Справа № 366/2684/20
Провадження № 2-о/758/227/21
Категорія 12
03 серпня 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Скрипник О. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Сілюкова Ю. В., Баронкина О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: належності правовстановлюючого документа особі, прізвище якої, що зазначене в документі, не збігається з прізвищем цієї особи, зазначеним у паспорті, -
26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: належності правовстановлюючого документа особі, прізвище якої, що зазначене в документі, не збігається з прізвищем цієї особи, зазначеним у паспорті.
Вимоги заяви обґрунтовувались тим, що при перекладі його прізвища в Державному акті на право приватної власності на землю ІІ-КВ № 062722, виданого на підставі рішення виконкому Кухарської сільської ради від 27.01.2000 року № 5, який посвідчує право приватної власності на земельну ділянку площею 0,065 гектарів в с. Кухарі Іванківського району Київської області, не вірно зазначене прізвище, а саме: «видано ОСОБА_1 , замість вірного - «видано ОСОБА_1 ».
Відповідно до паспорта громадянина України прізвище, ім'я по-батькові громадянина України є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач посилається на те, що у зв'язку з вказаними розбіжностями у нього виникли ускладнення при оформленні земельної ділянки в с. Кухарі Іванківського району Київської області, оскільки прізвище, вказане в Державному акті на право приватної власності на землю ІІ-КВ № 062722, не відповідає прізвищу, вказаному в паспорті громадянина України.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до наступного висновку.
У паспорті громадянина України НОМЕР_1 від 13.12.2011 року) прізвище, ім'я по-батькові громадянина України є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У Державному акті на право приватної власності на землю ІІ-КВ № 062722, виданого на підставі рішення виконкому Кухарської сільської ради від 27.01.2000 року № 5, який посвідчує право приватної власності на земельну ділянку площею 0,065 гектарів в с. Кухарі Іванківського району Київської області, зазначено, що він виданий ОСОБА_1 .
Судом вбачається що, запис до Державному акті на право приватної власності на землю ІІ-КВ № 062722 зроблений внаслідок невірного перекладу прізвища « ОСОБА_2 » з російської мови на українську - « ОСОБА_2 », що є перепоною для оформлення права власності на земельну ділянку.
У зв'язку із розбіжностями у документах заявник вимушений звернутися до суду для захисту цивільного права, шляхом встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті. Поряд з цим, суд може встановити факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Факти, що мають юридичне значення - це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду у порядку окремого провадження, зокрема, за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав фізичних та юридичних осіб.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що не можуть розглядатися в порядку окремого провадження заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, якщо чинним законодавством передбачений інший порядок його встановлення.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту помилкового запису в офіційних документах та належності вказаних документів, одній особі, ОСОБА_1 посилався на те, що встановлення такого факту необхідно для оформлення земельної ділянки.
В судовому засіданні на підставі письмових доказів, наявних у матеріалах справи встановлено, що ПІБ особи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що існують підстави, передбачені законом, для задоволення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 293, 294, 315, 319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: належності правовстановлюючого документа особі, прізвище якої, що зазначене в документі, не збігається з прізвищем цієї особи, зазначеним у паспорті - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт: серія НОМЕР_1 , який виданий Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві 13 грудня 2011 року; ІПН - НОМЕР_2 ; виданий Державний акт на право приватної власності на землю ІІ-КВ № 062722, на підставі рішення виконкому Кухарської сільської ради від 27.01.2000 року № 5, який посвідчує право приватної власності на земельну ділянку площею 0,065 гектарів в с. Кухарі Іванківського району Київської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О. Г. Скрипник