30 серпня 2021 р.Справа № 440/2739/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Кононенко З.О. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції О.В. Гіглава) від 14.04.2021 року (повний текст рішення складено 15.04.21 року) по справі № 440/2739/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Полтавській області, Державної фіскальної служби України
про визнання дій протиправними, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, стягнення єдиних соціальних внесків, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання дій протиправними, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, стягнення єдиних соціальних внесків, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на роботі на підставі судового рішення.
Стягнуто з Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 16 липня 2019 року по 05 листопада 2019 року включно в сумі 60574,04 грн з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
В решті позову відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області витрати по сплаті судового збору в сумі 420,40 грн
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України витрати по сплаті судового збору в сумі 420,40 грн.
Вказане рішення набрало законної сили 20.01.2021 року.
На виконання вказаного судового рішення 19.03.2021 року видано виконавчі листи.
25.03.2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання в.о. начальника Головного управління ДФС у Полтавській області Левченка С.О. про заміну відповідача та боржника у справі № 440/2739/20 з Головного управління ДФС у Полтавській області на Головне управління ДПС у Полтавській області.
В обґрунтування клопотання вказує, що ОСОБА_1 свого часу здійснював функції з реалізації державної податкової політики, яку на сьогодні здійснює Головне управління ДПС у Полтавській області, та не координував діяльність податкової міліції. Оскільки ГУ ДФС у Полтавській області перебуває у стані припинення, то вказана особа вибула як сторона виконавчого провадження у розумінні ст. 379 КАС України.
06.04.2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про заміну боржника у виконавчому провадженні, в якому просить суд замінити Головне управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на його правонаступника в особі Головного управління ДПС у Полтавській області як територіальний орган утворений на правах відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ 44057192).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 року клопотання Головного управління ДФС у Полтавській області про заміну боржника у виконавчому листі та клопотання ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому провадженні у справі залишені без задоволення.
Не погодився з ухвалою суду першої інстанції Головним управлінням ДФС у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким здійснити заміну боржника у виконавчому провадженні.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права. Вказує, що відмовляючи в задоволенні заяв, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для заміну боржника у виконавчому провадженні.
Головним управлінням ДПС у Полтавській області надано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції дійшов висновку про її необґрунтованість.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з частиною першою та другою статті 15 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 1404-VIII) сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Аналогічно, відповідно до частини першої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
З наведеного нормативного визначення слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов'язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством встановлено єдину умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.
Спірним у цій справі є питання можливості застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження у випадку, якщо станом на час проведення виконавчих дій, боржник, який є суб'єктом владних повноважень, перебуває у стані припинення, але ще не припинений як юридична особа публічного права, проте, його управлінські функції передані іншій юридичній особі публічного права.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 5, 6 вказаного Порядку, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
Пунктом 8 Порядку встановлено, що внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.
Підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб'єкта владних повноважень є або припинення суб'єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Колегія суддів зазначає, що положення КАС України, не пов'язують процесуальне правонаступництво з обов'язковою наявністю факту припинення юридичної особи. Ключовим за правилам КАС України є доведення обставин вибуттям сторони - суб'єкта владних повноважень з відносин, щодо яких виник спір.
Такі правила КАС України встановлені виходячи із специфіки публічно-правових відносин, а саме: з тією обставиною, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб'єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.
Отже, якщо спір виник з приводу реалізації суб'єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб'єктам владних повноважень.
Якщо спір виник у відносинах, що не пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб'єкта владних повноважень.
У межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення або припинення первісного суб'єкта - Головного управління ДФС у Полтавській області, або переходу його функцій (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до Головного управління ДПС у Полтавській області.
Так, обґрунтовуючи наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження, скаржник вказував, що ОСОБА_1 фактично звільнений з Головного управління ДФС у Полтавській області та фактично здійснював функції та повноваження у сфері реалізації державної податкової політики, не координував діяльність податкової міліції та не виконував функції та повноваження осіб, які здійснювали відповідні функції. Окрім того, з моменту поновлення на роботі за рішенням суду в ГУ ДФС у Полтавській області позивач фактично знаходився поза штатом та фактично не здійснював функції, які мають відношення до ГУ ДФС у Полтавській області (у ГУ ДФС у Полтавській області були відсутні вакантні посади, а з 2020 року посади заступника начальника ГУ ДФС у Полтавській області, що підтверджується штатним розписом ГУ ДФС у Полтавській області). Також вказує, що оскільки ГУ ДФС у Полтавській області перебуває у стані припинення з 05.08.2019 року, то вибуло як сторона виконавчого провадження, як це передбачено приписами статі 15 Закону №1404-VIII та ст. 379 КАС України.
Відтак, на думку скаржника, належним боржником та відповідачем у даній справі мас бути Головне управління ДПС у Полтавській області.
Колегія суддів вважає помилковими вказані доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Установлено, що ДФС України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної податкової служби» від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до Наказу ДПС України «Про початок діяльності Державної податкової служби України» від 28 серпня 2019 року № 36 розпочато виконання ДПС України функцій і повноважень ДФС України, що припиняється.
Також, постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19.06.2019 №537 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №846) утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби та реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.
Згідно з пунктами 3, 4 цієї постанови територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Територіальні органи Державної податкової служби визначені правонаступниками майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються.
Згідно з додатками 1, 2 Постанови № 537 утворено Головне управління ДПС в Полтавській області. Головне управління ДФС в Полтавській області реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС в Полтавській області.
Як установлено судом першої інстанції, за актуальними даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) з 05.08.2019 перебуває у стані припинення.
Проте запис про припинення Головного управління ДФС у Полтавській області у Реєстрі на момент вирішення судом питання про заміну боржника у виконавчому провадженні був відсутній.
Таким чином виплата у даному випадку боржником сум цих коштів ніяким чином не обмежена наслідками фактичного (компетенційного) адміністративного (публічного) правонаступництва, пов'язаного з передачею певних функцій від Головного управління ДФС у Полтавській області, що припиняється, до Головного управління ДПС у Полтавській області (у тому числі й до відокремленого підрозділу), оскільки правонаступництво у даному випадку обмежено лише передачею функцій і повноважень що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.
Водночас виконавчий лист у цій справі видано на виконання рішення, яким на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.
Отже, спір у цій справі виник у відносинах публічної служби і не пов'язаний з питаннями державної податкової політики.
Таким чином, обов'язок боржника, що випливає з рішення суду, не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані Головному управління ДПС у Полтавській області.
У такому випадку заміна Головного управління ДФС у Полтавській області як боржника за вказаним рішенням може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Ураховуючи, що зобов'язання, що випливає з рішення суду не стосувалося публічно-владних функцій, що були передані Головному управління ДПС у Полтавській області і на момент вирішення судами питання про заміну боржника до Реєстру не був унесений запис про припинення Головного управління ДФС у Полтавській області, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 11.02.2021 року по справі №826/9815/18.
З приводу посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 21.10.2020 року по справі №500/374/19 та ухвалі від 21.01.2021 року по справі №2а-177/12/2670, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року в справі №755/10947/17 відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягає наведена вище саме судом апеляційної інстанції правова позиція Верховного Суду.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги не впливають на правовірність висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 312 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327, 379 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 року по справі №440/2739/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 06.09.2021 року