Справа № 442/6013/21
Провадження №3/442/2297/2021
Іменем України
06 вересня 2021 року
Суддя Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi Гарасимків Л.І., розглянувши матерiали, якi надiйшли від ІП ВРПП Дрогобицького РВП ГУНП у Л/о л-нта поліції Ульчака І.М., про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , не працюючого,-
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
28.07.2021р., о 00.20 год., в с.Нагуєвичі, по вул.Набережна,16, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, від проходження медичного огляду та огляду на стан сп'яніння із застосуванням приладу «Драгер», тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.
Правопорушник в судовому засіданнні свою вину не визнав та суду пояснив, що він підтримує клопотання свого адвоката, просить справу провадженням закрити.
Адвокат Чебатар Є.О. в судовому засіданні підтримав письмове клопотання, просить справу провадженням закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністратративного правопорушення ( за ч.1 ст.247 КУпАП).
Заслухавши думку правопорушника, адвоката, свідка ОСОБА_2 , який суду пояснив, що транспортним засобом керував ОСОБА_3 - син ОСОБА_1 , він був присутнім на місці події ( 28.07.2021р.), який пояснював про це працівникам поліції, однак дана обставина не була взята до уваги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України слід закрити виходячи з наступного.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного.
Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднаються у чотири групи (елементні: об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими. Суб'єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб'єктивної сторони.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.
Судом взято до уваги той факт, що згідно Протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 099355 від 28.07.2021р., складеного ІП ВРПП Дрогобицького РВП ГУНП у Л/о л-нт поліції Ульчака І.М., виявлено, що 28.07.2021р. о 00год. 20 хв. громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки ВАЗ 2107, д.н.з НОМЕР_1 у с.Нагуєвичі по вул.Набережна,16, в стані алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови), від проходження медичного огляду та огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосування приладу «Драгер», тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, однак правопорушник ОСОБА_1 пояснював працівникам поліції, що він не керував транспортним засобом, а лише усував технічну несправність автомобіля, даним автомобілем керував його син ОСОБА_3 , який попрямував додому за необхідними для здійснення ремонту інструментами, а тому не вважав за необхідне проходити тест на перебування у стані алкогольного сп'яніння, доказів керування та/або порушення ОСОБА_1 ПДР, а матеріалах справи не міститься, отже належних та допустимих доказів керування ТЗ та вчинення гр. ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ст.ст. 121, 126 та 130 КУпАН - суду не надано, оскільки фото чи відеозапис такого в матеріалах справи відсутній, доказів передбачених ст.251 КУпАП, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та свідків передбачених ст 25ь КУпАП, про що також зазначається в протоколі - немає, пояснення свідків в матеріалах справи - відсутні, а протокол про адміністративне правопорушення грунтується виключно на припущеннях поліцейського Ульчак Ї М., який є упередженим, складений безпідставно, що суперечить чинному законодавству України, оскільки, докази не можуть грунтуватись на припущеннях, що виключає належність та допустимість даного доказу та є підставою для закриття адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Аналогічна правова позиція у подібних ситуаціях викладена у постановах Львівського апеляційного суду у справі № 944/4514/20 від 12.02.2021р.. № 461/9136/20 від 05.03.2021р. та №466/8078/20 від 23.02.2021р.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП, розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - наявність об єктивних та суб єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, шо винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п.2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Виходячи з положень ст.8, ст.62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (постанова Львівського апеляційного суду від 05.03.2021р. у справі №461/9136/20 провадження № 33/811/234/21).
Судом враховано той факт, що в Протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №099355 від 28.07.2021р., вказані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , однак при огляді відеозапису вбачається, що останні при складанні Протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол також підписується цими особами.
Судом взято до уваги, що процедура оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, детально регламентовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції УкраїниЮ листопада 2015 р. за № 1408/27853.
Пункт 1 розділу II цієї Інструкції (Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) передбачає, що протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до статті 254 КУпАП, а тому до Протоколу про адміністративне правопорушення долучаються - письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності, та відповідно відеозапис, як доказ керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Однак, при перегляді відеозапису в судовому засіданні, враховано, що на останньому абсолютно не відображено того факту, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем, а також, відсутній момент руху транспортного засобу марки ВАЗ 2107 д.н.з НОМЕР_2 по вул. Набережна,16, що у с.Нагуєвичі, Дрогобицького району, Львівської області, та на якому повинно бути зазначено ким і коли, яким записуючим пристроєм здійснено такий відеозапис та відсутні як самі свідки так і пояснення свідків щодо даного Факту, що дає підстави вважати про відсутність правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпеАП та свідчить про відсутність доказів події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
При цьому, приписами ч.3 ст.283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет. на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності (ч. 4). Разом з тим, такі пристрої повинні бути ідентифіковані, записи повинні містити прив'язки до часу та місця зйомки.
У відповідності до постанови Верховного Суду № 216/5226/16-а від 18.07.2019р, зі змісту якої вбачається, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови.
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що за відсутності достатніх доказів керування правопорушником ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, не можливо визнати останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України».
Аналогічна правова позиція у подібних ситуаціях викладена у постановах Львівського апеляційного суду по справах № 466/8078/20 від 23.01.2021р. та № 461/9136/20 від 05.03.2021р.
Крім того, судом враховано, що відеозапис долучений до матеріалів справи поліцейськими не є суцільним, а переривається (камера виключалась з невідомих підстав) та не відображає всього спектру подій, які відбувались, що є порушенням та не повинно братися до уваги, а тому не може бути належним та допустимим доказом винуватості ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства, що є самостійною підставою для закриття адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Аналогічна правова позиція у подібних ситуаціях викладена у постанові Львівського апеляційного суду по справах № 466/6121/20 від 03.02.2021р.
Згідно з статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції Фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів Фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.11.2018р. у справі № 524/5536/17
Водночас, відповідно до п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував Факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.
Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.03.2019 року по справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 року по справі № 161/7068/16-а, також у постанові Верховного Суду від 15.11.2018р. у справі № 524/5536/17.
У відповідності до постанови Верховного Суду № 216/5226/16-а від 18.07.2019р., зі змісту якої вбачається, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні жодні належні та допустимі докази, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим справа стосовно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Так, згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст.55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Зі змісту ст.ст.7, 9, 251 КУпАП випливає, що особа може бути притягнена до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку за умови вчинення нею адміністративного правопорушення, факт вчинення якого підтверджується належними доказами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.ст. 245,252 та 280 КУпАП, в справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції Фото- і кінозйомки, відеозапису. або свідками
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. (далі - Конвенція; в Україні Конвенція була ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 17.07.1997р.), гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що, у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що, стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до пункту 24 постанови пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року за № 14 (з наступними змінами і доповненнями) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вбачається, що Верховний суд звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, їх захисників.
Статтею 271 КУпАП передбачено, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
Однак, як вбачається із поданих матеріалів справи, хоча в матеріалах справи є Акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, проте не зазначена дата складання останнього, що є окремою підставою вважати проведення такого огляду на стан алкогольного сп'яніння - недійсним, оскільки свідки були відсутні, відеозапису також немає, то цей огляд на стан алкогольного сп'яніння є недійсним на підставі ч. 5 ст. 266 КУпАП.
Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Pocii»(Karelin v.Russia), заява № 926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі у відповідності до п.1 ч.1ст.247 КУпАП. На підставі наведеного, керуючись ст.ст.130, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Гарасимків Л.І.