Справа № 132/2407/21
3/132/1426/21
іменем України
01.09.2021р. м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області СЄЛІН Є.В., при секретарі судового засідання КУЛИК Т.С., за участі прокурора БОНДАРУК І.А., особи, відносно якої складений адміністративний протокол ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівки Вінницької області матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Пальчик Катеринопільського району Черкаської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, пенсіонера, депутата Калинівської міської ради Вінницької області 8-го скликання, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч.1 ст.172-6 КУпАП,
ОСОБА_3 - будучи депутатом Калинівської міської ради Вінницької області 8-го скликання, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» в силу підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, а також суб'єктом адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена статтею 172-6 КУпАП, в порушення вимог частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, а саме 19.04.2021р. о 09год.08хв., без поважних причин, подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «Щорічну» за 2020 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердив обставини несвоєчасного подання декларації, які зазначені ним у письмовому поясненні від 16.07.2021р.
Прокурор БОНДАРУК І.А. в судовому засіданні підтримала обставини, викладені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, посилаючись на наявність в діях ОСОБА_3 ознак діяння, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Заслухавши пояснення правопорушника, позицію прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25 травня 1998 року «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, повязані з корупцією» розяснено, що у справах даної категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин, передбачених ст.ст. 247, 280 КУпАП. При цьому необхідно особливу увагу звертати на те чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності, чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною в його вчиненні, чи належить вона до суб'єктів вказаного правопорушення.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 172-6 КУпАП України передбачена відповідальність за несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.
Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч.1 ст.172-6 КУпАП є формальним, обовязковим елементом його об'єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне несвоєчасне подання електронної декларації, а тому, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобовязані довести суду наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на несвоєчасне подання електронної декларації.
Крім того, згідно з п.2 роз'яснень спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (надалі - ВССУ) «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року, під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо; субєктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Крім того, на умисну форму вини, а також наявність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, як на обов'язкові ознаки корупційного правопорушення також звертає увагу Конституційний Суд України в рішенні від 06.10.2010 року (справа №1-27/2010).
Наявними матеріалами встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до рішення 1-ої сесії 8-го скликання Калинівської міської ради Вінницької області № 2 від 20 листопада 2020 року «Про визнання повноважень депутатів Калинівської міської ради 8-го скликання», є депутатом Калинівської міської ради Вінницької області 8-го скликання.
За змістом підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є депутати місцевих рад.
Таким чином, ОСОБА_3 є суб'єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Відповідно до ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», зазначені у пункті 1 підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Роз'ясненням № 1 Національного агентства з питань запобігання корупції від 03.02.2021р. роз'яснено, що щорічна декларація, яка подається відповідно до ч.1 ст.45 Закону у період з 00год.00хв. 01 січня до 00год.00хв. 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
За результатами моніторингу загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщені на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції установлено, що ОСОБА_3 - 19.04.2021р. о 09год.08хв. подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «Щорічну» за 2020 рік.
Отже, ОСОБА_3 в порушення вимог частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, а саме 19.04.2021р. о 09год.08хв., без поважних причин, подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «Щорічну» за 2020 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Вина ОСОБА_3 у вчиненні вказаного правопорушення в повному обсязі доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 339 від 16.07.2021р.; роздруківкою із Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно якої ОСОБА_3 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «Щорічної» за 2020 рік на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції - 19.04.2021р. о 09год.08хв., декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «Щорічної» за 2020 рік; письмовим поясненням ОСОБА_3 , в якому останній як причину несвоєчасного подання декларації вказує відсутність мережі інтернет вдома та погане самопочуття (фізичне, психологічне), а також витягами з рішень, протоколів, наказів та розпоряджень, та іншими матеріалами справи.
Вище перелічені докази узгоджуються між собою, будь-яких сумнівів у їх належності, допустимості не має, в сукупності підтверджують вину ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
ОСОБА_3 вчинив бездіяльність, що вказує на наявність в останнього непрямого умислу, тобто халатного відношення до вимог закону та свідчить про наявність в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
ОСОБА_3 не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність виключних обставин (хвороба, перебування лікуванні, настання стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічні збої офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребування відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебування (триманням) під вартою тощо), які не давали йому можливості виконати вимоги закону.
Згідно ч.4 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавчо встановлений строк, протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення, обчислюється саме з моменту виявлення корупційного адміністративного правопорушення та такий не ототожнюється із часом складання протоколу про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції, ОСОБА_3 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «Щорічної» за 2020 рік, - 19.04.2021р. о 09год.08хв.
Всю наявну інформацію, що стосується обставин даної справи, необхідну для подальшого складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області отримало з Калинівської міської ради Вінницької області згідно листа від 05.05.2021р. № 02-21-770 - 11.05.2021р.
ОСОБА_3 був запрошений та надав письмові пояснення щодо сутті адміністративного правопорушення - 16.07.2021р.
Цього ж дня, а саме 16.07.2021р. складений протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 339.
Таким чином, виходячи із дня вчинення та дати виявлення правопорушення, на момент розгляду судом цієї справи, строк накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення не витік.
У відповідності до ст.23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Враховуючи обставини правопорушення, дані про особу, яка притягується до відповідальності, зокрема те, що ОСОБА_3 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, обставини, що пом'якшують його відповідальність, а також відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про необхідність накладення на нього стягнення у мінімальних межах санкції статті. За своїм видом та розміром накладене на ОСОБА_3 стягнення сприятиме досягненню визначеній у ст.23 КУпАП меті адміністративних стягнень та відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.
ОСОБА_3 порушено вимоги Закону України «Про запобігання корупції», який визначає засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, щодо системи об'єктивного фінансового контролю за майновим станом публічних службовців, тобто вчинене протиправне, винне діяння за яке законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно ст. 22 КУпАП, при малозначності правопорушення суддя може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням, проте законодавство не містить їх або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Очевидно, це такі правопорушення, які не становлять шкідливості й не завдають збитків державним або суспільним інтересам, або безпосередньо громадянам.
Згідно рішення ЄСПЛ в справі «Гурепка проти України» від 08.07.2010р., де суд, зокрема, зазначив, що адміністративні правопорушення через суворість санкцій, слід відносити до фактично кримінальних правопорушень, з усіма гарантіями статті 6 Конвенції та, відповідно, й статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції; ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, в справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02) провадження в справі про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.51 КУпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
Міжнародні стандарти протидії корупції зобов'язують держави вживати заходів для встановлення у своєму національному законодавстві відповідальності за вчинення корупційних діянь. Це закріплено, зокрема, у Главі ІІ «Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією» від 27.01.1999 року, Главі ІІ Додаткового протоколу до неї від 15.05.2003 року, Главі ІІІ «Конвенції ООН проти корупції» від 31.10.2003 року, що ратифіковані Верховною Радою України 18.10.2006 року та є обов'язковими для України.
Таким чином, адміністративні правопорушення пов'язані з корупцією, не можуть визнаватися малозначними.
Визнання адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією малозначним суперечить принципам запобігання і протидії корупції, не відповідає міжнародним стандартам у цій сфері, не сприятиме зміцненню авторитету країни, завдасть шкоди демократичним засадам управління суспільством, функціонування державного апарату, порушить встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування.
Отже, виходячи з викладеного, судом не встановлено обставин, які б значно знижували суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_3 правопорушення та свідчили про малозначність застосування превентивних антикорупційних механізмів.
Відповідно, до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Враховуючи наведене суд вважає, що з ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 172-6, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя,-
ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850грн. на користь держави на рахунок (IBAN) UA978999980313060106000002776, отримувач: ГУК у Він.обл./м.Калинівка/21081100, код ЄДРПОУ 37979858, Казначейство України (ЕАП).
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП).
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Калинівський районний суд Вінницької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя