Провадження № 2/760/2717/21
Справа №760/6013/20
09 березня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді Кушнір С.І.
за участю секретаря - Федоренко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном,-
Позивач ОСОБА_1 02.03.2020 р. звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заяви представника позивача адвоката Іванчука Р.Б. про уточнення позовних вимог від 07.09.2020 р. просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 20.09.2019 р. укладеного з ОСОБА_3 . На момент укладення вказаного договору в квартирі була зареєстрована донька продавця - відповідач по справі ОСОБА_2 , яка не була співвласником спірної квартири.
Відповідно до умов укладеного договору продавець зобов'язувався до 31.12.2019 р. зняти з реєстрації всіх зареєстрованих осіб у спірний квартирі, проте такого обов'язку не виконав. Відповідач на даний момент зареєстрована у спірній квартирі та не проживає у ній.
Наявність реєстрації відповідача у спірній квартирі, яка в ній не проживає, перешкоджає позивачу в повній мірі реалізувати своє право власності. На підставі викладеного, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 03.03.2020 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою суду від 21.04.2020 р., відкрито спрощене позовне провадження в даній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судове засідання позивач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, через канцелярію суду представник позивача адвокат Іванчик Р.Б. надав клопотання, відповідно до якого просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому ЦПК України порядку, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.
Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечує позивача.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявними в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.09.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скринником С.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1237 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.09.2019 р. індексний номер 181872492 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 48789849).
Відповідач ОСОБА_2 відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки ОСББ «Протасів Яр» від 06.04.2020 р. № 284 відповідач ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з лютого 2012 року.
Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У пункті 33 постанови № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що «відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння».
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Таким чином, підставою для задоволення позову про усунення перешкод в користуванні власністю є встановлення сукупності певних обставини, а саме: наявність у позивача права власності на майно та наявність перешкод у можливості користування ним своєю власністю.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 156 ЖК передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно з частиною четвертою статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві власності.
Відповідач не несе витрат по утриманню житла, а отже суд вважає, що вона втратила інтерес до даного майна.
Будь-яких доказів про те, що у відповідача існують перешкоди у користуванні спірною квартирою суду не надано.
Факт не проживання відповідача з лютого 2012 року у квартирі АДРЕСА_1 , підтверджується довідкою ОСББ «Протасів Яр» від 06.04.2020 р. № 284, яка міститься в матеріалах справи.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, враховуючи наявність достатніх доказів не проживання відповідача ОСОБА_2 за місцем своєї реєстрації - у квартирі АДРЕСА_1 протягом тривалого періоду (понад один рік), яка належить на праві власності позивачу, що створює їй перешкоди у можливості користування своєю власністю, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 150. 156 ЖК України, ст.ст. 16, 317, 319, 321, 346, 391, 396, 405 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 223, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кушнір С.І.