18 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 160/14832/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року в адміністративній справі №160/14832/20 (головуючий суддя першої інстанції Маковська О.В.) за позовом Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Тепломережі» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування припису, -
Позивач 10.11.2020 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просив скасувати як протиправний припис про усунення виявлених порушень №1/4.4 - 2208 - 1 від 15.06.2020 року, прийнятий головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області за результатами інспекційного відвідування КП КМР «Тепломережі» на підставі Акту інспекційного відвідування №1/4.4 - 2208 від 15.06.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний припис є протиправним та прийнятим, виходячи з помилкового тлумачення фактів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень №1/4.4-2208-1 від 15.06.2020 року в частині виявлених порушень, які зазначені в пункті 1 та в пункті 3 Припису Головного управління Держпраці про усунення виявлених порушень №1/4.4-2208-1 від 15.06.2020 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині визнання протиправними пункту 1 та пункту 3 припису про усунення виявлених порушень №1/4.4 - 2208 - 1 від 15.06.2020 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку письмового провадження, а тому в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Відповідно до наказу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 10.06.2020 року №524-П, направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 10.06.2020 року №ЗЗО-Н, на підставі звернення фізичної особи про порушення, що спричинило шкоду її правам, за погодженням з Державною службою України з питань праці від 01.06.2020 року № 3676/2.2/12-20 відповідачем у період з 10.06.2020 року по 15.06.2020 року проведено захід державного контролю за додержанням позивачем законодавства про працю з питань повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати та додержання законодавства про працю при звільненні (а.с.50-59).
За результатами перевірки складено Акт №1/4.4-2208 від 15.06.2020 року (а.с.8-14)
Вісновками вказаного акту перевірки встановлено порушення позивачем законодавства про працю, а сааме:
-ч.3 ст.38 КЗпП України. Позивачем не проведено звільнення юрисконсульта юридичного відділу КП КМР «Тепломережі» ОСОБА_1 , який направив рекомендованим листом заяву про звільнення від 07.02.2020 року з проханням звільнити його з 11.02.2020 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, у зв'язку із «систематичним грубим порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору, а саме: виплати заробітної плати згідно чинного законодавства». Заява про звільнення направлена рекомендованим листом та отримана позивачем 11.02.2020 року о 16 год. 20 хв.;
-порушення ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» та п.4.3.8 Колективного договору. Актом перевірки встановлено, що на початку року заробітна плата працівникам підприємства виплачувалась з порушенням строків виплати, а саме: заробітна плата за січень 2020 року в розмірі 4317131,53 грн. виплачувалась з 03.01.2020 року по 18.02.2020 року; заробітна плата за лютий 2020 року, за І половину (аванс) - виплачувалась 24.02.2020 року та 26.02.2020 року, за II половину виплачувалась з 27.02.2020 року по 13.03.2020 року;
- порушення ч.4 ст.115 КЗпП України, ст.21 Закону України «Про відпустки». Актом перевірки встановлено, що заробітна плата всім працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується за їх заявами з проханням проводити оплату за час відпустки при виплаті заробітної плати в строки виплати заробітної плати, а не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Так, Актом зафіксовано, що ОСОБА_2 надано відпустку з 17.06.2020 року по 01.07.2020 року, однак, на час перевірки оплата за час відпустки не проведена; ОСОБА_3 надано відпустку з 27.05.2020 року по 20.06.2020 року однак, оплата за час відпустки проведена 04.06.2020 року; Гарьковій Р.М. надано відпустку з 28.05.2020 року по 26.06.2020 року, однак, оплата за час відпустки проведена 04.06.2020 року.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 15.06.2020 року складено припис про усунення підприємством виявлених порушень №1/4.4-2208-1 у строк до 29.06.2020 року (а.с.7).
Не погодившись з вказаним приписом, позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що припис в частині необхідності усунення порушень ч.3 ст.38 КЗпП України, ч.4 ст.115 КЗпП України, ст.21 Закону України «Про відпустки» є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Кабінетом Міністрів України 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань праці №96 (далі по тексту - Положення №96).
Відповідно до п.1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно із пунктом 4 Положення №96 органи Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; а також здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці.
Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877 від 05.04.2007 року (далі по тексту - Закон №877).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону №877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно із частиною 4 статті 2 Закону №877 заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Статтею 1 Закону №877 визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
При цьому, суд зауважує, що встановлення законодавцем такої форми перевірки як інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Так, статтею 259 КЗпП України унормовано, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823 (далі по тексту - Порядок №823) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до п. п. 19, 20 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Згідно із п.21 Порядку №823 у разі, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до п.23, п.24 Порядку №823 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для його виконання. У разі встановлення строку більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи щодо усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
Відповідно до абз.1 п.30 Порядку №823 припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені відповідно у 10-денний та одноденний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці.
Позивачем порядок призначення та проведення перевірки не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Щодо порушення ч.3 ст.38 КЗпП України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Як встановлено судом, 11.02.2020 року на адресу КП КМР «Тепломережі» засобами поштового зв'язку надійшла заява від юрисконсульта підприємства Плетінця С.О. про звільнення його на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України «у зв'язку з систематичним грубим порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору, а саме: виплати заробітної плати згідно чинного законодавства» (а.с.102).
Проте, суд зазначає, що ОСОБА_1 в своїй заяві не конкретизовано, в чому саме полягало порушення виплати йому заробітної плати.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач ані в акті перевірки, ані в апеляційній скарзі не зазначає в чому саме полягало порушення виплати підприємством заробітної плати ОСОБА_1 та не надає доказів на підтвердження таких обставин. В матеріалах справи такі докази також відсунті.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звільнено 03.03.2020 року на підставі п.6 ст.36 КЗпП України (а.с.107).
Відповідно до ст.232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори, зокрема, за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників.
Таким чином, суд вважає, що в разі незгоди ОСОБА_1 з підставою та датою його звільнення, останній не був позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною позовною заявою. Відомостей щодо звернення останнього до суду з позовами в порядку КЗпП України відповідачем не надано.
Відтак, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач дійшов передчасних висновків про наявність у позивача підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі його заяви від 07.02.2020 року, а тому припис в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо порушення ч.4 ст.115 КЗпП України та ст.21 Закону України «Про відпустки», апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст.115 КЗпП України заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Аналогічні положення викладені у ч.1 ст.21 Закону України «Про відпустки».
Згідно зі ст.7 Конвенції про оплачувані відпустки №132 суми, що належать до виплати згідно з параграфом 1 цієї статті, виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачено в угоді, що стосується цієї особи і роботодавця.
Як встановлено судом, заробітна плата працівникам за час щорічної відпустки виплачується за їх заявами з проханням проводити оплату за час відпустки при виплаті заробітної плати в строки виплати заробітної плати.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в заяві працівник може висловити своє бажання про отримання заробітної плати за час відпустки в терміни, визначені між роботодавцем та працівником.
Зазначені обставини відповідачем як під час розгляду справи судом першої інстанції так і в апеляційній скарзі не спростовано.
Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем ч.4 ст.115 КЗпП України та ст.21 Закону України «Про відпустки» є необґрунтованими, тому оскаржуваний Припис в даній частині підлягає скасуванню.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність припису 1/4.4 - 2208 - 1 від 15.06.2020 року про усунення виявлених порушень, зазначених в п.1 та п.3.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки за приписами ч.1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, справа згідно із ч.4 ст.257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно із п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року в адміністративній справі № 160/14832/20 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року в адміністративній справі № 160/14832/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак