Справа №443/126/21
Провадження №2/443/899/21
іменем України
31 серпня 2021 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Павліва А.І.,
секретар судового засідання Стасів С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жидачівської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,
за участю:
представника позивача Яременка І.О. , -
встановив:
Стислий виклад позиції сторін.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Яременко І.О. подав до суду позовну заяву до Жидачівської міської ради Львівської області (відповідачі), у якій просить визнати за позивачкою в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 право власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бережницької сільської ради та житловий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , який фактично належав ОСОБА_5 , оскільки вона була його забудовником. Однак право власності на будинок не реєструвалося, тому відсутні правовстановлюючі документи. Станом на 30.06.1990 житловий будинок відносився до суспільної групи господарств - колгоспний двір. ОСОБА_5 була останнім членом колгоспного двору. На час смерті разом з нею проживали і були зареєстровані: син ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_3 , онуки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . За життя 14.11.2013 мати склала заповіт, згідно якого все своє майно заповіла позивачці по справі. Окрім позивачки, інших спадкоємців за заповітом чи осіб, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині не було. При зверненні до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини їй було відмовлено, оскільки в неї відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що належав померлій.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
У судовому засіданні представник позивачки позов підтримав повністю, покликаючись на викладені у ньому обставини, та просить суд його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов визнав, ствердивши про розуміння наслідків визнання позову, передбачених ст. 206 ЦПК України.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, однак подав до суду нотаріально завірену заяву про розгляд справи за його відсутності, визнання позову та відсутність заперечень проти його задоволення.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, однак подала до суду нотаріально завірену заяву про розгляд справи за її відсутності, визнання позову та відсутність заперечень проти його задоволення.
Заяви, клопотання учасників справи.
Представником позивача подано заяву про заміну відповідача його правонаступником (а.с.37), заяву про підтримання позовних вимог, долучення документів та призначення справи до розгляду по суті (а.с.46).
Представником відповідача подано заяву про розгляд справи за його відсутності та визнання позову (а.с.45).
Третіми особами подано заяви про розгляд справи за їх відсутності та визнання позову (а.с.39, 40).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 25.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.31-32).
Ухвалою підготовчого засідання від 06.04.2021 залучено до участі у справі правонаступника відповідача та відкладено підготовче засідання (а.с.41-42).
Ухвалою підготовчого засідання від 02.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.48-50).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення повністю виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідно до свідоцтва про народження від 14.12.1987, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 і її батьками є ОСОБА_12 та ОСОБА_5 (а.с.9).
Шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_5 розірвано 18.07.1990 року. Після розірвання шлюбу дружині присвоєно прізвище Николин, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 18.07.1990 (а.с.10).
ОСОБА_12 та ОСОБА_5 уклали Шлюб 15.08.1990. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 15.08.1990 (а.с.11).
ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Рогізне Жидачівського району Львівської області, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 07.04.2009 (а.с.12).
Згідно з рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 02.10.2012, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_19 розірвано (а.с.13).
14.11.2013 ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Бережницької сільської ради, яким заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що вона за законом буде мати право своїй дочці ОСОБА_1 (а.с.17).
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 07.11.2016, ОСОБА_20 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 07.11.2016. Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_1 » (а.с.14).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Жидачів Львівської області, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 24.01.2020 (а.с.15).
Згідно з довідкою Бережницької сільської ради №156 від 04.02.2020, житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 на праві особистої власності. Від імені ОСОБА_5 було посвідчено заповіт 14.11.2013 №262. ОСОБА_5 дійсно була зареєстрована та проживала в с. Рогізно до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті разом з нею були зареєстровані син ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_3 , онуки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (а.с.16).
07.05.2020 ОСОБА_1 складено заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_5 , яка посвідчена секретарем ВК Бережницької сільської ради Жидачівського району Львівської області та зареєстрована в реєстрі за №38 (а.с.18).
Довідкою Бережницької сільської ради №635 від 21.07.2020 встановлено, що ОСОБА_5 була забудовником житлового будинку по АДРЕСА_1 . Будинок побудований у 1991 році. Для будівництва житлового будинку була виділена земельна ділянка розміром 0,16 га (а.с.20).
Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №61045519 від 23.07.2020, після смерті ОСОБА_5 зареєстрована спадкова справа №66160518 (а.с.19).
Як вбачається з технічного паспорта від 03.08.2020, в АДРЕСА_1 розташований житловий будинок «А-1» загальною площею 54,9 кв.м., житловою площею 42,2 кв.м., разом з господарськими будівлями і спорудами, а саме: літньою кухнею «Б», гаражем «В», погребом «Г», сараєм «Д», убиральнею «Е», воротами №1, огорожею №2, колодязем «к» (а.с.21-24).
Постановою Жидачівської ДНК від 10.09.2020, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що належав померлій і є спадковим майном (а.с.25).
Згідно з витягом з погосподарської книги с. Рогізно Жидачівського району Львівської області від 12.04.2021 №799, в житловому будинку в АДРЕСА_1 станом на 30.06.1990, який відноситься до суспільної групи господарств - колгоспний двір, ОСОБА_5 була останнім членом колгоспного двору (а.с.47).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наявністю у позивачки права на спадкування за законом після смерті матері і неможливістю реалізації цього права (належного юридичного оформлення у позасудовому порядку) через його невизнання нотаріусом, який відмовив у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР (даної - ЦК УРСР), Закону України «Про власність» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).
Так, з введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.
Згідно з положеннями статті 4 Закону України «Про власність» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.
Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.
Приписами частини 1 статті 120 ЦК УРСР передбачено, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Згідно з положеннями частини 1 статті 121 ЦК УРСР володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору.
Нормою частини 2 статті 122 ЦК УРСР визначено, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Спірні правовідносини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 регулюються нормами ЦК України.
Так, відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно з приписами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Нормою частини 1 статті 1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Згідно з частиною 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Нормою статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Крім цього, суд зважає на роз'яснення, викладені у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи господарств - колгоспний двір, головою якого була ОСОБА_5 . Станом на 30.06.1990 у цьому житловому будинку була зареєстрована та проживала лише вона.
За життя ОСОБА_5 14.11.2013 зробила особисте розпорядження, склавши заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом буде мати право заповіла дочці ОСОБА_23 .
З огляду на дату смерті спадкодавця ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) питання спадкування регулюється нормами ЦК України. Єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 є її дочка ОСОБА_1 , яка висловила бажання прийняти спадщину, подавши у визначений законом строк відповідну заяву про це, тим самим вчинивши всі необхідні дії для прийняття спадщини.
Таким чином, ОСОБА_1 має законне право набути право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом, однак позбавлена можливості юридично оформити спадщину у визначений законом позасудовий спосіб, оскільки у цьому їй відмовлено уповноваженою особою (нотаріусом).
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що особисте майнове право ОСОБА_1 не визнається, відтак позивач має законні сподівання на судовий захист цього права в силу приписів статті 16 ЦК України, у зв'язку з чим і звернулася до суду, тому суд, з огляду на обґрунтованість та підставність позову, вважає, що позов слід задовольнити повністю.
На підставі статей 120, 121, 123 Цивільного кодексу Української РСР, статей 392, 1216, 1218, 1223, 1233, 1235, 1236, 1268, 1269 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: Львівська область, Стрийський (колишній Жидачівський) район, с. Бережниця, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Жидачівської міської ради Львівської області (місцезнаходження: Львівська область, Стрийський район (колишній Жидачівський район), м. Жидачів, вул. Шашкевича,2, ідентифікаційний код юридичної особи 04056167), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 на житловий будинок «А-1» загальною площею 54,9 кв.м., житловою площею 42,2 кв.м., разом з господарськими будівлями і спорудами (літньою кухнею «Б», гаражем «В», погребом «Г», сараєм «Д», убиральнею «Е», воротами №1, огорожею №2, колодязем «к»), що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.
У зв'язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 06 вересня 2021 року.
Головуючий суддя А.І. Павлів