П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/5429/21
Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
06 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати рішення Головного управління пенсійного забезпечення в Одеській області № 155350007947 від 03.02.2020 року про відмову в призначенні пенсії неправомірним та скасувати його;
- зобов'язати Головне управління пенсійного забезпечення в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п.п. 3, п. 1 ст. 115 розділу XIV «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як батькові дитини інваліда з дитинства.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у віці 50 років його дружина ОСОБА_2 скористалась правом щодо призначення пенсії з більш раннього віку, як мати інваліда дитинства у відповідності до п.п.3 п. 1 ст. 115 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 56 років дружина позивача ОСОБА_2 померла. Позивач звернувся до управління пенсійного забезпечення в Одеській області з заявою, щодо призначення пенсії за віком, як батьку дитини інваліда з дитинства, однак, 05.02.2020 року отримав рішення № 155350007947 про відмову в призначенні пенсії.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що для призначення пенсії за віком відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обов'язково надаються наступні документи у разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання дитини з інвалідністю, заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану про смерть, рішення суду про визнання її безвісно відсутньою тощо). Відповідач, звертає увагу суду, що зазначені документи при призначенні пенсії позивачем не надавались.
Пенсійний орган зазначив, що оскільки мати дитини скористалась правом щодо призначення пенсії з більш раннього віку, як мати інваліда з дитинства, батько права на призначення такої пенсії не має.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 155350007947 від 03.02.2020 року про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дострокову пенсію за віком з 28.01.2021 року відповідно до п.п. 3, п. 1 ст. 115 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як батькові дитини інваліда з дитинства.
Не погодившись з прийняти рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що ст.115 Закону № 1058 передбачає можливість призначення дострокової пенсії за віком лише для жінок, але при цьому містить виключення, які дозволяють дострокову пенсію за віком отримати батьку за умови: за вибором матері або в разі її відсутності. Апелянт зазначив, що умова "за вибором матері" означає можливість отримання дострокової пенсії за віком жінкам, як спеціальним суб'єктам за цією нормою. Оскільки матір особи з інвалідністю з дитинства - дружина позивача вже використала своє право на призначення пенсії відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону № 1058, права на призначення пенсії на підставі тієї ж норми права позивач не має. Крім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції безпідставно допустив оскаржуване рішення до негайного виконання.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
14.07.1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 у шлюбі позивача з ОСОБА_2 народилась донька ОСОБА_4 (а.с.12).
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія 10 ААА № 941064 донька позивача ОСОБА_4 є інвалідом дитинства (група інвалідності - перша А) (а.с.15).
Дружині позивача - ОСОБА_2 з 16.09.2013 року призначено пенсію за віком, як матері інваліда з дитинства, відповідно до п.п.3 п. 1 ст. 115 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 56 років дружина позивача ОСОБА_2 померла, про що 28.09.2019 року складено відповідний актовий запис (а.с.14).
Після смерті дружини донька позивача, яка потребує постійного стороннього догляду і нагляду залишилась з батьком.
28 січня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головною управління iз заявою про призначення пенсiї за вiком вiдповiдно до ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до якої додав наступні документи:
- копія паспорту НОМЕР_3 ;
- копія iдентифiкацiйного коду;
- копія трудової книжки НОМЕР_4 ;
- копія військового квитка;
- копія диплому про навчання;
- копія довiдки про визначення дитини iнвалiдом дитинства;
- копія виписки з акту огляду МСЕК;
- копія свідоцтва про народження НОМЕР_5 .
За результатами розгляду заяви №651 від 28.01.2021 року та наданих документів ГУ ПФУ в Одеській області 03.02.2020 року прийнято рішення № 155350007947 «Про відмову в призначення пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком з посиланням на те, що оскільки мати дитини скористалася правом щодо призначення пенсії з більш раннього віку як мати інваліда з дитинства, батько не має право на призначення пенсії за віком відповідно до п.п. 3, п. 1 ст. 115 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції зазначив, що після досягнення 55 років, за наявності страхового стажу не менше 20 років, позивач має право на призначення дострокової пенсії за віком у зв'язку із вихованням дитини інваліда та смертю матері дитини, яка отримувала таку пенсію.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, дружина позивача ОСОБА_2 з 16.09.2013 року отримувала пенсію за віком, як мати інваліда з дитинства, відповідно до п.п.3 п. 1 ст. 115 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, підтвердженим є факт встановлення дочці позивача інвалідності з дитинства, що надає можливість на призначення дострокової пенсії за віком у відповідності до приписів п.п.3 п.1 ст.115 Закону № 1058.
ІНФОРМАЦІЯ_2 дружина позивача ОСОБА_2 померла, у зв'язку із чим, враховуючи відсутність матері, позивач вважає, що має право на призначення дострокової пенсії.
Відповідач не заперечує та матеріалами справи підтверджується наявність у позивача страхового стажу та досягнення ним 55 років (а.с.19).
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, питання того чи є донька позивача дитиною з інвалідністю з дитинства не є спірним, так як дружина позивача отримувала пенсію відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» саме як мати дитини з інвалідністю ОСОБА_4 .
У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що позивачем не надано обов'язкових документів для призначення такого виду пенсії, а саме: заяви матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документів, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану про смерть, рішення суду про визнання її безвісно відсутньою тощо).
При цьому, позиція пенсійного органу, викладена в апеляційній скарзі, полягає в тому, що мати особи з інвалідністю з дитинства вже призначалась дострокова пенсія на підставі п.3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а отже одним із батьків вже реалізовано право на призначення дострокової пенсії.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача, які покладені в основу відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії як батьку дитини з інвалідністю з дитинства, є очевидно необґрунтованими, проявом правового нігілізму суб'єкта владних повноважень, так як обставина смерті ОСОБА_2 , яка раніше отримувала пенсію відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як матір дитини з інвалідністю з дитинства були достеменно відомі Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області (копія вищевказаного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 міститься в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_2 , копію якої надано саме відповідачем).
Положеннями абзацу 2 пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено спеціальне суб'єктивне право батька, як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком.
Враховуючи викладене, вірним є висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання пенсійний орган призначити йому дострокову пенсію на підставі п.п.3 п.1 ст.115 Закону № 1058.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині дискреційних повноважень пенсійного органу щодо призначення пенсії, судова колегія зазначає наступне.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постанові по справі № 227/3208/16-а від 08 листопада 2019 року.
За таких обставин, з урахуванням наявності у позивача всіх умов для призначення дострокової пенсії, з метою ефективного відновлення порушеного права ОСОБА_1 , його позов вірно задоволено судом першої інстанції шляхом зобов'язання пенсійний орган призначити дострокову пенсію за віком.
Помилковими є доводи апелянта щодо безпідставного стягнення з пенсійного органу судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову, оскільки такі дії суду першої інстанції узгоджуються з приписами ч.1 ст.139 КАС України.
Щодо зобов'язання судом першої інстанції ГУ ПФУ допустити негайне виконання рішення суду, судова колегія зазначає наступне.
За приписами п.1 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки присуджені позивачу виплата є періодичною та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Суд першої інстанції, застосовуючи судовий контроль, шляхом зобов'язання відповідача подати звіт, що відповідає приписам ст.382 КАС України, помилково допустив рішення до негайного виконання в цілому, а не в межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України, мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення підлягає зміні з підстав, наведених у мотивувальній частині постанови апеляційного суду. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 12 квітня 2021 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 240, 308, 311, 315, 317, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року - змінити. Викласти абзац п'ятий його резолютивної частини в наступній редакції:
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко