06 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 932/8629/20 (2-а/932/803/20)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.07.2021 р. (суддя Кошля А.О.) в справі № 932/8629/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Желізняка Ігоря Юрійовича, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Департамент патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, про визнання протиправної та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Желізняка Ігоря Юрійовича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Департамент патрульної поліції (далі - ДПП), про визнання протиправної та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ № 2808659 від 11.07.2020 р. про накладення штрафу в розмірі 425 грн.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.07.2020 р. залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.07.2021 р. позов задоволено, скасовано постанову серії ЕАМ № 2808659 від 11.07.2020 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрите.
В апеляційній скарзі третя особа ДПП просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції, що позивач керував транспортним засобом, який йому не належить, тому в силу пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» він не звільняється від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вимоги приведеної норми стосуються тільки громадян, які особисто керують належними їм транспортними засобами. Транспортний засіб, яким керував позивач, не належав йому, а позивач на надав інспектору документів, що підтверджують право власності на автомобіль саме позивачу. Згідно з базою МТСБУ відсутній поліс на автомобіль, яким керував позивач, станом на 11.07.2020 р.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.07.2020 р. поліцейським УПП винесено постанову серія ЕАМ №2808659 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., в якій зазначено про те, що останній керував транспортним засобом марки МАZDА 323, номерний знак НОМЕР_1 , був учасником дорожньо-транспортної пригоди в м. Дніпрі, по просп. Слобожанський, в районі будинку 17, та не мав чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.1. «ґ» Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій та звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Пославшись на рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2014 року №7-рп/2014 щодо офіційного тлумачення положень пункту 13.1 статті 13 Закону України № 1961-ІV від 01 липня 2004 року, у якому зроблено висновок, що транспортними засобами, що належать учасникам бойових дій та інвалідам війни, що визначені законом, інвалідам І групи, є такі наземні транспортні засоби, якими володіють не тільки на праві власності, а й на будь-якій іншій правовій підставі (договір підряду, оренди, тощо), а також встановивши, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що належить на праві власності ОСОБА_2 , маючи при собі свідоцтво про реєстрацію на зазначений автомобіль, тобто керував та володів автомобілем на законній підставі, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача про порушення позивачем вимог п. 2.1 «г» та про безпідставність притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а також про протиправність спірної постанови.
Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що постановою серії ЕАМ № 2808659 від 11.07.2020 р., прийнятою інспектором УПП в Дніпропетровській області Желізняком І.Ю., застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
За змістом постанови 11.07.2020 р. о 11 годині 46 хв. у м. Дніпро, пр. Слобожанський, 17, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Mazda 323, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , без чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху (а.с. 11-12).
Транспортний засіб марки Mazda 323, номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с. 14-15).
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 (а.с. 13).
Витягом з МТ СБУ підтверджено відсутність страхового полісу на транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 станом на 11.07.2020 р. (а.с. 35-36).
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з абз. ґ) пункту 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Підпунктом «а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху встановлено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) визначає Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV), пунктом 21.2 статті 21 якого контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється:
відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
Пунктом 21.3 статті 21 Закону № 1961-IV передбачено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Приведеними нормами права визначено обов'язок водія мати при собі страховий поліс та пред'явити такий страховий поліс посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Особливості страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян України встановлені статтею 13 Закону № 1961-IV, пунктом 13.1 передбачено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Конституційним Судом України в Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 23.12.2014 р. № 7-рп/2014 (справа № 1-6/2014) розтлумачено, що згідно з пунктом 13.1 статті 13 Закону № 1961 транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій та інвалідам війни, що визначені законом, інвалідам I групи, є такі наземні транспортні засоби, якими вони володіють не тільки на праві власності, а й на будь-якій іншій правовій підставі (договір підряду, оренди тощо).
Пунктом 1.6 статті 1 Закону № 1961-IV визначено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Враховуючи недоведеність відповідачем, що позивач не на законних підставах керував транспортним засобом марки Mazda 323, номерний знак НОМЕР_1 , який за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 , вважається, що він на інших законних підстав керував транспортним засобом, відповідно у розумінні пункту 1.6 статті 1 Закону № 1961-IV є власником транспортного засобу, що обумовлює висновок, що ОСОБА_1 як учасник бойових дій при особистому керуванні належним йому транспортним засобом звільняється від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Отже, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що позивачем порушено абз. ґ) пункту 2.1 Правил дорожнього руху та, відповідно, про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 126 КУпАП.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище висновками суду.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.07.2021 р. в справі № 932/8629/20 залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.07.2021 р. в справі № 932/8629/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Желізняка Ігоря Юрійовича, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Департамент патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, про визнання протиправної та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 06.09.2021 р. та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 06.09.2021 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк