Справа № 132/895/21
Провадження № 2/132/385/21
Іменем України
20.08.2021р. Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого - судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання - ПІДГЕРСЬКІЙ О.В., за участі: позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в місті Калинівка Вінницької області, у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 132/895/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за просточку сплати аліментів,
25.03.2021р. до Калинівського районного суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 6185,09грн. В обґрунтування цієї вимоги зазначила, що раніше з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилась спільна дитина - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 28.03.2016р. у справі № 132/731/16-ц були стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу (заробітку), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідно її віку щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, тобто з 11.03.2016р. до повноліття сина. Не дивлячись на це, відповідач допустив заборгованість зі сплати аліментів, розмір якої згідно розрахунку головного державного виконавця відділу ДВС Калинівського РУЮ Гузь Л.А. станом на 01.04.2021р. за період з 11.03.2016р. по 01.03.2021р. складає 6185,09грн., у зв'язку із чим, вимушена звернутись до суду із вказаним позовом, який просить задовольнити.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2021р., вказаний позов переданий на розгляд судді Сєліну Є.В., який своєю ухвалою від 31.03.2021р. відкрив за ним провадження за правилами загального позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву, яка надійшла на адресу суду 24.06.2021р., відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити, оскільки сума заборгованості виникла з незалежних від нього причин, а тому відсутній умисел на ухилення від сплати аліментів, окрім цього, вся заборгованість ним сплачена, на підтвердження чого надано довідку-розрахунок №50884765.
Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 06.07.2021р., закрите підготовче провадження у даній цивільній справі, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
Предмет та підстава позову не змінювались, позовні вимоги не збільшувались.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов.
Заслухавши вступні промови сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши наявні у ній докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом достеменно встановлено, що сторони раніше перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилась спільна дитина - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 16.01.2017р. у цивільній справі № 132/3391/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, яке набуло 27.01.2017р. законної сили, та Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 07.12.2015р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Калинівського районного управління юстиції у Вінницькій області.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 28.03.2016р. у цивільній справі № 132/731/16-ц, яке набуло законної сили 07.04.2016р., стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу (заробітку), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідно її віку щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, тобто з 11.03.2016р. до повноліття сина.
Відповідно до довідки-розрахунку № 50884765 головного державного виконавця Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Гузь Л.А., заборгованість по сплаті аліментів за рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 28.03.2016р. у цивільній справі № 132/731/16-ц, відсутня, переплата станом на 01.06.2021р. становить 199,66грн.
Частиною 1 статті 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Згідно п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена статею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Частиною 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимий доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 умисно ухилявся від сплати аліментів на утримання свого сина, а тому не можливо виключити ту обставину, що заборгованість могла утворитися, з незалежних від останнього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.
Крім цього, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не надано чіткий розрахунок розміру пені, за допомогою якого суд міг би визначити, чи відповідає він вимогам діючого законодавства.
За таких обставин, розмір пені та правильність її обрахування, а також наявність вини відповідача у несплаті аліментів, не були доведені належними та допустимими доказами, а тому виходячи лише з цих підстав суд залишає позов без задоволення, що не позбавляє можливості позивачу, повторно звернутися до суду із позовом про стягнення пені у разі виникнення заборгованості зі сплати аліментів.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст. 141, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за просточку сплати аліментів - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Калинівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя