печерський районний суд міста києва
Справа № 757/26784/18-к
07 липня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва справу за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Київської області, Бориспільського р-ну, українця, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
ОСОБА_6 , 07 травня 2018 року, близько о 09 год. 45 хв., керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 11174» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по дворовій території вул. М.Бойчука в м. Києві.
Під час руху ОСОБА_6 допустив порушення вимог п.п. 2.3 (б); 10.1; 10.9 Правил дорожнього руху України, в яких зазначено:
-п. 2.3 «б» - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну;
- п. 10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п.10.9 - під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_6 виявились в тому, що він керуючи вказаним транспортним засобом, на дворовій території біля буд.№1/2 по вул. М.Бойчука в м. Києві, проявив неуважність, рухаючись заднім ходом і виконувати маневр розвороту не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не вжив заходів для забезпечення безпеки руху, в результаті чого скоїв наїзд лівим переднім колесом на пішохода ОСОБА_7 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої травми правої гомілки - двокісточкового перелому з вивихом ступні та зміщенням уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, відповідно п.п. 2.2.1/в. та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року.
Порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 перебуває в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Під час судового засідання захисник обвинуваченого звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Прокурор, представник потерпілого та обвинувачений не заперечували проти закриття кримінального провадження.
Судом, з метою забезпечення істинності та добровільності позиції обвинуваченого, роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_6 , що суд, за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.49 КК України, може закрити кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, звільнити особу від кримінальної відповідальності.
Разом з тим, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності не має реабілітуючого характеру і означає визнання факту вчинення особою кримінального правопорушення, закон надає їй право заперечувати проти закриття провадження і в такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку.
Обвинувачений ОСОБА_6 заявив суду, що зміст правових наслідків закриття провадження з нереабілітуючих підстав йому цілком зрозумілий та проти закриття провадження з відповідних підстав не заперечує.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, з'ясувавши позицію обвинуваченого та впевнившись у її добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 285 КПК України, передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, визначені цією статтею, зокрема, два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка винила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом.
Злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , відповідно до ст. 12 КК України віднесений до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Згідно ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Таким чином, ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням встановлених ст. 49 КК України строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження стосовно нього підлягає закриттю.
Обвинувачений погоджується зі звільненням від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав. Суд також з'ясував, що його позиція є добровільною і істинною.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 року № 3 (зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року № 13 та 3 грудня 1997 року № 12), у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність залишення без розгляду цивільного позову представника потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_5 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином. Цивільний позивач має право звернутись із відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.
Процесуальні витрати віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. 49 КК України, ч. 2 ст. 284, ст. 285 КПК України, суд
ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за обвинувальним актом відносно вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності - звільнити.
Кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, - закрити.
Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_5 про стягнення моральної та матеріальної шкоди з ОСОБА_6 - залишити без розгляду.
Судові витрати за проведення судово-медичної експертизи №883/е від 22.05.2018 у розмірі 1 796 грн. 90 коп. - віднести на рахунок держави
Ухвала суду підлягає оскарженню до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1