді першої інстанції - Тітов М.Б. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
02 вересня 2021 року Київський апеляційний суд в складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 23 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку та моральної шкоди,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Богуславського районного суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", згідно з яким просила: стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 3 090 грн. 60 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13.06.2019 року по день винесення рішення суду та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що Наказом Начальника філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" Крючкова С.С. за № 2213-к від 11.06.2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади керуючого ТВБВ № 10026/0638 з 13.06.2019 року за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України.
При цьому, згідно записів у трудовій книжці та довідки філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" № 100.20/2-15/696 від 29.07.2020 року ОСОБА_1 у період з 09.04.2011 року по 13.06.2019 року працювала на посаді керуючого ТВБВ № 10026/0638.
Разом з тим, незважаючи на факт її перебування на роботі та виконання своїх обов'язків 11, 12 та 13 червня 2019 року, відповідач не нарахував та виплатив їй заробітну плату за вказані дні.
За вказаних обставин, а також посилаючись на порушення своїх трудових прав, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 23.04.2021 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 157-159).
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Так, в обгрунтування своєї апеляційної скарги, позивач вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що він не працював у відповідача та не виконував свої посадові обов'язки в період з 11.06.2019 року по 13.06.2019 року, адже наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, покладені судом в основу оскаржуваного рішення, не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, зазначає, що табель обліку робочого часу не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту відсутності її на роботі та невиконання своїх трудових обов'язків.
Крім того, вказує, що оскільки табель обліку робочого часу було затверджено ОСОБА_2 як заступником керуючого ТВБВ, суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги доводи відповідача про виконання ОСОБА_2 обов'язків керуючого ТВБВ (а.с. 166-170).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02.08.2021 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 188, 189).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02.08.2021 року справу призначено до апеляційного розгляду в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи (а.с. 190).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу начальника Головного управління Філії Головного управління по м. Києву та Київській області Державного ощадного банку України Савичева Л.О. від 13 листопада 2012 року за № 2127-ос, ОСОБА_1 , головного економіста відділу розвитку банківського бізнесу ТВБВ № 10026/0638, переведено з 15 листопада 2012 року на посаду керуючого ТВБВ № 10026/0638 з посадовим окладом заробітної плати 4200 грн. на місяць з відміною раніше встановлених надбавок.
Наказом начальника філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» Крючкова С.С. від 11 червня 2019 року № 2213-к, ОСОБА_1 звільнено з посади керуючого ТВБВ № 10026/0638 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» 13 червня 2019 року за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпПУ на підставі поданої заяви з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку в кількості 25 календарних днів.
Згідно з довідкою про нараховані суми, належні при звільненні № 100.20/2-15/930 від 22.10.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 нараховано до виплати 9924 грн. 92 коп. компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки та 16214 грн. 31 коп. оплати згідно листків непрацездатності (травень червень), які були зараховані на карткові рахунки ОСОБА_1 , що підтверджується розрахунковими листами за червень та жовтень 2019 року та меморіальними ордерами.
Згідно книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, 13.06.2019 року ОСОБА_1 отримала свою трудову книжку.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що, незважаючи на факт його перебування на роботі та виконання своїх обов'язків 11, 12 та 13 червня 2019 року, відповідач не нарахував та виплатив йому заробітну плату за вказані дні.
Так, у відповідності до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" - заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Як встановлено ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, яка правило, у грошовому виразі, яку власник або працівникові за виконану ним роботу.
Чинним законодавством України, зокрема ст. 97 КЗпП України, передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці.
При почасовій формі оплати праці заробітна плата визначається або за годинною тарифною ставкою, або за кількістю відпрацьованих робочих днів та денними тарифними ставками, або за місячними посадовими окладами.
Якщо працівником виконано повну місячну норму праці, то йому мають нараховувати оклад, якщо працівником відпрацьовано неповний місяць чи не виконано норму праці, то оклад нараховується пропорційно виконаній нормі праці (часу).
Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що якщо працівником, якому встановлено посадовий оклад (місячну тарифну ставку), відпрацьовано не повну місячну норму праці, то заробітну плату необхідно розраховувати пропорційно відпрацьованому часу, а саме виходячи з відпрацьованих днів.
Тобто, заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 243/2071/18, від 06.02.2019 року у справі № 408/3267/17, від 11.04.2019 року у справі № 408/2445/17-ц.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, 11, 12, 13 червня 2019 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці без поважних причин і не виконувала свої трудові обов'язки.
Вказані обставини підтверджуються, зокрема, власноруч написаною пояснювальною запискою ОСОБА_1 на ім'я начальника Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», в якій вона зазначила, що з 10.06.2019 року по 13.06.2019 року відвідувала лікаря, про що буде надана довідка.
При цьому, ані довідки, ані листка непрацездатності позивача за період її відсутності на робочому місці з 11 по 13 червня 2019 року, матеріали справи не містять.
Посилання апелянта на те, що 11.06.2019 року він виконував свої трудові обов'язки та разом із працівником ОСОБА_3 їздила на службовому автомобілі у м. Біла Церква до куратора банку колегія суддів не приймає до уваги, адже будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин, зокрема факту виконання своїх професійних обов'язків в цей день та мети поїздки, позивачем до суду надано не було.
Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції з показань свідка ОСОБА_3 , остання разом із ОСОБА_4 їздили у м. Біла Церква, де позивач вирішувала свої питання щодо можливості продовження роботи в ТВБВ № 10026/0638 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк".
Доводи апелянта про те, що вона протягом 12 та 13 червня 2019 року працювала у відділенні банку та готувала передачу справ, оформляла акти прийому-передачі основних засобів, цінностей, передавала печатки та ключі, колегія суддів відхиляє, адже вказані обставини також не підтверджуються жодним належним та допустимим доказом.
У свою чергу, відповідно до Табельного обліку використання робочого часу позивачем у червні 2019 року фактично було відпрацьовано 0 днів, заробітну плату за цей період ОСОБА_1 нараховано не було та відповідно вона не відображається як заборгованість у документах первинного бухгалтерського обліку банку.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідальність за забезпечення фіксування та достовірність відображених в них даних несуть особи, які підписали документ.
Наказом Державного комітету статистики від 25.12.2009 року за № 489 затверджено типові форми облікової документації зі статистики праці, а саме: Табель обліку використання робочого часу.
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що твердження позивача, що табель обліку робочого часу, який доданий до матеріалів справи не є доказом того, що позивач 11, 12, 13 червня 2019 року не була на роботі та не виконувала свої обов'язки є безпідставним, оскільки нарахування та виплати заробітної плати позивачу здійснювалося на підставі документів первинного обліку оплати праці та заробітної плати, до яких зокрема, відноситься і Табель робочого часу за червень 2019 року.
До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд, який у своїй постанові від 18.03.2020 року по справі 545/3672/16-ц зазначив, що стягненню підлягає тільки нарахована на підставі первинних документів, у тому числі Табелю обліку робочого часу, але не виплачена заробітна плата.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 не виконувала у спірний період обов'язків керуючого ТВБВ, оскільки табель обліку робочого часу було затверджено ОСОБА_2 як заступником керуючого ТВБВ, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно з Посадовою інструкцією заступника керуючого ТВБВ № 10026/0638 до повноважень останнього відноситься виконання обов'язків керуючого ТВБВ у разі його відсутності.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його поясненнями на обгрунтування позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.
Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
З огляду на вищевикладене, а також те, що при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Богуславського районного суду Київської області від 23 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку та моральної шкоди - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
Г.В. Крижанівська