Справа№752/15019/19. Провадження №11-кп/824/3539/2021. Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
Категорія: ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Суддя-доповідач у апеляційній інстанції - ОСОБА_2
Іменем України
1 вересня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання публічного обвинувачення в суді Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України,
за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_6
сторони захисту - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ,
Під час розгляду матеріалів апеляційного провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_7 , який діє у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_8 , з доповненнями та прокурора Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_10 , на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 25 червня 2020 року, ухвалений щодо ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
В обґрунтування клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою прокурор вказує на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні замаху на умисне особливо тяжке кримінальне правопорушення,передбачене ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі та у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.
Зазначає, що враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, зокрема й тяжкість отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, механізм отримання, їх локалізацію, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, перебування його у розшуку дає достатні підстави вважати, що обвинувачений може в подальшому переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню.
30.08.2021 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 , в якому він просить: відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання публічного обвинувачення в суді Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів; змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі постанови Верховного Суду від 14 липня 2021 року на строк до 11 вересня 2021 року, на запобіжний захід у виді особистого зобов'язання та покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 виконання обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
В обґрунтування клопотання вказує, що по даній кримінальній справі були долучені та досліджені матеріали (докази), надані сторонами обвинувачення та захисту; вже допитані потерпілий та свідки, на яких вказував прокурор; матеріали справи свідчать про те, що відсутні об'єктивні, належні та достатні фактичні дані, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначає, що немає підстав сумніватись в тому, що ОСОБА_8 під час судового провадження по даній справі буде прибувати за кожною вимогою до суду. Звертає увагу на те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою застосовується вже впродовж більше ніж 29-ти місяців.
Позиції учасників судового провадження
Відповідно до ч. 4 ст. 4221 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду, зокрема, про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін. Також враховуючи положення ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутність обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора в підтримку цього клопотання, який в судовому засіданні доповнив подане клопотання та просив продовжити запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою до набрання вироком місцевого суду законної сили, просив відмовити в задоволенні клопотання захисника; пояснення захисників, які просили відмовити в задоволенні поданого прокурором клопотання та просили задовольнити клопотання адвоката ОСОБА_7 , вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Мотиви Суду
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком, ухваленим у кримінальному провадженні №12018100010006694 від 11.07.2018 року щодо обвинуваченого:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який народився у с. Антоніни, Красилівського району Хмельницької області, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого, -
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є власністю засудженого.
Строк покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з 25.06.2020 року, зарахувавши, відповідно до вимог ст. 72 КК України, у строк покарання попереднє ув'язнення, починаючи з 27.03.2019 року (дати затримання) по 24.06.2020 року, включно, з розрахунку день за день.
Запобіжний захід ОСОБА_8 у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишено без змін.
Цивільний позов потерпілого задоволено частково. Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_11 - 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн. матеріальної шкоди та 100 000 (сто тисяч) грн. моральної шкоди.
ОСОБА_8 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та виправданий згідно з п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Також вирішені питання про долю речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні.
Під час судового розгляду суд відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте, Європейський Суд з прав людини, зокрема у справі «Лабіта проти Італії» зазначив, що продовжуване утримання особи під вартою може бути виправдане у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає доведеними обставини, які виправдовують щодо обвинуваченого ОСОБА_8 продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, колегія суддів з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України бере до уваги те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а ризики, заявлені при обранні запобіжного заходу на даний час не зменшились, зокрема можливість переховування від органів досудового розслідування та вчинення іншого кримінального правопорушення, та дійшла висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Доводи клопотання захисника з приводу того, що по даній кримінальній справі були долучені та досліджені матеріали (докази), надані сторонами обвинувачення та захисту, вже допитані потерпілий та свідки, на яких вказував прокурор, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки ризики, зазначені прокурором в клопотанні не перестали існувати на даний час.
Думка захисника з приводу того, що немає підстав сумніватись в тому, що ОСОБА_8 під час судового провадження по даній справі буде прибувати за кожною вимогою до суду є сумнівною, оскільки з урахуванням фактичних обставин справи, поведінки обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, перебування його у розшуку дає достатні підстави вважати, що обвинувачений може в подальшому переховуватися від суду.
Твердження захисника з приводу того, що запобіжний захід у виді тримання під вартою застосовується вже впродовж більше ніж 29-ти місяців - не приймаються до уваги та не є об'єктивними обставинами для зміни запобіжного заходу.
Зазначені в клопотанні доводи та підстави, з яких захисник просить змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням відповідних обов'язків, не знайшли свого підтвердження під час розгляду вказаних клопотань.
З врахуванням наведеного, колегія суддів, не вдаючись у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому дій, звертає увагу на те, що відповідно до змісту обвинувального акту, пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення обґрунтоване викладеними в обвинувальному акті фактами та інформацією, які у своїй сукупності здатні переконати пересічного об'єктивного спостерігача у тому, що обвинувачений може бути причетним до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Також, суд відповідно до вимог ст. 178 КПК України приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, характер висунутого ОСОБА_8 обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в сукупності з конкретними обставинами кримінального провадження, переконливо доводить, що суспільний інтерес, незважаючи на існування презумпції невинуватості, як переважував, так і досі переважує вимоги забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за оскаржуваним вироком, з метою попередження ризиків його переховування від суду чи вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, а також враховуючи ті обставини, що апеляційні скарги ще не розглянуті по суті, апеляційний суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_8 під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків в ході апеляційного розгляду, до набрання вироком місцевого суду законної сили.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 199, 331, 404, 405, 407, 418 ч. 1, 4221 ч. 4 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Клопотання з доповненням прокурора відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання публічного обвинувачення в суді Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком місцевого суду законної сили.
Клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_12 з ю б і н ОСОБА_13 Ш р о л ь