06 вересня 2021 р.Справа № 524/166/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Ярового Віктора Миколайовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.03.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Предоляк О.С., м. Кременчук, повний текст складено 05.03.21 року по справі № 524/166/21
за позовом ОСОБА_1
до інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Ярового Віктора Миколайовича
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 1 БПП у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Ярового В.М. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначив, що 03.01.2021 року інспектором роти № 1 БПП у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Яровим В.М. винесено постанову серії ЕАН № 3624357, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП та накладено штраф в сумі 425 грн.
Вважає вищевказану постанову по справі про адміністративне правопорушення незаконною та такою, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, а тому просить її скасувати.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.03.2021р. позов ОСОБА_1 до інспектора роти 1 БПП м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Ярового Віктора Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задоволено. Скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3624357 від 03.01.2021, винесену інспектором роти № 1 БПП у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Яровим В.М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Провадження у справі закрито.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Поліцейським роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Яровим Віктором Миколайовичем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що під час патрулювання 03.01.2021 року в м. Кременчуці на перехресті вул. Вадима Пугачова та просп. Свободи був виявлений транспортний засіб під керуванням позивача, який при зеленому сигналі основного світлофора не дав дорогу транспортним засобам, що рухались в зустрічному напрямку прямо, чим порушив п.п. 16.6 ПДР України. Зазначає, що на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач не заперечував факту, що дійсно здійснив поворот ліворуч при зеленому сигналі основного світлофору в той час, коли інші транспортні засоби рухались в зустрічному напрямку прямо. Додатково позивач пояснив, що здійснив першим проїзд перехрестя. Вказані пояснення були прийняті до уваги, як доказ порушення позивачем вимог п.п. 16.6 ПДР України. Посилається на те, що поліцейським було прийнято до уваги факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, усні пояснення позивача та прийнято правомірне рішення про накладення на останнього адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення не може бути підставою для скасування постанови. Також зазначає, що до адміністративного позову не додано доказів на підтвердження позовних вимог. Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року по справі № 520/2261/19. Вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги факт щодо пояснень позивача, які ним були надані на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення. Враховуючи викладене відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Просить скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05.03.2021 року по справі № 524/166/21 та прийняти постанову у справі, якою у задоволенні адміністративного позову позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 БПП в м. Кременчук УПГІ в Полтавській області ДПП Ярового Віктора Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити. Справу розглянути без участі відповідача.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві.
Окрім того, за правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Позивач та відповідач повідомлені на електронні адреси, які містяться а матеріалах справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно з постановою від 03.01.2021 серії ЕАН № 3624357, водій ОСОБА_1 03.01.2021 року о 10 год. 01 хв., керуючи транспортним засобом Hyindai Tucson, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Кременчуці по вул. Вадима Пугачова, 152, повертаючи ліворуч на регульованому перехресті, не пропустив зустрічні транспортні засоби, що рухались в протилежному напрямку, чим порушив п.п. 16.6 ПДР України, у зв'язку з чим притягнений до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що належних доказів правомірності свого рішення відповідач під час розгляду справи судом, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, не надав.
Колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), Законом України «Про автомобільні дороги», який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 1061, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 1162, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 1644, статтею 1751 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 1811, частина перша статті 182, статті 183, 184, 1892, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.п. 16.6. Правил дорожнього руху повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України " Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Частиною 2 статті 35 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зі змісту спірної постанови про адміністративне правопорушення слідує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у зв'язку із порушенням ним вимог п.п. 16.6 ПДР України, а саме керуючи транспортним засобом Hyindai Tucson, номерний знак НОМЕР_1 , в м.Кременчуці по вул. Вадима Пугачова, 152, повертаючи ліворуч на регульованому перехресті, не пропустив зустрічні транспортні засоби, що рухались в протилежному напрямку.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваної постанови відеофіксація порушення та розгляду справи була здійснена за допомогою відео регістратора 2116.
На факт відеофіксації відповідач посилається в обґрунтування правомірності своїх дій.
Диск з даним відеозаписом було надано відповідачем до суду першої інстанції.
Згідно протокольної ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2021 року, колегія суддів вирішила витребувати у Поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Ярового Віктора Миколайовича та Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції : носій на який безпосередньо здійснений запис правопорушення, який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону є оригіналом такого електронного доказу або відеозапис в електронній копії, засвідченій відповідно до ст.99 КАС України.
30.08.2021р., через засоби поштового зв'язку, до суду надійшов лист Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду про направлення до суду диску з відеозаписом адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, вчиненого гр. ОСОБА_1 .
З дослідженого відеозапису наданого відповідачем не вбачається, що позивач порушив вимоги п.п. 16.6 ПДР України, а саме керував транспортним засобом Hyindai Tucson, номерний знак НОМЕР_1 , в м.Кременчуці по вул. Вадима Пугачова, 152, повертаючи ліворуч на регульованому перехресті, не пропустив зустрічні транспортні засоби, що рухались в протилежному напрямку, чим порушив п.п. 16.6 ПДР України, у зв'язку з чим притягнений до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення на відеозаписі не зафіксовано.
Тобто, вказаним відеозаписом не підтверджуються доводи відповідача щодо наявності підстав для зупинки автомобіля та порушення позивачем Правил дорожнього руху України.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже в даному випадку відповідачем не доведено, що зупинення транспортного засобу було обумовлено недотриманням водієм (позивачем) вимог ПДР України.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Відповідач, як при розгляді справи про адміністративні правопорушення, так і суду, не надав належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем проступку.
Тобто доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім.
В матеріалах справи відсутні докази які б беззаперечно свідчили про те, що позивач керуючи транспортним засобом Hyindai Tucson, номерний знак НОМЕР_1 , в м.Кременчуці по вул. Вадима Пугачова, 152, повертаючи ліворуч на регульованому перехресті, не пропустив зустрічні транспортні засоби, що рухались в протилежному напрямку, чим порушив п.п. 16.6 ПДР України, у зв'язку з чим притягнений до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 26.04.2018 р. у справі № 338/855/17.
Щодо посилань відповідача на те, що на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач не заперечував факту, що дійсно здійснив поворот ліворуч при зеленому сигналі основного світлофору в той час, коли інші транспортні засоби рухались в зустрічному напрямку прямо, колегія суддів зазначає наступне.
З наданих відповідачам відеозаписів не вбачається, що позивач скоїв будь яке адміністративне правопорушення. На відео позивач лише з'ясовував яке правопорушення він скоїв. Однак винним себе у вчиненні правопорушення позивач не визнавав.
В позовній заяві та апеляційній скарзі позивач факт вчинення порушення не визнає. Зазначає, що маневр виконував безпечно, не створюючи аварійної ситуації, у відповідності до ПДР.
Колегія суддів зазначає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 08.07.2020р. по справі № 177/525/17.
В даному рішенні Верховний суд відхилив доводи скаржника про правомірність оскаржуваної постанови, у зв'язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується, оскільки уважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно, до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
Відповідач, як при розгляді справи про адміністративні правопорушення, так і суду, не надав належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем проступку. Тобто, доказ, на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення, є відсутнім.
Доказів вчинення правопорушення (обґрунтовані пояснення, пояснення свідків тощо) відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції, тобто в матеріалах справи відсутні дані, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач вчинив порушення, за яке передбачена відповідальність згідно з ст. 122 КУпАП. Тобто, доказ, на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення, є відсутнім.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 26.04.2018 у справі № 338/855/17.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 та ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, на відповідача покладається обов'язок належним чином задокументувати наявність правопорушення за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.
У даній справі, суб'єкт владних повноважень не виконав даного обов'язку та не надав доказів на підтвердження правомірності свого рішення.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність складання ним постанови про адміністративне правопорушення, а саме вимог п. 16.6 Правил дорожнього руху України.
З урахуванням вищенаведеного інші доводи сторін щодо правомірності чи не правомірності оскаржуваної постанови не впливають на вирішення справи по суті.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки у справі немає доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 122 КУпАП у зв'язку з порушенням п.16.6 ПДР, то склад цього правопорушення відсутній.
Виходячи з вищевказаного, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до вимог 293 КУпАП та ч. 3 ст. 286 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 354/512/16-а, від 22 липня 2019 року у справі №757/2757/16-а.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Посилання апелянта на рішення Верховного суду від 25.06.2020 року по справі 520/2261/19 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки дане рішення Верховного суду не стосується випадків коли відсутні належні докази вчинення самого правопорушення, а в даному випадку підставою прийняття рішення судом апеляційної інстанції є відсутність належних доказів вчинення правопорушення.
Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Апеляційна скарга та відзив на адміністративний позов не містить будь яких посилань на фактичні обставини та докази в їх підтвердження, окрім наявності відеозапису процедури оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, на якому позивачем визнається факт вчинення правопорушення та на не доведення позивачем факту дотримання Правил дорожнього руху, але як зазначено вище дані посилання відповідача є необґрунтованими та не правомірними.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.03.2021 року по справі № 524/166/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош