пр. № 1-кс/759/7176/21
ун. № 759/19703/21
02 вересня 2021 року м. Київ
слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання ОСОБА_3 в особі представника адвоката ОСОБА_4 про скасуваня арешту у кримінальному провадженні № 12020110000001163 від 24.12.2020,
31.08.2021 до Святошинського районного суду м. Києва надійшло вищезазначене клопотання, в якій скаржник просить скасувати накладений арешт на вилучене майно під час обшуку від 03.06.2021 за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання обгрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді від 10.06.2021 №759/12345/21 накладенно арешт на виключно недопустимих та неналежних доказів наданих прокурором.
Особа, що подала клопотання в судове засідання не з'явилась, про дату час та місце розгляду повідомлена належним чином.
Представник органу досудового розслідування у судове засідання не з'явився, про розгляд повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не надходило .
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Зважаючи на ці положення ст.ст. 22, 26 КПК України, та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, у звязку з неприбуттям у судове засідання всії осіб, які беруть у судовому провадженні.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до норм КПК України, на слідчого суддю покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить постанова висновки слідчого щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Слідчий суддя при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до Глави ІІІ КПК України особи, які беруть участь у кримінальному провадженні, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на її розгляд стороною кримінального провадження, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного прийшов до висновку, що в силу принципу змагальності сторін, стороною захисту не надано належних та допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено таких, які б давали підстави слідчому судді прийти до висновку, що вимоги клопотання базуються на об'єктивних фактах і правових підставах, які б слугували для скасування ухвали слідчого судді, оскільки особою, яка звернулась із клопотанням не доведено неправомірності накладання арешту, оскільки скаржник лише оскаржує ухвалу, але не доводить правовий статус майна, щодо незаконності накладення арешту.
За таких обставин вважаю, що в задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі вищевикладеного керуючись вимогами ст.ст. 303, 305, 306, 307, 309, 376 КПК України, -
у задоволенні клопотання ОСОБА_3 в особі представника адвоката ОСОБА_4 про скасуваня арешту у кримінальному провадженні № 12020110000001163 від 24.12.2020 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя Святошинського
районного суду м. Києва ОСОБА_1