Справа № 758/6630/20
Категорія 52
(ЗАОЧНЕ)
19 березня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київпастранс», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У червні 2020 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Київпастранс» (надалі за текстом - відповідач), третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 17.12.2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі за текстом - ДТП) за участю трамваю «ТАТРА Т-3 №5939», який належить філії КП «Київпастранс» - Подільському трамвайному ремонтно-експлуатаційному депо, автомобіля Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , та автомобіля Nissan Leaf, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу. Внаслідок зазначеної ДПТ транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Подільського районного суду м. Києва водія трамваю ОСОБА_2 визнано виною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 працювала водієм трамваю у філії комунального підприємства «Київпастранс» Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо та керувала трамваєм, який належить відповідачу, про що зазначено у додатках до схеми ДТП, що складалася співробітниками поліції, тому саме відповідач повинен відшкодувати завдану шкоду. З висновку експертного автотоварознавчого дослідження звіт про оцінку КТЗ № 1806/19-54 від 06.02.2019 року вбачається, що внаслідок пошкодження технічного стану автомобілю вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу в результаті аварійних пошкоджень становить 33063,32 грн. Також вона додатково понесла витрати на проведення експертного дослідження матеріальних збитків у розмірі 514,80 грн., витрати на професійну правову допомогу у складанні позовної заяви та представництва інтересів у суді у розмірі 8040 грн. та судові витрати у розмірі 840,80 грн.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15.06.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання.
Відповідач на призначені судові засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток, причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Відповідач правом на участь в судових засіданнях не скористався, за таких обставин, керуючись ст. 223 Цивільно-процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, наявні всі передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстави умови для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 17.12.2018 року сталася ДТП за участю трамваю «ТАТРА Т-3 №5939», який належить філії КП «Київпастранс» - Подільському трамвайному ремонтно-експлуатаційному депо, автомобіля Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , та автомобіля Nissan Leaf, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу (а.с. 18-21).
Постановою Подільського районного суду м. Києва водія трамвая ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 22-23).
З висновку експертного автотоварознавчого дослідження - звіту про оцінку КТЗ № 1806/19-54 від 06.02.2019 року вбачається, що внаслідок пошкодження технічного стану автомобіля, вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу в результаті аварійних пошкоджень становить 33063,32 грн. (а.с.25-39).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина перша статті 1188 ЦК України).
У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України.
Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не безпосередньо на особу, яка заподіяла таку шкоду, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини особи, яка завдала шкоди.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Зазначений висновок узгоджується і з нормою частини першої статті 1172 ЦК України та частини другої статті 1187 ЦК України.
Положення частини першої статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).
У такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
З урахуванням наведеного відповідальність за завдання шкоди, завданої внаслідок ДТП автомобілю Nissan Leaf, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу, повинен нести відповідач.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що висновок експерта за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження №1806/19-54 від 06.02.2019 року, містить докладний опис проведених дій, відповідає Методиці автотоварознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, є обґрунтованим, та таким, що може бути взятим судом до уваги при вирішенні даної справи по суті.
Так, згідно вказаного звіту вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Nissan Leaf, д.н.з. НОМЕР_2 складає 33063,32 грн.
При цьому, позивачем у зв'язку з проведенням вказаного дослідження були сплачені кошти в сумі - 514,80 грн., що підтверджується рахунком №660 від 05.02.2019 року, які пов'язані з витратами на проведення експертизи, а тому вказана сума також підлягає стягненню з відповідача.
З огляду на викладене, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню згідно оцінки у відшкодування шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, грошові кошти в розмірі 33063,32 грн. та витрати у зв'язку з проведенням експертного дослідження в розмірі 514,80 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Згідно з частиною 3 статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Зазначений висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов'язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.
08.05.2020 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Гарантія ваших прав» укладено договір про надання правової допомоги №б/н (а.с.51).
Як вбачається з додаткової угоди №1, акту №1 та квитанції, адвокат надав, а клієнт прийняв надання правової допомоги по Договору про надання правової допомоги №б/н від 08.05.2020 року на суму 8040 грн. (а.с.52-54).
Враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8040 грн.
Згідно ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 840,80 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київпастранс», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити;
Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 33069 (тридцять три тисячі шістдесят дев'ять) гривень 32 копійки в рахунок відшкодування матеріальних збитків, заподіяних дорожньо-транспортною пригодою;
Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 514 (п'ятсот чотирнадцять) гривень 80 копійок;
Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 8040 (вісім тисяч сорок) гривень;
Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок;
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 );
відповідач - комунальне підприємство «Київпастранс» (адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ 31725604);
третя особа - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 );
Заочне рішення може бути переглянуто Подільським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача;
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Подільського районного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин;
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Київським апеляційним судом, якщо його не буде скасовано.
Суддя В. В. Гребенюк