Справа № 442/7748/20
Провадження № 2/442/255/2021
судового засідання
22 лютого 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючої судді - Курус Р.І.
з участю секретаря судового засідання - Рикало А.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Перша Дрогобицька державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, -
з участю представника позивача - адвоката Тунського А.Р.,
представника відповідача - адвоката Стаценко М.Ф.,
15.12.2020 на підставі розпорядження керівника апарату Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Харів І.М. №221 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ», в провадження судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області - Курус Р.І. надійшла вказана позовна заява.
16.12.2020 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області направлено запит щодо реєстрації місця проживання відповідача, відповідь на який отримано 23.12.2020.
Ухвалою від24 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в даній справі.
20.01.2021 до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про передачу справи за територіальної підсудністю за місцем її проживання.
Під час проведення підготовчого судового засідання представник відповідачки клопотання про передачу справи за підсудністю підтримав, вказавши, що предметом позову є немайнова вимога - визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, а тому відсутні підстави для альтернативної чи виключної підсудності, а тому просить вирішити питання про передачу справи за місцем проживання відповідачки. Разом з тим, якщо суд прийде до переконання про відсутність підстав для передачі справи за підсудністю, просить залишити позо без руху у зв'язку з неповною сплатою судового збору, зобов'язавши позивача сплатити судовий збір як за майнову вимогу.
Представник позивача просив відмовити в задоволенні клопотань, вказавши, що позивачем заявлено немайнову вимогу, оскаржено свідоцтво про право на спадщину, предметом якого є нерухоме майно, яке знаходиться в м. Дрогобичі, а тому вважає, що відсутні підстави для передачі справи за місцем проживання відповідача та для сплати судового збору як за майнову вимогу.
Треті особи в підготовче судове засідання не з'явились, від Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи у їхній відсутності.
Інші особи причин неявки не повідомили.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення клопотань відповідача та її представника.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
В той же час, ч. 1 ст. 30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року (справа № 296/1657/17) зроблено висновок, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
При цьому, тлумачення положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України свідчить про те, що правила виключної підсудності застосовуються до будь-яких позовів, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно (виникненням, зміною, припиненням).
З огляду на те, що позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 17.06.2010 року, що посвідчують право власності відповідачки ОСОБА_2 на земельні ділянки, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 та безпосередньо пов'язані з правом останньої на це майно, а тому відсутні підстави для передання даної справи за підсудністю в порядку ч. 1 ст. 27 ЦПК України.
Що стосується клопотання представника відповідача про залишення позовної без руху, суд виходить з того, що відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Позивачем, який є фізичною особою, 07.12.2020 подано до Дрогобицького міськрайонного суду позовну заяву, в якій заявлено вимогу щодо визнання правочину з нерухомістю недійсним, і при зверненні до суду сплачено судовий збір за двома квитанціями від 03.12.2020 в сумі по 840,80 грн. кожна, а.с. 3, 4.
Зазначені позовні вимоги є немайновими, а тому, на переконання суду, позивачем вірно визначено та сплачено розмір судового збору.
За таких обставин доводи представника відповідача про те, що зазначений спір є майновим і повинен бути оплаченим судовим збором як для позовів майнового характеру є необґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 30 ЦПК України, -
В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про передачу справи за територіальною підсудністю - відмовити.
В задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Стаценка М.Ф. про залишення позовної заяви без руху - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду виготовлено 22 лютого 2021 року.
Суддя Курус Р.І.