Житомирський апеляційний суд
Справа №296/8010/20 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.
Категорія 80 Доповідач Талько О. Б.
31 серпня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Баліцької Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/8010/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер - ВС" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 1 квітня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Сингаївського О.П.,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що з 15 квітня 2019 року й до 22 травня 2020 року обіймала посаду фінансового директора ТОВ “Партнер-ВС”. Наказом від 22 травня 2020 року її звільнено з роботи на підставі ст.38 КЗпП України.
ОСОБА_1 вказує, що у день звільнення відповідач не виплатив їй усі належні кошти при звільненні й не повідомив про нараховані суми.
Остаточний розрахунок з нею був здійснений лише 25червня 2020 року, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.
Враховуючи вищезазначене, позивачка просила стягнути з ТОВ “ Партнер-ВС” на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 31745 грн. 12 коп.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 1 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Зокрема, зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що сам лише факт її перебування на території підприємства 22 травня 2020 року не створює для відповідача обов'язку здійснити з нею повний розрахунок. Однак, поза увагою суду залишилась та обставина, що 24 квітня 2020 року, окрім заяви про звільнення, вона написала заяву про надання їй відпустки з 27 квітня 2020 року по 21 травня 2020 року. Тобто, заяву про надання їй відпустки вона написала у порядку, передбаченому ч.1 ст.3 Закону України “ Про відпустки”- за 28 днів до дати звільнення. Отже, датою звільнення є останній день відпустки, й відповідач зобов'язаний був у цей день виплатити їй всі належні при звільненні суми.
Стверджує, що вона скористалась правом на надання їй невикористаної відпустки перед звільненням й після закінчення відпустки не мала наміру продовжувати трудові правовідносини з відповідачем.
Пояснює, що 22 травня 2020 року вона прибула до відділу кадрів, ознайомилася з наказом про звільнення та отримала трудову книжку. Також вона звернулася до адміністрації ТОВ “ Партнер-ВС” з усною вимогою про здійснення з нею розрахунку. Однак, їй повідомили про те, що кошти будуть перераховані на її банківський рахунок.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що у день звільнення позивачка не працювала, що підтверджується табелем обліку робочого часу. Таким чином, обов'язок виплатити їй усі належні при звільненні суми виникає у роботодавця не пізніше наступного дня після пред'явлення нею вимоги про розрахунок. З 27 квітня 2020 року по 22 травня 2020 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці, отже у день звільнення кошти їй не були виплачені. Оскільки жодної вимоги про виплату належних при звільненні сум вона не пред'являла, адміністрація товариства прийняла рішення про виплату цих коштів 25 червня 2020 року шляхом їх перерахування на банківський рахунок, відкритий на її ім'я.
Таким чином, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу.
Представник відповідача не визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що з 15 квітня 2019 року ОСОБА_1 обіймала посаду фінансового директора ТОВ “ Партнер-ВС”.
24 квітня 2020 року позивачка звернулась до адміністрації ТОВ “ Партнер-ВС” із заявою про надання їй відпустки з 27 квітня по 21 травня 2020 року.
Цього ж дня нею подано заяву про звільнення з роботи за власним бажанням.
Наказом генерального директора ТОВ “ Партнер-ВС” №85-к від 15 травня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади фінансового директора на підставі ст.38 КЗпП України з 22 травня 2020 року.
Матеріали справи свідчать, що позивачка з 27 квітня по 21 травня 2020 року перебувала у відпустці.
Наказом генерального директора ТОВ “ Партнер-ВС” від 15 травня 2020 року №186-к ОСОБА_1 22 травня 2020 року надано один календарний день відпустки.
В судовому засіданні також встановлено, що остаточний розрахунок з позивачкою здійснений 25 червня 2020 року. Заробітна плата за квітень 2020 року у розмірі 20220 грн. 47 коп. та за травень 2020 року у сумі 22217 грн. 44 коп. була перерахована відповідачем на картковий рахунок ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать, у день звільнення. У разі невиконання такого обов'язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Частиною 1 статті 3 Закону України “ Про відпустки” передбачено, що за бажанням працівника у разі його звільнення ( крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
Як встановлено в судовому засіданні, перед звільненням ОСОБА_1 перебувала у відпустці. День її звільнення - 22 травня 2020 року, був останнім днем її відпустки.
Отже, враховуючи вищезазначені положення трудового законодавства, відповідач зобов'язаний був у день звільнення виплати позивачці всі належні їй суми. Та обставина, що вона у цей день перебувала у відпустці не звільняє відповідача від обов'язку, встановленого статтею 116 КЗпП Украни. Заробітна плата виплачувалась ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів на картковий рахунок, відкритий на її ім'я у АТ “ Альфа-Банк”. Таким чином, відповідач мав можливість здійснити остаточний розрахунок, незалежно від того, працювала ОСОБА_1 22 травня 2020 року, чи перебувала у відпустці.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги є обґрунтованими.
Наявна в матеріалах справи довідка ТОВ “ Партнер-ВС” від 9 березня 2021 року містить інформацію про заробітну плату ОСОБА_1 за березень та квітень 2020 року, а також її середньоденний заробіток.
Таким чином, колегія суддів погоджується із здійсненим позивачкою розрахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні й вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення на її користь 31745 грн. 12 коп.
Оскільки позовні вимоги задоволено, з відповідача підлягає стягненню 5500 грн., сплачених ОСОБА_1 за надання правничої допомоги відповідно до договору від 18 вересня 2020 року, акта №1 від 18 вересня 2020 року та квитанції №3 від 12 березня 2021 року.
Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 1 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер - ВС" ( 10001, м. Житомир, вул. С. Параджанова, №93, код ЄДРПОУ 39268892) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 31745 грн. 12 коп., 2056 грн. 20 коп. судового збору та 5500 витрат на правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: