Справа № 461/7396/21
Провадження № 2/461/1872/21
06.09.2021 року. м. Львів.
Суддя Галицького районного суду м. Львова Юрків О.Р.,
вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Львівської міської ради ( адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл.. Ринок, 1), ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання незаконним рішення Узгоджувальної комісії по земельних спорах,-
Позивачка звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення Узгоджувальної комісії по земельних спорах, з підстав наведених у фабулі позову.
Із позовних вимог вбачається, що позивач просить: 1) визнати незаконним та скасувати рішення Львівської міської ради в особі Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів від 29.06.2021 року протокол №5 про погодження межі між земельними ділянками на АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 за звернення ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року (справа № 296/1657/17) зроблено висновок, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
При цьому, тлумачення положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України свідчить про те, що правила виключної підсудності застосовуються до будь-яких позовів пов'язаних з правом особи на нерухоме майно (виникненням, зміною, припиненням).
Таким чином, з врахуванням визначених правил підсудності, даний позов не підсудний Галицькому районному суду м. Львова, оскільки земельна ділянка не перебуває в межах територіальної підсудності вказаного суду.
Згідно п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України,суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Галицькому районному суду м. Львова та її необхідно надіслати за підсудністю до Залізничного районного суду м. Львова.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.30,31,187,261,354 ЦПК України, -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Львівської міської ради ( адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл.. Ринок, 1), ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання незаконним рішення Узгоджувальної комісії по земельних спорах - передати на розгляд Залізничного районного суду м. Львова за підсудністю.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Р. Юрків.