Справа №443/349/21
Провадження №2/443/967/21
іменем України
03 вересня 2021 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Павліва А.І.,
секретар судового засідання Стасів С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів, визнання недійним договору №959824639 від 13.08.2020, -
встановив:
Стислий виклад позиції сторін.
ОСОБА_1 (позивачка) подала до суду позов до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (відповідач), в якому просить визнати недійним договір №959824639 від 13.08.2020 про надання кредитних коштів, укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».
В обґрунтування вимог щодо предмета спору покликається на те, що між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено Договір про надання їй кредитних коштів №959824639 від 13.08.2020, відповідно до якого нею було отримано позику. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Однак нею не було підписано даний договір. Відповідачем не повідомлено письмово їй всю необхідну інформацію щодо умов договору. Відповідач скористався тим, що їй, як позичальнику, об'єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг, а Відповідач, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», не надав їй відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. Встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання нею зобов'язань за договором є несправедливими умовами і можуть бути визнані недійсними. Порядок акцептування пропозиції Відповідачем не відповідає положенням абзацу 3 частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Договір про надання позики є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, а договір позики і кредитний договір укладаються у письмовій формі. Договір №959824639 від 13.08.2020 про надання позики на умовах фінансового кредиту містить ознаки Кредитного договору. В оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту. Працівниками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не надано їй розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом. У зв'язку з цим реально нарахований їй відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим за зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Відповідачем було введено її в оману на рахунок істотних умов договору, а зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та їй не було зазначено нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов'язання. Їй повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків), через що вона погодилася на укладання зазначених договорів. Також при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як їй запропонували укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах. Розмір нарахованих відсотків за кредитним договором значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.26-31), в обґрунтування якого покликаючись на те, що 18.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №959824639 відповідно до якого Фінансова установа надала позивачу кредит без конкретної споживчої мети кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позивач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Факт отримання та користування грошовими коштами відповідно до умов договору позивачем визнається та не заперечується. Станом на сьогоднішній день, зобов'язання за Договором належним чином не виконано з боку позивача. Виходячи з вищевикладеного, уклавши Договір Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід'ємною частиною до нього. Позивач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайт Фінансової установи. Інформація була надана Фінансовою установою з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши їх в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Позивач ініціювала укладення такого договору, оформивши заявку на сайті Фінансової установи. Цивільний кодекс України прирівнює електронний правочин до письмового. Договір було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а відтак посилання позивача щодо неналежності форми правочину є нікчемними. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладено на Договір та інформація про підпис міститься в кінці Договору у вигляді QR-коду. Договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті Товариства з урахуванням особливостей, визначених індивідуальною частиною. Договір укладено в належній формі та з дотриманням вимог чинного законодавства. ОСОБА_1 було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від Фінансової установи, тобто Позивач самостійно для себе визначила необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору, після чого проявила намір вступити з Відповідачем в договірні відносини на умовах визначених Правилами. Щодо надання екземпляру Договору та інших доказів, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Позивач має вже достатній досвід щодо укладення таких договорів та необмежену кількість часу для ознайомлення з умовами і порядком співпраці з фінансовою установою. Договір у зрозумілій формі містить у собі усю інформацію щодо сукупної вартості кредиту. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій його буде надано, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Позивача для укладення такого Договорору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач протягом тривалого періоду часу користувалася послугами та кредитними грошовими коштами Фінансової установи. Факт отримання грошових коштів - не заперечує. На Сайті Фінансової установи є всі відповідні дозвільні документи та ліцензії від регулятора, що підтверджують факт здійснення діяльності з дотриманням вимог чинного законодавства. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність Позивача, відповідність кредитного Договору законодавчим актам.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, однак подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заяви, клопотання, подані учасниками справи.
Позивачкою подано клопотання про витребування документів та заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.6, 7).
Представником відповідача подано заяву про розгляд справи за його відсутності та просить у позові відмовити повністю(а.с.93).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 18.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.19-20).
Ухвалою підготовчого засідання від 12.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.96).
Ухвалою судового засідання від 04.06.2021 відкладено розгляд справи .
Ухвалою від 03.09.2021 судом постановлено проводити розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (а.с.99).
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
13.08.2020 від імені ОСОБА_1 оформлено заявку з метою отримання кредиту у розмірі 20 000,00 грн, із зазначенням особистих даних (номеру мобільного телефону, персональних даних, e-mail, паспортних даних, номера банківської карти) (а.с.41).
Згідно з укладеним 13.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 договором №959824639, остання отримала кредит у розмірі 18 750,00 гривень строком на 126 днів зі сплатою процентів у розмірі 380,69 відсотків річних, що становить 1,04% в день від суми Кредиту за час користування ним (а.с.33-35).
Як вбачається з графіку платежів (додаток №1 до договору ), такий містить дати та суми платежів, які складаються з тіла кредиту і процентів за користування кредитом, загальну вартість кредиту та процентів за користування ним. Графік платежів підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (6Z76AUF7) (а.с.35).
У паспорті споживчого кредиту та Договорі №959824639 від 13.08.2020 зазначено інформацію та контактні дані кредитодався, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, та інші важливі правові аспекти (а.с.32-33, 33-35).
Довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором) (а.с.48).
З Договорів №235118576 від 04.07.2020, №709476074 від 06.07.2020 та довідками вбачається, що ці договори укладені між ОСОБА_1 та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і за своїм змістом вони є аналогічними договору №959824639 від 13.08.2020. Заборгованість за договорами №235118576 від 04.07.2020 та №709476074 від 06.07.2020 відсутня (а.с.49-50, 51, 53-55, 56).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із незгодою позивачки з умовами укладеного з відповідачем договору та діями відповідача, пов'язаними з укладенням цього договору.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон №675-VIII) та Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Приписами частин 1, 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3 статті 207 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України).
Частиною 1 статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Закону №675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Так, у статті 3 Закону №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону №675-VIII).
Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтями 11, 18 Закону № 1023-XII цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Положеннями частини 1 статті 19 Закону №1023-XII встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає:
1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;
2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Згідно з частиною 2 статті Закону №1023-XII підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про:
1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;
2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції;
3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;
4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг;
5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу;
6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;
7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби - місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець;
8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;
9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв'язку з покупкою та/або використанням продукції;
10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 13.08.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено в електронній формі договір №959824639, за умовами якого товариство надало позивачці кредит у розмірі 18 750,00 грн, строком на 126 календарних днів.
У Договорі передбачено сплату клієнтом за користування кредитом товариству у розмірі 380,69 % річних, що становить 1,04 % в день від суми кредиту за час користування ним.
Згідно з графіком платежів, який є додатком №1 до Договору, проценти за користування кредитом становлять 85,67 % від суми Кредиту або 16 063 грн 60 коп.
У пункті 7 «Реквізити та Підписи Сторін» Додатку №1 до Договору зазначено електронний підпис фізичної особи ОСОБА_1 та Довідці щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі - 6Z76AUF7.
Надаючи оцінку аргументам сторін суд зазначає таке.
З системного аналізу норм ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Проаналізувавши оскаржуваний Договір суд зауважує, що такий містить всі істотні умови.
Суд зазначає, що метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Суд звертає увагу на те, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Така послідовність може складатися з цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, або в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
В оскаржуваному Договорі наявний електронний підпис (одноразовий ідентифікатор), який складається з цифр і букви (6Z76AUF7.) та зазначено, що такий належить ОСОБА_1 .
Отже, Договір між сторонами було укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису (одноразового ідентифікатора). При цьому, ОСОБА_1 через Особистий кабінет на Веб-сайті відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого відповідачем було надіслано позивачці за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-коду, який позивачкою і було використано для підтвердження підписання кредитного договору.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на Веб-сайт товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету Договір між позивачкою та відповідачем не був би укладений. Відтак, укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивачки.
Таким чином, Договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тому відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
З огляду на викладене, суд доходить переконання, що Договір підписаний сторонами у належній (визначеній законом) формі та спосіб.
Суд зазначає, що інформація про відповідача, умови та порядок кредитування розміщені у відкритому доступі на його офіційному Веб-сайті, на якому, зокрема, і відбувалося укладення між сторонами в електронній формі Договору. Позивачка перед підписанням Договору мала можливість ознайомитися з цими умовами та порядком.
Суд зауважує, що правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами, шляхом укладення договору.
На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Таким чином, позивачка, підписавши Договір та Додаток №1 до нього, на переконання суду, підтвердила свою поінформованість з умовами та порядком кредитування та погодилася з ними. Крім цього, підписи у Договорі та Додатку №1 до нього підтверджують досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Також, укладення позивачкою в минулому договорів, ідентичних оскаржуваному, з тим самим товариством, та відсутність заборгованості за цими договорами, що підтверджується матеріалами справи, спростовує аргументи позивачки про необізнаність з умовами та порядком кредитування цим товариством.
Відтак, аргументи позивачки про ненадання відповідачем повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні Договору, є необґрунтованими, ґрунтуються виключно на припущеннях і спростовуються змістом Договору та іншими дослідженими судом наявними у справі доказами.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.
Суд зауважує, що грошові кошти надавалися позичальниці (позивачці) в кредит на 126 днів, що остання не заперечує. Позивачка належним чином повідомлена про порядок та розмір сплати відсотків на добу за користування кредитними коштами, оскільки підписала одноразовим ідентифікатором (6Z76AUF7) додаток №1 до Договору, у якому міститься повна інформація про кількість днів кредитування (126 днів), розмір процентної ставки на добу (1,04%), загальна сума нарахованих процентів (16 063,60 грн) та загальна вартість кредиту (34 813,60 грн). Водночас, доказів наявності умислу в діях відповідача щодо введення її в оману суду не надано, відтак суд доходить переконання про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним з указаних підстав.
Аргументи позивачки про нечесну підприємницьку практику, з огляду на викладені вище обставини, на переконання суду, є безпідставними.
Вищенаведені висновки суду повністю узгоджуються з правовими висновками, зробленими Верховним Судом 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 та 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності суд вважає, що укладення сторонами Договору у запропонованій відповідачем формі відповідало внутрішній волі позивачки і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, відповідачем створені усі умови для належного та повного інформування осіб (зокрема і позивачки), які мають намір отримати кредит, про умови та порядок його надання, а також його вартість, і позивачка мала можливість отримати усю необхідну інформацію щодо кредиту, дії відповідача ґрунтуються на вимогах закону, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
На підставі статей 203, 204, 205, 207, 215, 626, 630, 638, 639, 1054 Цивільного кодексу України, статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та керуючись статтями 10, 12, 19, 79, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (місцезнаходження: м. Київ, вул.Лейпцизька, 15 Б, 1 поверх, ідентифікаційний номер юридичної особи 38569246) про захист прав споживачів, визнання недійним договору №959824639 від 13.08.2020.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Дата складення повного судового рішення - 03 вересня 2021 року.
Головуючий суддя А.І. Павлів