Справа №141/329/13-ц
Провадження №2-і/141/1/21
31 серпня 2021 року смт. Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Климчука С.В.,
при секретарі судового засідання Солоненко І.Д.,
за участю сторін:
стягувача (первісного позивача): не з'явився,
заявника (правонаступника стягувача): не з'явився,
боржника (відповідача): не з'явилась,
представника боржника (відповідача): адвоката Ходака В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі № 141/329/13-ц, -
До Оратівського районного суду Вінницької області 04.09.2019 року надійшла заява ТОВ «Фінансова компанія«Європейська агенціяз повернення боргів» про заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що в провадженні Оратівського районного суду Вінницької області перебувала справа № 141/329/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № R53100331594В від 14 вересня 2012р.
04.06.2013 р. рішенням Оратівського районного суду Вінницької обдасті у справі № 141/329/13-ц позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № R53100331594В від 14 вересня 2012р. задоволено повністю.
02.10.2013 р. Оратівським районним судом Вінницької області було видано відповідний виконавчий лист у справі № 141/329/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 58624,36 грн. та судового збору в розмірі 587,00 грн.
7 листопада 2014 року між ПАТ «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір про відступлення права вимоги № 071114нв, у відповідності до умов якого, первісний кредитор передав (відступив) Новому кредитору (Позивачу) свої Права вимоги до відповідача, а Новий кредитор (Позивач) набув Права вимоги Первісного кредитора за кредитним договором, укладеним з відповідачем.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 071114нв від 07.11.2014 року (Реестру прав вимоги № 1) (витяг з Додатку № 1 - РЕЄСТРУ ПРАВ ВИМОГИ додається) позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 63163,21 грн., з яких: - 48581,64 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 14581,57 грн. - прострочену заборгованість за процентами.
ПАТ «ВТБ Банк», як стягувач, виконавчий документ не передав заявнику для звернення його до виконання та місцезнаходження вказаного виконавчого листа невідоме, а втрата виконавчого листа позбавляє стягувача права на повторне звернення судового рішення до виконання. Рішення Оратівського районного суду Вінницької області у справі № 141/329/13-п про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 58624.36 грн. та судового збору в poзмірі 587,00 грн. станом на 04.09.2019 року залишається не виконаним, а виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист №141/329/13-ц на виконанні у відповідних органах державної виконавчої служби не перебувае та первісним кредитором не передавався новому кредитору, а також до суду першої інстанції не повертався, тобто оригінал виконавчого листа втрачено не з вини стягувача.
Наразі місцезнаходження виконавчого листа щодо боржника невідоме та можливість його встановлення відсутня. Отже, виконавчий документ стягувачем втрачено.
На підставі наведеного Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить замінити стягувача, видати дублікат виконавчого документа та поновити строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі № 141/329/13-ц.
Ухвалою судді Оратівського районного суду Вінницької області від 26.07.2021 року було призначено справу до судового розгляду на 05.08.2021 року з викликом сторін.
Судове засідання, призначене на 05.08.2021 року, відкладено за клопотанням представника відповідача на 17.08.2021 року.
Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 17.08.2021 року відкладено судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання на 31.08.2021 року.
Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в судове засідання не з'явився. При цьому, 25.08.2021 року на адресу Оратівського районного суду Вінницької області надійшло клопотання представника ТОВ ФК «ЄАПБ» на вимогу ухвали Оратівського районного суду Вінницької області від 17.08.2021 року, згідно якого долучає належним чином завірені копії документів.
Стягувач Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явився.
В судовому засіданні 31.08.2021 представник боржника ОСОБА_1 адвокат Ходак В.В. просив відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі № 141/329/13-ц на підставі заперечення від 16.08.2021 року.
Суд, заслухавши адвоката Ходака В.В., розглянувши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 04.06.2013 року у справі № 141/329/13 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" заборгованість за кредитним договором №R53100331594В від 14.09.2012 року в розмірі 58624,36 грн. (п'ятдесят вісім тисяч шістсот двадцять чотири гривні тридцять шість копійок) та сплачений судовий збір в розмірі 587,00 грн. (п'ятсот вісімдесят сім гривень 00 копійок).
Як вбачається з договору № 071114 вб (нв) від 07.11.2014 року про відступлення прав вимоги, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в особі генерального директора Ревунова Романа Олеговича та Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк». Новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.
Згідно з реєстром прав вимоги № 1 до договору про відступлення права вимоги № 071114 нв від 07.11.2014 року, наявна інформація про боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № R53100331594В від 14.09.2012 року, порядковий номер у списку 2257.
14.11.2014 року ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про відступлення прав вимог а також повідомлення про порядок погашення заборгованості по кредитному договору №R53100331594В від 14.09.2012 року.
Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 55 ЦПК України передбачено, що у разі припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно п. 2 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: правонаступництва.
Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
У відповідності до вимог ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 514 ЦК України прередбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництвом на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження. Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, переходить і право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним для розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Таким чином, в результаті укладання 07.11.2014 року договору про відступлення прав вимоги № 071114 вб (нв), укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» відбувся перехід прав та обов'язків за грошовим зобов'язанням від Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Серед вимог є вимоги до боржника ОСОБА_1 .
Такий перехід прав за своїм змістом є відступленням права вимоги, що передбачено п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України.
Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Такий висновок міститься у рішенні Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц.
Згідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В ч. 4 ст. 263 ЦПК України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, заява ТОВ «ФК «ЄАПБ» в частині заміни сторони (стягувача) виконавчого провадження по справі № 141/329/13-ц, з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо підстав поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_1 та видачу його дублікату, суд керується наступним.
В силу п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа напряму залежить від задоволення вимоги про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до листа Оратівського відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хельницький) на виконання ухвали у справі № 141/329/13-ц від 26.07.2021 року повідомляє, що 20.11.2013 року на виконання до відділу надійшов виконавчий лист № 141/329/13-ц виданий 02.10.2013 року Оратівським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк». 30.08.2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_1 відсутні відомості.
Також як вбачається з акту прийому-передачі реєстру прав вимоги за договором про відступлення права вимоги № 071114 нв від 07.11.2014 року первісний кредитор публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» передав, а новий кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв: оригінал реєстру прав вимоги від 07.11.2014 року та реєстр прав вимоги в електронному вигляді наданий на електронну пошту (реєстр прав вимог_071114.xlsx), у розмірі 1,35 МБ (1417608 байт).
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зазначає, що ПАТ «ВТБ Банк», як стягувачем не було передано заявнику виконавчого документу для звернення його до виконання, та місцезнаходження виконавчого листа заявнику невідоме.
При цьому, інших доказів щодо підстав втрати виконавчих листів заявником суду не надано.
Що стосується доводів заявника про необхідність обов'язкового виконання судових рішень, які набули чинності, то в цій частині суд вважає за необхідне вказати наступне.
Виконання судового рішення є невід'ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу I Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу I Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини").
Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу I Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.
Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу I Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.
ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі "Салов проти України" зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову "передбачений законом", є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись "законом", якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.
Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").
Отже, аналіз рішень ЄСПЛ свідчить про те, що вказаний міжнародний судовий орган дотримується позиції, за якою виконання судового рішення як і пред'явлення позову до суду (позовна давність) повинно обмежуватися певним строком, який визначається внутрішнім національним законодавством кожної країни.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) строк пред'явлення інших виконавчих документів до виконання - протягом року, якщо інше непередбачено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судоверішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку про те, що звертаючись до суду із заявою про видачу виконавчого листа та поновлення строку на його пред'явлення, представником заявника не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження втрати оригіналу виконавчого документа, а також враховуючи те, що строк, встановлений для пред'явлення виконавчого листа до виконання, вже минув, при цьому, заявник не навів жодної поважної причини для його поновлення, а відтак, у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в частині видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення на виконання виконавчого документа слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року, ст.ст. 258, 260, 433,442 ЦПК України, п.4 ч. 17 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» від 27.08.2019 року про заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання задовольнити частково.
Замінити первісного стягувача ПАТ «ВТБ Банк» (код ЄДРПОУ 14359319) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) при виконанні рішення суду у справі № 141/329/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 58624,36 грн. та судового збору в розмірі 587,00 грн.
У видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» дублікату виконавчого листа по справі № 141/329/13-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та поновленні строку пред'явлення до виконання виконавчого листа по справі № 141/329/13-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 відмовити.
Копію ухвали суду направити сторонам у справі.
Повний текст ухвали суду виготовлено 06.09.2021 року.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя С.В. Климчук